Постанова № 39124816, 22.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2014 року 14:27 № 2а-13357/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Мині І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньЗа участю представників:

Від позивача: Мажара О.Є.

Від відповідача: Сакало Я.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "БМБ Компаунд" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Деснянському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.10р., а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.13р. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковим органом необґрунтовано зазначено про завищення товариством задекларованих показників валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) протягом 2006 - 2008 років щодо отримання консультаційних послуг, оскільки всі операції підтверджуються усіма необхідними первинними документами, а тому позивач вважає віднесення господарських операцій по отриманню консультаційних послуг на валові витрати законним, як і включення оподаткування цих операцій до податкового кредиту. Також вважає, що відповідач дійшов невірного висновку про те, що товариством несвоєчасно оприбуткувано готівкові кошти, оскільки дані z-звіту не вписані у КОРО у день поступлення коштів, в результаті чого до підприємства застосовано штрафну санкцію у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, оскільки підприємством своєчасно оприбуткувано готівкові кошти від продажу товарів згідно накладних та провело розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видачею касових чеків, про що свідчить роздрукований z-звіт та копії касових чеків, відзняті з контрольної стрічки, на момент перевірки підприємство не зберегло фіскальний звітний чек в книзі обліку розрахункових операцій, а тому до товариства повинні бути застосовані санкції саме за це порушення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що спірні рішення винесено податковим органом цілком правомірно та підставно, а тому касуванню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2009р. За результатами перевірки складено акт №5147/23-2/30406297 від 27.07.2009р. (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення товариством п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 144 650,0 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2006р. на 3665 грн., за березень 2009р. на 50000 грн.; п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в сумі 2150,0 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме :

№0001952301/0 від 07.08.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму включаючи штрафні санкції - 216975,0 грн.,

№0001962301/0 від 07.08.2009р. яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму, включаючи штрафні санкції 80 498,0 грн.

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009р. яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10 750,0 грн.

Зазначені рішення оскаржувались позивачем в порядку апеляційного узгодження, проте рішенням №7568/10/25-029 від 15.10.2009р. скарга залишене без задоволення, натомість відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0001952301/1 від 15.10.2009р., №0001962301/1 від 15.10.2009р., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009р. залишене без змін.

Не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу, позивачем оскаржено їх у судовому порядку.

За результатами судового розгляду Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.10р., а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0001952301/0 від 07.08.2010р., та №0001962301/0 від 07.08.2009р., якими за позивачем визначено суми зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених при взаємовідносинах з СПД ФО ОСОБА_3 та ПП «Лібро», оскільки послуги, отримані від вказаних контрагентів, не були використані позивачем у господарській діяльності та не є належно підтверджені відповідною первинною документацією.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з СПД ФО ОСОБА_3 та ПП «Лібро», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджується наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Відповідно до пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статі 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств"- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включається: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пункту 5.3.1. вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потребу, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім цього, Відповідно до пункту 1.7 статі 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковувані їх операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків; використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до наданої позивачем підтверджуючої документації, судом встановлено, що між позивачем та СПДФО ОСОБА_3 було укладено договір про надання консультаційних послуг від 01.11.2006р. та договір №301/08 про надання консультаційних послуг від 04.01.2008р.

В підтвердження виконання умов договорів до матеріалів справи додано : акти приймання-передачі консультаційних послуг, а саме № 1 від 26.12.06р., №2 від 31.01.07р., №3 від 28.02.07р., 30.03.07р.,№ 5 від 30.04.07р. №6 від 30.05.07р., № 7 від 25.06.07р., № 8 від 17.07.07р., № 9 від 27.08.07р., №1 від 30.01.08р., №2 від 29.02.08р., №3 від 31.03.08р., №4 від 30.04.08р., №5 від 30.05.08р., №6 від 30.06.08р., №7 від 30.07.08р., №8 від 27.08.08р., №9 від 30.12.08р., а також рахунок-фактура № 02/01 від 31.01.2007р.

Крім того, до матеріалів справи додано копію складеного СПДФО ОСОБА_3 проекту бізнес плану "Расширение производства шоколадных и кондитерских глазурей".

Також судом встановлено, що між ТзОВ "БМБ Компаунд" та ПП "Лібро" було укладено договір №16/09 від 09.02.2009р., відповідно до якого ПП "Лібро" зобов'язувалося виконати маркетингові послуги, пов'язані з дослідженням ринку кондитерської та шоколадної глазурі.

На виконання договору було складено акт приймання-передачі виконаних послуг б/н від 28.09.2009р. та виписано податкову накладну від 28.02.2009р. №2826 на суму 300000,0 грн., в т.ч. ПДВ 50000,00грн., а також "Отчет исследования рынка кондитерской и шоколадной глазури".

Позивачем вказується, що ся надана як до перевірки так і суду документація у повній мірі підтверджує право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, до такого ж висновку прийшли експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знайшло соє відображення у Висновку експерта № 949/13-45 від 21.03.14р.

Разом з тим предметом дослідження було виключно питання документального підтвердження віднесених позивачам до валових витрат та податкового кредиту сум сплачених при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ПП "Лібро", однак не встановлено використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, доцільність таких витрат, а також настання реальних наслідків за такими правочинами.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначає позивач, укладення правочинів з ФОП ОСОБА_3 та ПП "Лібро" було обумовлено необхідністю підтримання попиту на товар, тобто для використання у своїй господарській діяльності. В підтвердження такої позиції позивачем до матеріалів справи додано копії договорів поставки, та виписаної на їх виконання первинної документації, укладених після отримання відповідних послуг від ФОП ОСОБА_3 та ПП "Лібро".

З аналізу наданих позивачем копії звітів підготованих ФОП ОСОБА_3 та ПП"Лібро", а також копії договорів поставки, укладених позивачем після отримання консультаційних та маркетингових послуг, не вбачається будь яких змін у господарській діяльності позивача пов'язаних із отриманням таких послуг.

Крім того слід зауважити, що основним видом діяльності ПП «Лібро» є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатах з них, такий вид діяльності як маркетингові дослідження та послуги, у т.ч. дослідження ринку кондитерської та шоколадної глазурі, у ПП "Лібро" відсутній, що в совою чергу свідчить про відсутність у такого реальної можливості та компетентності у дослідження ринку кондитерської та шоколадної глазурі.

Також суд критично розцінює доводи позивача з приводу використання договірних відносин з ФОП ОСОБА_3 з метою отримання допомоги, у останньої, в отриманні кредитів у банках, оскільки, із наданих позивачем копій кредитних договорів укладених з ВАТ «Універсальний банк розвитку та Партнерства» та ВАТ «Європейський» не вбачається участь вказаного контрагента позивача при укладенні таких, більш того, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_3 договори не передбачали надання таких послуг.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд скасувати Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009р. яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10 750,0 грн. у зв'язку із встановленням несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів.

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що суб'єктом господарювання 10.07.2009р. не було оприбутковано в книзі обліку розрахункових операцій готівкову виручку у розмірі 2150,0 грн. згідно із Z-звітом від 10.07.2009р. № 0702, при цьому останній запис в книзі ОРО було зроблено 30.06.2009р.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що фактично позивачем не заперечується не внесення запису до розділу № 2 КОРО за 10.07.2009р., однак вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про не оприбуткування готівки, позивачем фактично порушено порядок оприбуткування готівки та порядок ведення КОРО.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначався «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320.

Пунктом 1.2 вказаного Положення, визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні обумовлено, що вся готівка, яка надходить до каси, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків. Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів.

Порядок ведення Книг обліку розрахункових операцій визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614 «Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», згідно п. 7.5 якого використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

В абзаці 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Таким чином, оскільки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Крім того, Аналогічна позиція доведена до органів Міндоходів листом Державної податкової адміністрації України від 05.05.2010 № 8795/7/23-7017/538 про надання роз'яснень з питань оприбуткування готівки, де зазначено наступне: «У разі якщо готівка проведена через РРО і у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день одержання готівкових коштів не проведена по касовій книзі, Національний банк України вважає (Лист Національного Банку України від 16.04.2010 №11-110/2010-6116 про роз'яснення окремих вимог Положення про ведення касових операцій), що така готівка оприбуткована в касі підприємства несвоєчасно.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що і в цій частині викладені позивачем доводи не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, спірне рішення про застосування штрафних санкцій прийнято з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук