Ухвала суду № 39103967, 28.03.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/724/11 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/2355/14 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Азенко М.В.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Луцика М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними генерального кредитного договору та кредитних договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2012 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (79000, м. Львів, вул. Матейка, 8 субкоррахунок N 3901551 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) борг в сумі 214 381,10 доларів США та 321 232,95 гривень.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними генерального кредитного договору та кредитних договорів.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на те, що між ним та Банком 27 лютого 2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту і Банк не роз»яснив йому, як споживачу, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договорів (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення).

Генеральний кредитний договір (п.2.2) та додаткові договори до нього: кредитний договір №010/08-3/2652/в, кредитний договір №010/08-3/2653/в, містять такі істотні умови як розмір відсотків, що підлягають сплаті Банку за користування кредитом (12% річних), порядок їх розрахунку (фактичне число календарних днів у році). Також у додатках до кредитних договорів №010/08-3/2652/в, №010/08-3/2653/в встановлені графіки обмеження розміру кредитної лінії, виражені у грошовому виразі.

Проте, ані в генеральному кредитному договорі, ані в кредитних договорах №010/08-3/2652/в, №010/08-3/2653/в, ані в додатках до них не визначена реальна відсоткова ставка та абсолютне значення здорожчання кредиту.

Тому, під час укладення генерального кредитного договору з додатками, він виходив з того, що буде сплачувати 12% річних за користування кредитом, а також одноразово мав сплатити комісію у розмірі 0,99% від суми кредиту.

Лише під час внесення змін до вказаних кредитних договорів, 22 квітня 2010 року йому були надані таблиці визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки із якої видно, що реальна процентна ставка за користування кредитом згідно договору №010/08-3/2652/в, становить 13,51% а згідно кредитного договору №010/08-3/2653/в - 14,97%.

Апелянт вважає, що не висловлював волю на укладення кредитних договорів з новими процентними ставками.

Суд не взяв до уваги аудиторський висновок від 17.09.2012 року яким виявлено фінансові розбіжності, які впливають на суму позовних вимог Банку, які підлягали до стягнення.

Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2012 року скасувати та постановити нове рішення, який у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити. (а.с.246-251).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Луцика М.Б на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як убачається з матеріалів справи, у лютому 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У своїх вимогах посилався на те, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), було укладено генеральний кредитний договір №80, у рамках якого 28 лютого 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 010/08-3/2652/в, за яким позичальник отримав 200 000 доларів США зі сплатою 12% річних строком до 27 лютого 2017 року; 28 лютого 2007 року укладено кредитний договір №010/08-3/2653/в, за умовами якого позичальник отримав 100 000 доларів США зі сплатою 12% річних строком до 27 лютого 2017 року; 22 квітня 2010 року укладено кредитний договір №010/08-4/0027, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 288 000 гривень зі сплатою 24% річних строком до 27 лютого 2017 року.

ОСОБА_2. свої зобов»язання щодо повернення заборгованості за кредитами та по відсотках за користування кредитними коштами не виконував, відтак, станом на 04 лютого 2011 року, у нього виникла заборгованість:

в рамках кредитного договору №010/08-3/2652/в, в сумі 168 187,86 доларів США, із яких, заборгованість за кредитом - 157 537,61 дол. США, заборгованість зі сплати відсотків - 9 893,61 доларів США, загальна сума пені - 756,65 доларів США (а.с.6-8);

в рамках кредитного договору №010/08-3/2653/в, в сумі 46 193,24 доларів США, в тому числі, заборгованість за кредитом - 43 186,68 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків - 2 712,53 доларів США, загальна сума пені - 294,04 доларів США(а.с.9-11);

в рамках кредитного договору №010/08-4/0027, в сумі 321 232,95 гривень, в тому числі, заборгованість за кредитом - 285 174,38 гривень, заборгованість зі сплати відсотків - 34 393,88 гривень, загальна сума пені - 1664,69 гривень, а всього 214 381,10 доларів США та 321 232,95 гривень (а.с.12).

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який уточнювався у жовтні 2012 року про визнання недійсними:

генерального кредитного договору №80 від 27 лютого 2007 року;

додаткового договору №1 до Генерального кредитного договору - Кредитний договір №010/08-3/2652/в від 28 лютого 2007 року;

додаткового договору №2 до Генерального кредитного договору - Кредитний договір №010/08-3/2653/в від 28 лютого 2007 року;

додатку до Генерального кредитного договору - Кредитний договір №010/08-4/0027 від 22 квітня 2010 року укладені між ним та Банком.

договору іпотеки №80/3 посвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 28 лютого 2007 року за реєстровим №Д-208 та Договору про внесення змін до договору іпотеки, який був посвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 22 квітня 2010 року за реєстровим №4393, з підстав передбачених ч.ч.1,3 ст.203, ст.215, ч.1 ст.230 ЦК України, ст.ст.11,15,19 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема: порушення його прав як споживача і сторони договору, приховування Банком від нього повної та об»єктивної інформації щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, введення в оману щодо реальної відсоткової ставки з метою одержання додаткового прибутку (т.1 а.с.175-177,182-183).

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, на підставі ст.ст.16,599,625,1050 ч.1 ст.1054 ЦК України, стягнув із ОСОБА_2 заборгованість в рамках валютних кредитних договорів №010/08-3/2652/в, та №010/08-3/2653/в, в сумі 214 381,10 доларів США, а в рамках гривневого кредитного договору №010/08-4/0027 -321 232,95 гривень, у зустрічному позові ОСОБА_2 відмовив (т.1 а.с.220-223).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2012 року залишено без змін (т.2 а.с.33-36).

Переглядаючи у касаційному порядку рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.11.2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30.09.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 29 січня 2014 року зазначила, що апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті як доказу наданий ОСОБА_2 аудиторський висновок від 17 вересня 2012 року, яким встановлені розбіжності у нарахуванні боргу з урахуванням умов кредитних договорів, не дав оцінки дослідженим аудитором фактам, правильність нарахування заборгованості та її розмір, не вирішив питання щодо призначення судової (економічної) експертизи, не дослідив природу реальної процентної ставки та узгодження її складових із умовами договірних положень.

Відтак, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2013 року скасовано у частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а в іншій частині рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанції залишено без змін (т.2 а.с.75-77).

При перевірці в суді апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, щодо правильності нарахування заборгованості та її розміру, з урахуванням умов кредитних договорів та дослідженим аудитором фактам встановлено, що ставка за кредитними договорами від 28 лютого 2007 року №010/08-3/2652/в та №010/08-3/2653/в на момент їх укладення становила 12% річних; кредитного договору від 22 квітня 2010 року №010/08-4/0027- 24% річних.

Таблиці визначення сукупної вартості кредитів та реальної процентної ставки містить посилання на термін «реальна процентна ставка» - 13,51 % за кредитним договором №010/08-3/2652/в, 14,97% за кредитним договором №010/08-3/2653/в, та 27,77% за кредитним договором №010/08-4/0027 (т.1 а.с.36,57,69).

Згідно аудиторського висновку суб»єкта аудиторської діяльності в Україні - незалежного аудитора, ПП-фзична особа ОСОБА_9 від 17.09.2012 року складеного на замовлення ОСОБА_2 за кредитним договором №010/08-3/2652/ в від 28.02.2007 року:

реальна процентна ставка складає - 13,22%;

абсолютне значення подорожчання кредиту - 123 012,94 доларів США;

відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь Банку)- 12,07%;

відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь Банку та третіх осіб) - 12,08%;

сукупна вартість кредиту - 323 012,94 доларів США.

За кредитним договором №010/08-3/2653/в від 28.02.2007 року:

реальна процентна ставка складає - 13,24%;

абсолютне значення подорожчання кредиту - 81571,79 доларів США;

відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь Банку)- 12,07%;

відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь Банку та третіх осіб) - 12,08%;

сукупна вартість кредиту - 181571,79 доларів США.

За додатком до кредитного договору №010/08-4/0027 від 22.04.2010 року:

реальна процентна ставка складає - 27,45%;

абсолютне значення подорожчання кредиту - 239634,56 гривень;

відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь Банку)- 24,00%;

відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь Банку та третіх осіб) - 24,05%;

сукупна вартість кредиту - 527 634,56 гривень (т.1 а.с.228-233).

Як пояснив з даного приводу в суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Луцик М.Б., підписання між Банком та Позичальником таблиці визначення сукупної вартості кредиту під час укладення у 2010 році додатків до кредитних договорів, було здійснено на виконання Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», яка на момент укладення оспорюваних кредитних договорів (27.02.2007р), ще не була прийнята, а тому її дія на них не поширювалася.

Зазначена у таблиці реальна відсоткова ставка включає в себе орієнтовну вартість послуг страхової компанії, нотаріуса та інших можливих витрат, що можуть бути понесені під час дії кредитних договорів, і не є відсотковою ставкою за користування кредитами, відсоткові ставки за користування кредитами залишалися незмінними.

Відтак, реальна процентна ставка яка визначена Банком за кредитним договором №010/08-3/2652/в, 13,51%, 14,97% за кредитним договором №010/08-3/2653/в, та 27,77% за кредитним договором №010/08-4/0027 по суті співпадають із реальною процентною ставкою яка визначена незалежним аудитором за кредитним договором №010/08-3/2652/в, 13,22%, 13,24% за кредитним договором №010/08-3/2653/в, та 27,45% за кредитним договором №010/08-4/0027 і вони не є відсотковими ставками за користування кредитами.

Оскільки правова природа реальної процентної ставки та узгодження її складових з умовами договірних положень апеляційним судом з»ясована, тому відхилено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про призначення по справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 листопада 2012 року в частині позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.