Постанова № 39123330, 04.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 910/4604/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Бєлоусов С.М. - пред. за дов. № 1-285 від 11.02.2014;

відповідача: Гудим А.О. - пред. за дов. № 10 від 15.01.2014.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р.

у справі № 910/4604/14 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП "Укргазгеоавтоматика"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 50 042, 89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі №910/4604/14 позов задоволено частково: підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП "Укргазгеоавтоматика" 47 639,16 грн. - основного боргу, 1 323,46 грн. - 3 % річних, 571,84 грн. - інфляційні втрати та 1 808,44 грн. - витрати по сплаті судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким скасувати нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а, також, прийняти заяву про відстрочку виконання рішення суду, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що через важкий фінансовий стан та інфляційні процеси у економіці держави у відповідача відсутні кошти для погашення заборгованості перед позивачем у повному обсязі, а незадоволення його заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі може призвести до повної втрати платоспроможності відповідача, дестабілізації функціонування ПАТ "Укртрансгаз", яке щомісяця несе чималі затрати для забезпе6чення безпечного та належного функціонування Єдиної газотранспортної системи України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами відповідача та вказує, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 28.04.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.06.2014.

В судове засідання 04.06.2014 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 50 042, 89 грн., з яких: 47 639, 16 грн. - основного боргу, 905, 14 грн. - інфляційних втрат та 1 498, 59 грн. - 3 % річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не розрахувався за виконані роботи за Договором.

У відзиві на позов відповідач визнав існуючу заборгованість перед позивачем та подав суду заяву про відстрочку виконання рішення строком на три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2012 між позивачем (підрядником) та дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є Відповідач) (замовником) укладено Договір підряду № 62/12-К (далі - Договір).

Відповідно до положень п. 1.1 Договору позивач зобов'язався надати послуги з технічних випробувань та аналізу (повірка промислових лічильників газу виробничих підрозділів УМГ "Львівтрансгаз" - код: 74.30.1), а Відповідач сплатити їх вартість.

У відповідності до п. 3.1 Договору вартість робіт склала 50 229,48 грн.

26.09.2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої змінили пункт 3.1 Договору та встановили вартість робіт у розмірі 50 145, 84 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата виконаних робіт проводиться протягом 120 днів з дня підписання актів передавання-приймання робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Остаточний розрахунок за договором проводиться Відповідачем після повного завершення виконання робіт (пункт 3.4 Договору).

Актами виконаних робіт (надання послуг) № 474, № 475, № 476, № 477 від 01.10.2012, № 523 від 05.10.2012, № 604 від 24.10.2012, № 630 від 02.11.2012, № 648 від 12.11.2012, № 672 від 05.12.2012, № 679 від 11.12.2012, що підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт підтверджується факт виконання Позивачем повірки лічильників у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року.

25.12.2012 відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи в сумі 2 506,68 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47 639, 16 грн.

Позивач, 10.12.2013 звернувся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

У листі від 26.12.2013 Відповідач зазначив про те, що заборгованість не погашена, у зв'язку з тим, що відповідно до порядку централізованого управління та контролю фінансових потоків ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Львівтрансгаз" здійснює платежі лише за погодженням із зазначеною організацією. У зв'язку із скрутним становищем, не було отримано погодження та відповідного фінансування для здійснення розрахунків з Позивачем.

У зв'язку з непогашенням відповідачем залишку заборгованості, позивач вимушений був звернутися до суду з позовом.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

За своєю правовою природою даний Договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором та не заперечується відповідачем. Враховуючи часткову оплату, залишок боргу складає 47 639, 16 грн., який відповідач визнав перед позивачем за Договором, про що вказано у відзиві на позовну заяву і у Відповіді та претензію (а.с. 34) та підтверджується Довідкою від 27.03.2014 №988/1-05 (а.с. 95), у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 47 639, 16 грн. - боргу правомірно задоволена судом першої інстанції.

Позивач просить стягнути з відповідача 905, 14 грн. - інфляційних втрат та 1 498, 59 грн. - 3 % річних, на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 30.01.2013 по 14.03.2014.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції враховано положення п. 3.2 Договору, у зв'язку з чим визначено період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 11.04.2013 по 14.03.2014 та здійснено власний перерахунок, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, отже, обґрунтовано стягнуто з відповідача 1 323,46 грн. - 3 % річних, 571,84 грн. - інфляційних втрат.

Щодо доводів викладених скаржником в апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то він не звільняється від відповідальності, в тому числі, через відсутність необхідних коштів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення в частині нарахування та стягнення інфляційних витрат та 3% річних

Як зазначено в п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така ж правова позиція викладена в Рішенні Конституційного суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013.

Тобто, оскільки відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, то господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, оскільки це є правом суду за наявності відповідних підстав визначених законом.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та період опалювального сезону, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочку виконання судового рішення щодо боргу в сумі 47 639, 16 грн. на 3 роки, оскільки вказані обставини утворились внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних обставин.

До того ж, відповідачем не надано жодного письмового доказу на підтвердження його фінансового стану, а саме, щодо відсутності грошових коштів на всіх банківських рахунках відповідача, про наявність яких та в яких банківських установах відповідач взагалі не надав до суду ніякої інформації.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 у справі №910/4604/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4604/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха