Ухвала суду № 39128036, 10.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року справа №805/3565/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О.,

секретар Гайдіс С.І.,

за участю сторін : позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 р. у справі № 805/3565/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 р. у справі № 805/3565/14 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Будьоннівського району м.Донецька про скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 83092, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 38 коп., який перерахувати за наступними платіжними реквізитами: Отримувач коштів - Держбюджет Калінінського району міста Донецька; р/р отримувача - 31217206784005; банк отримувача - ГУДКCУ у Донецькій області; МФО банку - 834016; ЄДРПОУ отримувача 38034015; призначення платежу: судовий збір, код 35099148.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 83092, АДРЕСА_1) зареєстрована як фізична особа підприємець 11.07.2007 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, обрала спрощену систему оподаткування.

9 грудня 2006 року ОСОБА_2 видана безстрокова посвідка на постійне проживання №05/01-169 на підставі ч.3 п.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію».

15 квітня 2013 року УПФР в міському окрузі Кинешме та Кинешемскому муніципальному районі Івановскої області видано посвідчення №129760, з якого вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсій по старості у відповідності до Закону РФ «Про трудові пенсії в Російській Федерації», «Про державне пенсійне забезпечення в Російській Федерації» з 19.03.2013 року - довічно.

При цьому, слід зазначити, що як пенсіонер, ОСОБА_2, не перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Будьоннівського району м.Донецька і не отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

1 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України Будьоннівського району м.Донецька, відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за наслідками несплати єдиного внеску, сформована вимога №Ф-450, якою зобов'язано ОСОБА_2 сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 398,01 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі Закон № 1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до положень статті 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного соціального внеску, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, у фізичних осіб - підприємців, у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Відповідно до пункту 4 статті 4 зазначеного закону платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2 - 14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

До 1 січня 2011 року страхові внески сплачувалися до чотирьох фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме до: Пенсійного фонду України; Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Цим Законом передбачений новий страховий внесок - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який сплачується лише до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно із статтею 2 зазначеного Закону України завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

З аналізу вищевикладених норм права вбачається, що дія пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI в частині звільнення від сплати за себе єдиного внеску, поширюється виключно на фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та є громадянами України, а також отримують пенсію на підставі законодавства України, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, посилання позивача на те, що він є пенсіонером за віком і на підставі частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного соціального внеску у зв'язку з тим, що є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, є помилковим, оскільки таке право мають лише ті пенсіонери, яким пенсія за віком була призначена згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, будь-які міжнародні нормативно-правові акти, які регулюють питання звільнення від сплати єдиного внеску в Україні пенсіонерами інших держав, відсутні.

Як вже зазначалось раніше, позивач є пенсіонером за віком відповідно до законодавства Російської Федерації, що підтверджується пенсійним посвідченням №129760 від 15.04.2013 року, отримує пенсію за віком на підставах та у порядку передбаченому відповідними нормативно-правовими актами Російської Федерації, а отже не звільнений від сплати єдиного внеску у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, вимога про сплату боргу №Ф-450 від 01.08.2013 року зі сплати єдиного внеску сформована відповідно до норм чинного законодавства, а отже, позовні вимоги в частині скасування її та зобов'язання припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 р. у справі № 805/3565/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 10.06.2014 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов