Постанова № 39125912, 04.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 910/1235/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Зайцев М.М., представник за довіреністю від 31.03.14;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014

у справі №910/1235/14 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна"

до Приватного підприємства "КРАФТ-ПАК"

про стягнення 417265,18грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" (далі - позивач) до Приватного підприємства "КРАФТ-ПАК" про стягнення 417265,18грн. за Договором про фінансовий лізинг №00003069 від 23.05.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі №910/1235/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Крафт-Пак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» 34885,17грн. основного боргу; 1102,91грн. штрафу, 370,60грн. пені, 1173,43грн. 3% річних; 6720,00грн. збитків та 885,91грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі №910/1235/14 в частині відмови у стягненні 372127,16грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" у справі №910/1235/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2014 для розгляду справи №910/1235/14 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2014, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2014.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 372127,16грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» уклало з Приватним підприємством «КРАФТ-ПАК» Договір про фінансовий лізинг №00003069 від 23.05.2011, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу AUDI Q5 TFSI (155 kWt), 2011 року виробництва, шасі WAUZZZ8ROBA097005, реєстраційний номер АА4390КР (далі - об'єкт лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 62207,25 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 20735,75 доларів США.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - умови лізингу), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до Плану відшкодування відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця до 15 числа.

Відповідно до п. 4.4. Умов лізингу відповідач зобов'язаний відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації Об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Позивача щодо експлуатації та/або передачі Об'єкта лізингу. Згідно з п. 9.2. Умов лізингу відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування Об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору зі сторони позивача, відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Згідно з п.13.1. Умов лізингу у випадку відмови відповідача від повернення об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач мав право конфіскувати Об'єкт лізингу. При цьому, на підставі п. 13.6 Умов лізинг, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу будь-які витрати, пов'язані із конфіскацією об'єкту лізингу.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно з п. 8.2. Умов лізингу відповідач зобов'язався сплачувати штрафні санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день прострочення до повної виплати платежу (п. 8.2.1. Умов лізингу);

- штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем за нагадування про несплату, надіслані позивачем відповідачеві у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. 8.2.2. Умов лізингу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених відповідачем у відповідності до Договору.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З матеріалів справи вбачається, що з листопада 2012 року відповідач почав систематично порушувати свої зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів, а починаючи з серпня 2013 року взагалі припинив здійснювати оплату лізингових платежів відповідно до договору.

Відповідач в порушення умов Договору частково не сплатив лізинговий платіж за серпень 2013 року на суму 11236,75грн. відповідно до рахунку №00143107 від 02.08.2013, належний до сплати не пізніше 15.08.2013.

Крім того, відповідач не сплатив щомісячний лізинговий платіж за вересень 2013 року на суму 11774,98грн. відповідно до рахунку №00148945 від 03.09.2013, належний до сплати не пізніше 15.09.2013 та лізинговий платіж за жовтень 2013 року на суму 11873,44грн. відповідно до рахунку №00154816 від 02.10.2013, належний до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2013.

Таким чином, станом на 15 січня 2014 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за несплаченими лізинговими платежами за період з 16.08.2013 по 03.11.2013 на загальну суму 34885,17грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на правові приписи частини першої ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідачем у справі допущено господарське правопорушення, яке полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе за зобов'язань.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача у примусовому порядку суми основного боргу за договором з 16.08.2013 по 03.11.2013 на загальну суму 34885,17грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (шграфом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк відповідно до п.8.2.2. Умов лізингу, а також пеня у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання відповідно до п. 8.2.1. Умов лізингу.

Пунктом 8.2.2. Умов лізингу встановлено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати надіслані Порше Лізинг Україна: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку вимогу).

Через порушення Відповідачем своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків, Позивачем були нараховані штрафні санкції, зокрема:

- за третє нагадування про несплату від 05.08.2013 - 203,72грн.;

- за третє нагадування про несплату від 16.08.2013 - 203,15грн.;

- за перше нагадування про несплату від 04.09.2013 - 122,20грн.;

- за друге нагадування про несплату від 17.09.2013 - 163,60грн.;

- за третє нагадування про несплату від 03.10.2013 - 205,38грн.;

- за третє нагадування про несплату від 16.10.2013 - 204,86 грн.

Отже, відповідно до умов п. 8.2.2. Умов лізингу, за порушення своїх зобов'язань Відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції у сумі 1102,91грн.

Крім штрафу з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення сплати лізингових платежів, з розрахунком якої суд погоджується та вважає його обґрунтованим. Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за цим Договором складає 370,60грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1173,43грн. 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до приписів частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що йому було задано збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 35848,35грн. та 378970,35грн.

У процесі розгляду справи, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме факт заподіяння відповідачем вказаних збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди; самі збитки у вигляді упущеної вигоди та їх заявлений розмір; наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не доведено наявність у останнього збитків на суму 35848,35грн. та 378970,35грн.

Поряд з тим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що збитки, у зв'язку зі зверненням позивача за правовою допомогою підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Для супроводження процесу повернення заборгованості, яка виникла у відповідача та об'єкту лізингу, Позивач звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ «ОРУМ» (Договір № 29/28-011 про надання колекторських послуг від 01.02.2011) та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» (Договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач поніс додаткові витрати у зв'язку із супроводженням повернення заборгованості, що є збитками Позивача та підтверджуються Договором №29/28-011 про надання колекторських послуг від 01.02.2011, рахунком-фактурою №09-1213 від 20.12.2013, актом №09-1213 здачі-прийняття робіт, платіжним дорученням №50013958 про сплату 4800,00грн., договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, рахунком-фактурою №178, актом виконаних робіт №178, платіжним доручення про сплату 1600,00грн.

Витрати, понесені Позивачем у зв'язку зі зверненням до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», яка є платником єдиного податку, підлягають стягненню з врахуванням податку на додану вартість, оскільки позивач є платником ПДВ, у сумі 1920,00грн.

Таким чином, загальна сума збитків, понесених позивачем у зв'язку із зверненням за правовою допомогою, становить 6720,00 грн. та має бути відшкодована відповідачем в повному обсязі.

Щодо зобов'язання відповідача сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 762,72грн. нараховані безпідставно.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Посилання позивача на зазначену правову норму є безпідставним, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем були безпідставно одержані грошові кошти позивача.

Тому, за відсутності правових підстав позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34885,17грн. основного боргу за договором за період з 16.08.2013 по 03.11.2013, 1102,91грн. штрафу, 370,60грн. пені, 1173,43грн. 3% річних та 6720,00 грн. суми витрат за правову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізінг Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі №910/1235/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі №910/1235/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1235/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді О.В. Тищенко

Л.В. Чорна