Ухвала суду № 39124935, 28.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1498/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області до Чернівецького міського комунального виробничого треста зеленого господарства та протизсувних робіт про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду , -

В С Т А Н О В И В :

14.03.2014 року позивач - Територіальне управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецького міського комунального виробничого треста зеленого господарства та протизсувних робіт про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року.

19.05.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із доповненнями до апеляційної скарги, в якій позивач просить розглянути справу без його участі.

27.05.2014 року на адресу суду від відповідача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу, в якій відповідач просить розглянути справу без його участі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.02.2014 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Чернівецькій області проведено планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, в частині організації безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів КС 3575А, реєстр №1342; КТА -16.01, реєстр №1474, за результатами якої складено акт перевірки.

За результатами перевірки позивачем виявлено ряд порушень вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров'ю працюючих, а саме керівник підприємства та заступник керуючого не пройшли навчання та перевірку знань вимог законодавчих актів і низки нормативних документів з охорони праці; не проведено експертно-технічне діагностування кранів КС 3575А, реєстраційний номер №1474 спеціалізованою організацією з визначенням залишкового ресурсу роботи; не справні прилади безпеки кранів реєстраційні номери №№1342, 1474, а саме ПЗК-10, УАС, ОВП, кінцеві вимикачі гакових підвісок; крани КС3575А, реєстраційний номер №1342; КТА-1601, реєстраційний номер №1474 не пройшли повний технічний нагляд тощо.

З метою усунення порушень законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки, 11.02.2014 р. позивач видав припис № 1-6-6, яким приписано відповідачу усунути виявлені порушення під час перевірки. Інформацію про виконання приписів зобов'язано подати у тижневий строк після закінчення встановленого терміну виконання кожного пункту припису.

За наведених обставин та посилаючись на приписи Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V, Указу Президента України "Про Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України" від 6.04.2011 року, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Абзацом 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі Закон № 877-V) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 цієї статті Закону визначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Указу Президента України "Про Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України" від 6.04.2011 р. №408/2011 р. Держгірпромнагляд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.

Одним з основних завдань Держгірпромнагляд України є організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань: промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Відповідно до п.п. 11 п. 5 вищевказаного Положення Держгірпромнагляд України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці" визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 39 цього Закону встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право: забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Відповідно до п. 1.4 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 р. № 826, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2011 р. за № 1531/20269 (далі - Положення №826) загроза життю та здоров'ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків; заборона виробництва - зупинення виробництва суб'єкта господарювання (у тому числі експлуатації підприємства, виробничого об'єкта, окремого виробництва, робочого місця, будівлі, споруди, приміщення, машин і механізмів) шляхом видачі розпорядчого документа Держгірпромнагляду України (розпорядження).

Пунктами 2.26 та 2.27 Положення №826 передбачено, що у разі виявлення під час перевірки: порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; порушень вимог Кодексу України про надра; відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку в посадової особи Держгірпромнагляду України виникає право заборони виконання робіт, виробництва. Заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва здійснюються на підставі відповідного акта перевірки.

Заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва в цілому суб'єкта господарювання за результатами перевірки, яка проводилася спеціально створеною комісією, а також заборона під час такої перевірки виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва на виробничому об'єкті суб'єкта господарювання, яка тягне за собою зупинення (призупинення) робіт у цілому підприємства, здійснюються шляхом надання суб'єкту господарювання розпорядження за підписом заступника Голови Держгірпромнагляду України або начальника (заступника начальника) територіального органу Держгірпромнагляду України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач наділений чинним законодавством достатнім обсягом повноважень для вжиття заходів щодо заборони виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва, тому вжиття таких заходів не відноситься до компетенції суду.

Окрім цього, відповідно до п. 5 ст. 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом. Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Таким чином, Законом чітко встановлено перелік заходів реагування, які застосовуються за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), та якими можуть бути: повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; повне або часткове зупинення реалізації продукції; повне або часткове зупинення виконання робіт; повне або часткове зупинення надання послуг.

В даному випадку позивач просить суд зупинити експлуатацію кранів в зв'язку з відсутністю дозволу на їх експлуатацію.

Таким чином, вимоги позивача не стосуються зупинення виробництва/реалізації конкретної продукції або виконання конкретних робіт/послуг у межах господарської діяльності відповідача з виробництва/реалізації продукції чи виконання робіт/послуг.

Отже, визначені позивачем заходи реагування не передбачені переліком реагування, що вживаються за постановою суду, який не підлягає розширеному тлумаченню, та не відповідають наведеним нормам закону.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги не потребують судового захисту, оскільки вирішення заявлених вимог не відноситься до компетенції суду.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.