Ухвала суду № 39126543, 30.05.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/5591/13 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/3343/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Ніткевича А.В.

за участі секретаря: Азенко М.В.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною ОСОБА_4, ОСОБА_5 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного -комерційного Банку «Львів» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ої особи ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановила:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного-комерційного Банку «Львів» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ої особи ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

Звернуто стягнення не нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки, посвідченого 01.11.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №10810, а саме: будинок АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку процедури виконавчого провадження, за початковою ціною встановленою на підставі оцінки предмету іпотеки під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог ПАТ АКБ «Львів» за кредитним договором №2007s0511 від 01.11.2007 року у розмірі 1 848 709,86 грн.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначають, що рішення суду прийняте в результаті порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Крім того, вказують, що районний суд не звернув увагу на те, що іпотекодержателем не дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, заявлені вимоги є передчасними.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4- ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивач ПАТ АКБ «Львів» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-ої особи ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.11.2007 р. між ЗАТ АКБ «Львів» та третьою особою ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2007s0511 на суму 1 500 000 грн. зі сплатою 16 % річних за користування кредитом з терміном погашення до 01.10.2008р. Враховуючи зміни до договору дата погашення та ставка за користування кредитом змінювались. 01.11.2007р. між ЗАТ АКБ «Львів» та відповідачами в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, який посвідчений 01.11.2007р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 10810, а саме: будинок АДРЕСА_1. В строк виконання зобов"язань за кредитним договором третя особа не виконав їх.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова позов ПАТ АКБ «Львів» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості - частково задоволено. Достроково розірвано кредитний договір від 01 листопада 2007 року № 2007s0511 укладений між ПАТ АКБ «Львів» і ОСОБА_6 Стягнено з ОСОБА_6 на користь ПАТ АКБ «Львів» основний борг за кредитним договором від 01 листопада 2007 року № 2007s0511 всю суму заборгованості - 1 848 709, 86 ( один мільйон вісімсот сорок вісім тисяч сімсот дев'ять гривень 86 копійок). В решті позовних вимог ПАТ АКБ «Львів» - відмовлено. Згідно рішення апеляційного суду Львівської області від 14.03.2013р., відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5,до ОСОБА_6, ПАТ АКБ "Львів" про розірвання договору іпотеки та стягнення судових витрат, дане рішення набрало законної сили 14.03.2013р. На даний час сума заборгованості перед позивачем становить 1 848 709, 86 грн., яка третьою особою не погашена, рішення суду від 14.03.2013р. не виконується 3-ою особою.Тому позивач просив задовольнити позов.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. ЗУ "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна -іпотеки.

Зокрема, ст. ст. 1, 11 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Судом встановлено, що 01.11.2007 р. між ЗАТ АКБ «Львів» та третьою особою ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2007s0511 на суму 1 500 000 грн. зі сплатою 16 % річних за користування кредитом з терміном погашення до 01.10.2008р. Позичальник зобов`язувався відповідати власними коштами та майном за виконання взятих на себе кредитних зобов`язань, повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені договором, та/або додатками до нього, та плату за користування ним (п.1.1 -1.2, 1.5, 1.9, 3.2.3-3.2.4 Кредитного договору ( а.с.7-8).

01.11.2007р. між ЗАТ АКБ «Львів» та відповідачами в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, який посвідчений 01.11.2007р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 10810, а саме: будинок АДРЕСА_1. Сторони домовилися, що заставна вартість предмета іпотеки становить 2 600 855 грн., згідно Висновку про вартість майна, виданого ТзОВ "Периметр", станом на 25.10.2007р. ( а. с. 9 -11).

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки від 01 листопада 2007 року іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору №2007s0511 від 01 листопада 2007 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_6, відповідно до якого іпотекодержатель надав позичальнику кредит у сумі 1 500 000 ( один мільйон п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок під 16 % річних.

Згідно п. 2.1.5. договору іпотеки без номеру від 01.11.2007р. у випадку невиконання іпотекодавцями зобов"язань за цим договором та позичальником за основним зобов"язанням позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу, визначену підпунктом 2.1.4. пункту 2.1. даного договору.

Відповідно до Статуту ПАТ АКБ «Львів» (зареєстрованого в новій редакції 18.12.2012 р.) ПАТ АКБ «Львів» виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ВАТ АКБ «Львів».

Згідно копії рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09.08.2011р. позов ПАТ АКБ «Львів» до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості - частково задоволено. Достроково розірвано кредитний договір від 01 листопада 2007 року №2007s0511 укладений між ПАТ АКБ «Львів» до ОСОБА_6 Стягнено з ОСОБА_6 на користь ПАТ АКБ «Львів» основний борг за кредитним договором від 01 листопада 2007 року № 2007s0511 всю суму заборгованості - 1 848 709, 86 ( один мільйон вісімсот сорок вісім тисяч сімсот дев'ять гривень 86 копійок) та 850 гривень витрат по оплаті судового збору та 60 гривень - витрат на ІТЗ. В решті позовних вимог ПАТ АКБ «Львів» - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ПАТ АКБ «Львів» про розірвання договору іпотеки - задоволено. Розірвано договір іпотеки від 01 листопада 2007 року, укладений між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_5, ОСОБА_4

Згідно копії рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 14.03.2013р. вбачається, що апеляційну скаргу ПАТ АКБ «Львів» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09.08.2011р. скасовано частково та постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ПАТ АКБ «Львів» про розірвання договору іпотеки та стягнення судових витрат. Дане рішення набрало законної сили 14.03.2013р.(а.с.16-20).

З представлених суду документів вбачається, що заборгованість по кредитному договору в розмірі 1848 709,86 грн. 3-ою особою не погашена, рішення суду не виконується.

Виходячи з вище наведеного, районний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки його обґрунтування відповідає фактичним обставинам справи. При цьому суд прийняв до уваги розрахунок заборгованості встановлений судовими рішеннями, який не оспорюється.

Звернення стягнення на це майно буде проводитись при виконанні рішення суду за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

З вище наведеним погоджується й судова колегія, оскільки апелянти не представили доказів на спростування висновків суду.

Доводи апелянтів щодо недотримання процедури звернення стягнення та про відсутність доказів направлення повідомлення боржникам, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Так в матеріалах справи наявні копії листів - вимог банку до ОСОБА_4 за № 2802/4-09/1 від 02.09.2009 та до ОСОБА_5 за № 2804/4-С9/1 від 02.09.2009 з вимогою про виконання порушеного зобов'язання, а також про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.21-24).

До того ж відповідно до вимог п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Безпідставними є і посилання щодо застосування до договору іпотеки норм щодо правовідносин договору поруки.

Відповідно до п. 23 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1,11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем.

При перевірці посилання апелянтів на те, що відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи - органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації, судовою колегією встановлено, що доказом про проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 було подано довідку з лікарні, тому суд першої інстанції відклав розгляд клопотання про залучення третьої особи - органу опіки та піклування Шевченківської райадміністрації, до представлення належного доказу проживання - довідки з місця проживання та прописки (форма 2).Так як на наступне судове засідання довідки з місця проживання та прописки (форма 2) представлено не було, тому суд клопотання не задовольнив.

Судовою колегією встановлено, що в умовах іпотечного договору сторони погодилися, що іпотекою забезпечується вимоги іпотекодержателя, що випливають з умов кредитного договору № 2007з0511 від 01.11.2007 р. (та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому). Тобто, іпотекодавці в іпотечному договорі погодилися на внесення змін до кредитного договору, в тому числі в частині строку дії кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору іпотеки - іпотека припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цієї іпотекою. Проте, згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09.08.2011р., яке набрало законної сили 14.03.2013р., з прийняттям рішення апеляційним судом Львівської області, з ОСОБА_6 стягнуто на користь банку всю суму кредитної заборгованості у розмірі 1 848 709,86 грн. Тобто, банк без пропуску строку позовної давності звертався раніше до суду, а тому немає підстав вважати, що пропущено строк позовної давності по даній справі.

При цьому слід врахувати, що відповідно до п. 7.8 Кредитного договору - кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Вказаний пункт 7.8 кредитного договору в судовому порядку не оскаржувався та не визнаний недійсним.

Іпотекодавці, підписавши іпотечний договір, забезпечили іпотекою виконання і цього пункту кредитного договору. Стосовно твердження апелянтів, що вказівка у п. 7.8. кредитного договору суперечить п. 24 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ стосується правовідносин поруки, а не іпотеки.

Також судовою колегією враховано, що відповідно до п. 9 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦГІК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Тому посилання апелянтів, що банк звернувшись до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, зловживає своїми правами, є безпідставними.

Також судовою колегією встановлено, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки з зазначенням передбачених у ст. 39 Закону України «Про іпотеку» необхідних умов не розглядались судом першої інстанції, тобто не були предметом дослідження суду, а отже не були предметом позову, і пред'явлення позову з усіма передбаченими ст. 39 Закону України «Про іпотеку» вимогами є іншим предметом позову. При цьому враховано висновки суду в рішенні апеляційний суд Львівської області від 14.03.2013 року(а.с.16-20).

Отже висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Інші доводи апелянта, не спростовують висновків суду, такі не грунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1ч.1ст. 314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Ніткевич А.В.