Постанова № 39125098, 04.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4739/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет,

за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у м. Херсоні

Головного управління Міндоходів у Херсонській області - В.В. Юдіна,

представників апелянта Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" - В.Г.

Чернишової, О.В. Малацковської

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000442200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 577504,40 грн. та за штрафними санкціями у сумі 144376,10 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000462200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 7857,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій з придбання у ПП "Шеду", ПП «Алексгрупп», TOB "Торговий дім "Дельта", TOB ВКФ "Плутон", TOB "Агрохолдінг" товару та послуг є незаконним, оскільки при здійсненні перевірки позивачем були надані усі необхідні для підтвердження реальності господарських операцій первинні документи, які належно оформлені та мають всі необхідні реквізити, як того вимагає чинне законодавство. Позивач також вважає, що в акті перевірки визначена відповідальність позивача за встановлені порушення іншими суб'єктами господарювання на підставі інших складених актів перевірок, без встановлення причинно-наслідкового зв'язку з господарською діяльністю позивача та його вини. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на судовий збір.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області не підлягає задоволенню задоволенню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб 21.12.1994 року. На податковому обліку в органах державної податкової служби з 30.12.1994 року.

На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Херсонгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 08.01.2013 р. за №138/22-1/03355353.

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення ПАТ "Херсонгаз" діючого законодавства: п.п.138.2 ст.138. пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, пп. 153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст. 153 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого за II півріччя 2012 року встановлено заниження податку на прибуток у сумі 597 075,00 грн.. за 3 квартали 2012 року заниження об'єкта оподаткування (рядок 07 Декларації) у розмірі 2 844 042,00 грн.. але в зв'язку із застосуванням ПАТ "Херсонгаз" пільги з податку на прибуток у сумі 9401357 грн. ( рядок 09 Декларації ) податок на прибуток за 3 квартали 2012 року відсутній ( рядок 14 Декларації). При цьому податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (рядок 16 Декларації) завищено на суму 597075,0 грн.; п. 185.1 ст.185, п. 186.1, ст.186, п.188.1 ст.188. п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198. п.201.6 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет (рядок 25 «Сума ПДВ. яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет») в періоді, що перевірявся, на загальну суму 597906,0 грн. у тому числі, в т.ч. по періодам: липень 2011 року у сумі 22045,0 грн., вересень 2011 року у сумі 880,0 грн.; грудень 2011 року в сумі 6338,0 грн., березень 2012 року у сумі 209487,0 грн., квітень 2012 року у сумі 290752,0 грн., травень 2012 року у сумі 68404,0 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000442200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 597906,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 149476,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000462200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 7857,00 грн.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги наведену ДПІ в акті перевірки інформацію про відсутність у контрагентів-позивача технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та погодився з податковим органом, що первинні документи, оформлені спірними контрагентами-постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6).

Отже, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту і валових витрат.

Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що між ПАТ "Херсонгаз" та його контрагентами ПП "Шеду", ПП «Алексгрупп», TOB "Торговий дім "Дельта", TOB ВКФ "Плутон", TOB "Агрохолдінг" були укладені відповідні договори на здійснення господарської діяльності.

Згідно відповідних договорів позивачем отримувався товар на підставі видаткових накладних. Під час здійснення поставки товарів, контрагентами виписувались позивачу податкові накладні. Крім того, на підтвердження реального виконання договорів позивачем надано договори доручення по наданню послуг на транспортно-єкспедиційне обслуговування, платіжні доручення, акт прийомки виконаних підрядних робіт, договірна ціна на виконання монтажу кондиціонерів, локальний кошторис на монтаж кондиціонерів, платіжні доручення про оплату послуг та інше.

З матеріалів справи також вбачається, що усі операції позивача з його контрагентами належним чином відображені у бухгалтерському обліку, що підтверджується картками складського обліку, накладними на внутрішнє переміщення товару, оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерському рахунку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Херсонгаз" та TOB "Агрохолдинг" було укладено договір доручення №1005/2010 від 01.05.2010 р., предметом якого є доручення замовника виконати послуги, пов'язані з розгрузкою, збереженням, відвантаженням, сертифікацією вантажу, який прибув в Херсонський морський торговельний порт від імені та за рахунок замовника.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем надано додаткову угоду №1 від 08.11.2011 до договору доручення №1005/2010 від 01.05.2010 р., акт приймання-передачі до контракту №1 від 15.03.2012 р., акт приймання-передачі до контракту №2 від 05.04.2012 р., акт приймання-передачі до контракту №3 від 23.05.2012 р., акт приймання-передачі вантажу від 18.04.2012 р. на 2100 т; акт приймання-передачі вантажу від 18.04.2012 на 1100 т, акт приймання-передачі вантажу від 18.04.2012 на 920,560 т, лист ДП "Херсонського морського торговельного порту" від 20.04.2012 р., контракт №1 від 15.03.2012 з фірмою TRAKIA GRAIN LTD, (Болгарія), додаткові угоди до вказаного контракту, інвойси.

У відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товарів або послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Посилання податкового органу на невідповідності сум податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань його контрагенту по базам автоматичного співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки він не може нести відповідальність за дії контрагента, який не визначив податкові зобов'язання, якщо надасть всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, не виконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Висновки суду першої інстанції, щодо ненадання позивачем товарно - транспортних накладних або подорожніх листів та інших документів обліку перевезення товару спростовуються матеріалами справи, а саме договорами доручення про надання послуг на транстпортно - експедиційне обслуговування.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз".

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"- задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" - задовольнити.

Податкові повідомленння-рішення №0000442200, №0000462200 від 21 січня 2014 року скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" судовий збір у розмірі 4586, 28 гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 06.06.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик