Ухвала суду № 39127823, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1067/14

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: О.О. Димерлія, Л.Є. Зуєвої

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача витрати з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 900,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заборгованість з відшкодування виплат склалася внаслідок не включення відповідачем до актів щомісячної звірки сум витрат, здійснених Управлінням Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси на пенсійне забезпечення громадянам, яким пенсії було призначено до 01.04.2001 року, у зв`язку з отриманням каліцтва або професійного захворювання на території колишнього СРСР та отримували відшкодування відповідно до раніше діючого законодавства. Внаслідок не врахування сум витрат на виплату та доставку цих пенсій у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одесі виникла заборгованість за період з 01.10.2013 року по 30.12.2013 року у розмірі 900,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, клопотань від усіх осіб які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів відповідно до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували пенсію по інвалідності.

Відповідно до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.10.2013 року по 30.12.2013 року відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси по фактичним виплатам пенсій громадянам та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД до 01.04.2001 року у розмірі 900,00 грн. (а.с.8-13). Витрати на виплату пенсій вищевказаним громадянам понесло Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси, відповідно до розрахунку сум заборгованості, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.7). Під час підписання Актів звірки за жовтень, листопад та грудень 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одесі не врахувало суми 900,00 грн. витрат на виплату пенсій громадянам та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання у Україну. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України кошти у розмірі 900,00 грн. не перерахував Пенсійному фонду України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.10.2013 р. по 30.12.2013 р. становить 900,00 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 7). Позивач, за вказаний період, включив в акти щомісячної звірки витрати по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання та пенсій з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Всім громадянам, які були включені до актів розбіжностей, пенсії біло призначено до 01.04.2001 року, вони отримали каліцтво або професійне захворювання на території колишнього СРСР та отримували відшкодування відповідно раніше діючого законодавства. На підставі Закону № 1788 їм призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, яке сталося за часів СРСР. Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. також передбачає обов`язок Пенсійного фонду призначити та виплатити пенсіонеру, який отримав трудове каліцтво на території колишніх республік СРСР пенсію по трудовому каліцтву.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Основи)) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі-Закон №1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Ураховуючи наведене, відмова Фонду відобразити в акті щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання протиправна, а висновок суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку із наведеним позовні вимоги щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві є законними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: Л.Є. Зуєва