Ухвала суду № 39127854, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17636/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ "ІНГ Банк Україна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001364310/3 від 01.12.2010 в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.12.1997, та взято на податковий облік за № 23/БАНК» 112 від 18.10.1995 у ДПІ у Старокиївському районі м. Києва.

15.12.1997 позивач зареєстрований Національним Банком України в Державному реєстрі банків (Свідоцтво про реєстрацію №000454), та 25.09.2009 Національним Банком України видано позивачу банківську ліцензію № 190.

В період з 26.02.2010 по 25.03.2010 та з 26.03.2010 по 09.04.2010, на підставі направлень № 57 від 26.02.2010 та № 90 від 26.03.2010 СДПІ у м. Києві по РВПП було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2009.

16.04.2010 СДПІ у м. Києві по РВПП складено акт № 201/43-10/21684818 «Про результати виїзної планової документальної перевірки ПАТ «ІНГ Банк Україна» код ЄДРПОУ 21684818 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.12.2009 » (далі по тексту - акт № 201), в якому зафіксували встановлені порушення, зокрема: п.п. 5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п. 8.4.1 п.8.4 ст.8 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.12.2.1, 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону № 334 з урахуванням пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону № 168, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 178 013,11 грн., в тому числі по періодам:

1. заниження:

- 3 квартали 2007 р. у сумі 4 293,43грн;

- 2007 року у сумі 359 439,09 грн;

- І квартал 2008 року у сумі 0,00 грн.;

- І півріччя 2008 року у сумі 0,00 грн;

- 3 квартали 2008 року у сумі 0,00 грн;

- 2008 року у сумі 0,00 грн;

- І квартал 2009 року у сумі 15 831,99 грн;

- І півріччя 2009 року у сумі 29 672,10 грн;

- 3 квартали 2009 року у сумі 41 765,88 грн;

- 2009 року у сумі 48 482,77 грн.

2. завищення:

- І квартал 2008 року у сумі - 325 346,43 грн;

- І півріччя 2008 року у сумі - 302 748,72 грн;

- 3 квартали 2008 року у сумі - 283 011,22 грн;

- 2008 року у сумі 229 908,75 грн.

28.04.2010, на підставі акта перевірки СДПІ у м. Києві по РВПП, було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000744310/0, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток банківських організацій за основним платежем в розмірі 178 013,11 грн, та донараховано штрафних санкцій в сумі 203 960,93 грн.

Позивач оскаржував винесене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, за результатами оскарження 01.12.2010 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001364310/3, в якому позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій на суму 381 974,04 грн (у тому числі за основним платежем 178 013,11 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 203 960,93 грн).

Вважаючи, що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси позивача під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив його в судовому порядку в частині збільшення ПАТ «ІНГ Банк Україна» суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток банківських організацій за основним платежем в розмірі 143 016,04 грн, та нарахування ПАТ «ІНГ Банк Україна» штрафних санкцій, що нараховані на цю суму основного платежу.

Щодо донарахування відповідачем основного платежу та штрафних санкцій за завищення балансової вартості придбаних автомобілів на суму сплаченого податку на додану вартість в порушення пп. 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону № 334.

Згідно акту № 201, що підтверджено відповідачем, перевіркою встановлено порушення пп. 8.4.1 п. 8.4 та пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334, з урахуванням пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону № 168, в зв'язку із завищенням суми амортизаційних відрахувань в частині збільшення балансової вартості засобів 2 групи на суму сплаченого у складі ціни податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів, в результаті чого завищено амортизаційні відрахування за перевіряємий період на суму 388 821, 91 грн.

Відповідно до матеріалів справи, в 2007 - 2008 роки позивач збільшував балансову вартість 2 групи основних фондів на суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, а саме:

- згідно з договором купівлі-продажу № 6042/200498, 200500, 200502, 200504 від 11.03.2008 та накладною № 148-М від 17.03.2008 ТОВ «Джерман Моторз» передало позивачу 4 автомобілі «Volkswagen Passat» на суму 707 000,00 грн (вартість автомобілів 589 166,67 грн, ПДВ - 117 833,33 грн); згідно з договорами № 44583, № 44584, № 44586 та № 44587 від 25.09.2009 зазначені автомобілі були продані;

- згідно з договором № 340149 від 29.01.2008 та видатковою накладною № РНА0004109 від 01.02.2008 ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало позивачу автомобіль «Volkswagen Sharan» на суму 218 887,00 грн (вартість автомобіля 182 405,83 грн, ПДВ - 36 481,17 грн); згідно з договором № 44590 від 28.09.2009 автомобіль продано;

- згідно з договором № 0708-17013 від 17.08.2007 та накладною № 14216 від 21.08.2007, ТОВ «Ніко-Україна» передало автомобіль «Mitsubishi» на суму 161 686,00 грн (вартість автомобілів 134 738,33 грн, ПДВ - 26 947,67 грн), згідно з договором № 44582 від 25.09.2009 автомобіль було продано;

- згідно з договором № ALLD0024 від 02.07.2007 та накладними № 60 від 03.07.2007 та № 67 від 27.07.2007 ТОВ «Омега» передало автомобіль «Lexus RX 350» на суму 362 600,00 грн (вартість автомобіля 302 166,66 грн, ПДВ - 60 433,34 грн); згідно з договором № 44585 від 25.09.2009 автомобіль продано;

- згідно з договором поставки № 6447/01/08 від 21.01.2008 та видатковою накладною № РН-0000834 від 14.01.2008, ТОВ «Гараж Плюс» передало автомобіль «Toyota RAV-4» на суму 208 500,00 грн (вартість автомобіля 173 750,00 грн, ПДВ - 34 750,00 грн); згідно з договором купівлі-продажу № 64217 від 10.09.2009 автомобіль продано;

- згідно з договором поставки № 9476/07/08 від 08.07.2008 та накладною № 9358 від 15.07.2008, ТОВ «Тойота-Україна» передало автомобіль «Toyota CAMRY» на суму 208 293,00 грн (вартість автомобіля 173 577,50 грн ПДВ - 34 715,50 грн);

- згідно з договором поставки № 6733/02/08 від 19.02.2008 та накладною № 9456 від 25.02.2008, ТОВ «Тойота-Україна» передало автомобіль «Toyota RAV-4» на суму 208 500,00 грн (вартість автомобіля 173 750,50 грн, ПДВ - 34 750,00грн);

- згідно з договором купівлі-продажу № 340485 від 28.01.2008 та накладною № 8658 від 05.02.2008 ТОВ «Автохаус Атлант-М» передав автомобіль «Volkswagen Passat» на суму 198 146,00 грн (вартість автомобіля 165 121,67 грн, ПДВ - 33 024,33 грн);

- згідно з договором поставки № 6443/01/08 від 21.01.2008 та накладною № 9336 від 26.01.2008, ТОВ «Тойота-Україна» передало автомобіль «Toyota CAMRY» на суму 223 900,00 грн (вартість автомобіля 186 583,33 грн, ПДВ - 37 316,67 грн);

- згідно з договором купівлі-продажу № 66SL-060 від 07.11.2007 та накладної № 2830 від 26.11.2007, ТОВ «Віннер Автомотів» передало автомобіль «Land Rover» на суму 512 597,20 грн (вартість автомобіля 427 164,33 грн, ПДВ - 85 432,87 грн);

- згідно з договором поставки № 8163 від 13.09.2007 та накладної № НН09-02178 від 18.09.2007, ТОВ «Автосаміт ЛТД» передало автомобіль «Toyota CAMRY» на суму 218 900,00 грн (вартість автомобіля 182 416,67 грн., ПДВ - 36 483,33 грн);

- згідно з договором купівлі-продажу №1117 від 13.08.2007 та накладною № 9358 від 15.07.2008 ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» передало автомобіль «Nissan Patrol» на суму 297 395,00 грн (вартість автомобіля 247 829,17 грн, ПДВ - 49 565,00 грн); згідно з договором № 21447 від 16.02.2008 автомобіль продано;

- згідно з договором купівлі-продажу № 441922 від 05.07.2007 та накладною № 0000019677 від 27.07.2007, ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало автомобіль «Volkswagen Sharan» на суму 220 402,00 грн. (вартість автомобіля 183 668,33 грн, ПДВ - 36 733,67 грн);

- згідно з актом № 1 від 28.02.2008 залишки автомобіля було передано представнику страхової компанії ЗАТ «СК «К'Ю БІІ Україна»;

- згідно з договором купівлі-продажу № 441712 від 07.07.2007 та накладною № 0000015027 від 12.06.2007, ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало автомобіль «Volkswagen Passat» на суму 189 991,00 грн (вартість автомобіля 158 325,00 грн, ПДВ - 31 665,17 грн);

- згідно договору купівлі-продажу № 100896 від 03.05.2007 та накладної № 0000012307 від 17.05.2007 ТОВ «Автохаус Атлант-М» передає автомобіль «Volkswagen Passat» на суму 178 220,00 грн (вартість автомобіля 148 516.67 грн, ПДВ - 29 703,33 грн);

- згідно з договором купівлі-продажу № 810628 від 11.04.2007 та накладної № 0000009507 від 17.04.2007, ТОВ «Автохаус Атлант-М» передало автомобілі «Volkswagen Passat» та «Volkswagen Miltivan T5» на суму 523 695,00 грн (вартість автомобілів 436 412,50 грн, ПДВ - 87 282,50 грн).

Вказані обставини, щодо купівлі-продажу автомобілів на підставі вищевказаних документів, визнаються та не заперечуються сторонами, а тому, відповідно до положень частини третьої ст.72 КАС України, суд першої інстанції вірно не з'ясовував реальність придбання та подальшу реалізацію позивачем вказаних легкових автомобілів.

Водночас, положення п. 8.4 ст.8 Закону №334 встановлює загальний порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Зокрема, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону №334 визначає, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Абзацом 2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до положень частини п`ятої ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013, винесеної по даній справі, суд касаційної зробив висновок, що колізію між приписами пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону №334 та абз.2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 слід вирішувати застосовуючи до вирішення спірних правовідносин норму, що регулює менш розширене коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Так, суд касаційної інстанції вказав, що в даному випадку, норма п.8.4 Закону №334 регулює правові наслідки будь-яких операцій з придбання (створення) усіх видів основних фондів. В той же час, приписи пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачають правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює обмежене коло суспільних відносин, а відтак, є спеціальною.

Згідно абз.3 пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону № 334 у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позивач при здійсненні витрат на придбання таких основних фондів 2 групи, як легкові автомобілі, правомірно збільшив балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання з урахуванням податку на додану вартість, сплачену ПАТ «ІНГ Банк Україна» в ціні автомобілів, без включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як наслідок, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що донарахування відповідачем основного платежу та штрафних санкцій за завищення балансової вартості придбаних автомобілів на суму сплаченого податку на додану вартість було вчинено протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Щодо донарахування відповідачем основного платежу та штрафних санкцій за порушення п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону № 334 в частині завищення амортизаційних відрахувань маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення.

Згідно акту № 201, що підтверджено представником відповідача, перевіркою встановлено порушення пп. 8.2.2 п.8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 334 в зв'язку із не віднесенням позивачем до 1 групи основних фондів маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення, які є передавальними пристроями.

Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334, під терміном основні фонди слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарський діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Положеннями пп. 8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону №334 визначено, що основні фонди розподілено за групами. При цьому, до складу основних фондів групи 1 відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і м'ясця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до другої групи - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп; до четвертої - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Судом першої інстанції вірно зауважено, що Закон № 334 не дає визначення поняттю «передавальні пристрої», який було застосовано відповідачем в акті № 201.

Згідно п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Натомість, комутатори та маршрутизатори самі по собі до передавальних пристроїв не відносяться, оскільки є частиною комп'ютерної мережі банку та призначені для підключення, з'єднання та зв'язку локальних компонентів комп'ютерної мережі позивача, а не частиною телекомунікаційної мережі загального користування. Джерела безперебійного живлення є також частиною інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп'ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й моніторинг часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп'ютерне обладнання.

Вказані пристрої є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, та мають невеликий строк корисного використання, що обумовлений моральним старінням, а також не можуть самостійно використовуватись як окремі функціонуючі пристрої.

Аналогічний висновок зроблено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013, винесеної по даній справі, що, відповідно до частини п`ятої ст. 227 КАС України, є обов'язковим для суду першої інстанції під час вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо віднесення вартості придбаних комутаторів, маршрутизаторів та джерел безперебійного живлення до 3 та 4 груп основних фондів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що донарахування відповідачем основного платежу та штрафних санкцій (за не віднесенням позивачем до 1 групи основних фондів маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення) було вчинено протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до наданого відповідачем Розрахунку штрафних санкцій по податку на прибуток по акту перевірки ПАТ «ІНГ Банк Україна» № 201/43-10/2168415 від 16.04.2010 до позовної заяви про скасування ППР № 0001364310/3 від 01.12.2010 р. розмір штрафних санкцій (за донарахованою сумою основного платежу 143 016.04 грн.), становить 71 508,02 грн. При цьому, з врахуванням положень пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 181, в податкове повідомлення-рішення було зазначено розмір штрафної санкції в сумі 71 508,02 грн.

Таким чином, на підставі ст. 19 Конституції України, частиною першої ст. 6, частиною першою ст. 9, частинами першої та другої ст. 11, ст. 71, ст. 72 КАС України колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає необгрунтованим висновок апелянта про те, що рядом філій ПАТ «ІНГ Банк України» маршрутизатори, комутатори та джерела безперебійного живлення було віднесено до 3 та 4 групи основних фондів, замість 1, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 183242, 26 грн. та занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 45810, 56 грн.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 03.06.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

І.В. Федотов

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.