Рішення № 39126643, 04.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5287/14 Справа № 0418/6665/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Підберезний Г. А. Доповідач - Демченко Е.Л.Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Денисенко А.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» на заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» про припинення договору страхування та повернення страхових платежів, -

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» (далі - ПАТ СК «ВУСО») про припинення договору страхування та повернення страхових платежів, мотивуючи його тим, що 26 жовтня 2011 року між нею та страховою компанією було укладено додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №121265-02-04-01 від 25 жовтня 2010 року.

Зазначала, що 13 лютого 2012 року відбувся страховий випадок, про що того ж дня нею було повідомлено відповідача для виплати страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що ПАТ СК «ВУСО» листом від 06 квітня 2012 року за №2455 відмовило їй у виплаті суми страхового відшкодування за подією, яка мала місце 13 лютого 2012 року, у зв'язку з ненаданням довідки від компетентних органів, яка підтверджує настання страхового випадку, а тому просить встановити факт порушення ПАТ СК «ВУСО» п.12.2 додаткової угоди №1 від 26 жовтня 2011 року до договору добровільного страхування наземного транспорту №121262-02-04-01 від 25 жовтня 2010 року, укладеного між нею та відповідачем; припинити дію цієї додаткової угоди; стягнути з відповідача суму страхового платежу у розмірі 4.975 грн.20 коп.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з ПАТ СК «ВУСО» суму страхового платежу в розмірі 4.974 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ СК «ВУСО» ставить питання про скасування заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, які належним чином сповіщені про місце, день і час розгляду справи.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає у повному обсязі.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 25 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ СК «ВУСО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №121265-02-04-01.

26 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та страховою компанією було укладено додаткову угоду №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №121265-02-04-01 від 25 жовтня 2010 року, вартість страхового платежу склала 4.975 грн.20 грн.

Пунктом 5 ч.1, ч.2 ст.989 ЦК України та п.5 ч.1, ч.2 ст.21 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Пунктом 13.1.1 додаткової угоди №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №121265-02-04-01 від 25 жовтня 2010 року визначено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо про подію не було повідомлено страховика і/або до компетентних органів в порядку і строк, передбачений цим договором, без поважних на це причин, а також коли даний факт не підтверджується документами компетентних органів або надані документи оформлені з порушенням діючих норм (відсутні номер, печатка, дата, мають місце виправлення).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

В п.1 ст.988 ЦК України зазначено, що страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч.1 ст.990 ЦК України).

Як зазначив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.19 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2, що адресована ПАТ СК «ВУСО», про виплату страхового відшкодування за подію, яка мала місце 12 лютого 2012 року в м.Дніпропетровську на пр.Кірова,22/174 (а.с.6-8).

ПАТ СК «ВУСО» листом №2455 від 06 квітня 2012 року відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з ненаданням довідки від компетентних органів, яка підтверджує настання страхового випадку (а.с.13).

Як вбачається з п.6 заяви на виплату страхового відшкодування, ОСОБА_2 не повідомила компетентні органи про пошкодження автомобіля внаслідок дії третіх осіб, чим порушила вимоги п.10.3 додаткової угоди №1, яка була нею особисто підписана.

Крім того, відповідно до вимог п.п.11.8.2 додаткової угоди №1 ОСОБА_2 не надала жодного документу, який би підтверджував настання страхового випадку.

Посилання позивача на той факт, що пошкодження, які були завдані її автомобілю, відповідно до умов п.п.12.2 додаткової угоди №1 до договору страхування підлягають компенсації без надання довідок з компетентних органів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.п.12.2 додаткової угоди №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №121265-02-04-01 від 25 жовтня 2010 року у разі настання страхової події «Випадкове пошкодження» чи «протиправні дії третіх осіб» збитки, пов`язані з пошкодженням транспортного засобу, підлягають компенсації без надання довідок з компетентних органів відносно кожного застрахованого транспортного засобу два рази протягом кожного періоду дії договору за наступної умови: при пошкодженні лакофарбового покриття, скла, приладів зовнішнього освітлення, дзеркал, антен декоративних елементів кузову (молдінгів, емблем).

Проте до події, яка сталася 12 лютого 2012 року, не можна застосувати п.п.12.2 додаткової угоди №1, оскільки було пошкоджено не тільки лакофарбове покриття, скло, прилади зовнішнього освітлення, дзеркала, антена декоративних елементів кузову (молдінгів, емблем), а й передні праві двері, задні праві двері, заднє праве скло, ручка, які підлягали не тільки фарбуванню, але й ремонту в цілому. Даний факт підтверджується актом огляду транспортного засобу від 21 лютого 2012 року, який також підписано ОСОБА_2

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту порушення ПАТ СК «ВУСО» п.12.2 додаткової угоди №1 від 26 жовтня 2011 року до договору добровільного страхування наземного транспорту №121265-02-04-01 від 25 жовтня 2010 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи.

Також з матеріалів справи не вбачається порушення умов договору ПАТ СК «ВУСО», а тому вимоги позивача про припинення дії додаткової угоди №1 від 26 жовтня 2011 року та стягнення з ПАТ СК «ВУСО» суми страхового платежу не підлягають задоволенню.

З'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договору страхування та повернення страхових платежів необхідно відмовити, а тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» про припинення договору страхування та повернення страхових платежів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: