Ухвала суду № 39123883, 17.04.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

Провадження № 11-кп/792/183/14

Справа № 679/946/13-к Головуючий в 1-й інстанції Ходоровський Б.В.

Категорія: ч.2 ст. 121 ч.1 ст. 122 КК України Доповідач Матущак М. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого - судді Матущака М.С.,

суддів Барчука В.М., Задворного О.Л.,

за участю секретаря Молодої І.О.,

прокурора Павлишина В.І.

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Нетішинського міського суду від 24 лютого 2014 року, -

у с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, громадянка України, з середньою освітою, не працює, не має судимостей,

визнана винуватою:

- за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.122 КК України на 2 роки обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено: ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на його користь 15 472 грн. 51 коп. матеріальної та 150 000 грн. моральної шкоди та 3 000 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Судом вирішено питання про судові витрати та речові докази.

За вироком суду ОСОБА_1 близько 20 години 24 березня 2012 року в АДРЕСА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків вилила в обличчя ОСОБА_3 невідому речовину, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки та кон'юнктиви правого ока 4Б ступеня, шкіри повік правого ока 3Б ступеня, що ускладнилися розвитком вторинної некомпенсованої глаукоми і відшаруванням сітківки правого ока та спричинили відсутність зору на єдине зряче око до світловідчуття з неправильною світло проекцією, тотальне зрощення кон'юнктиви повік правого ока з кон'юнктивою очного яблука, тотальне васкуляризоване більмо рогівки правого ока, в сукупності спричинили за своїми наслідками втрату функцій зору, що супроводжувалося особливим нестерпним болем для потерпілого.

Цими ж діями ОСОБА_1 були спричинені потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді хімічного опіку шкіри обличчя та шиї справа 2-3А ступеня загальною площею в межах 3%, хімічного опіку повік та кон'юнктиви лівого ока 1 ступеня.

Крім того, ОСОБА_1 перед спричиненням тілесних ушкоджень у вигляді хімічних опіків нанесла потерпілому удар молотком в голову.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просив вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 скасувати, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Стверджував, що призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України є безпідставним, оскільки вона своєї вини не визнала, не розкаялась, вибачення в нього не попросила, під час розгляду справи вчиняла сварки та скандали, для припинення яких викликали працівників міліції. Крім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на відчуження майна, в тому числі і того, що є їх спільною сумісною власністю, і на яке може бути накладений арешт.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 просив вирок суду змінити та призначити їй більш м'яке покарання, від відбування якого звільнити на підставі ст.75 КК України.

Посилався на невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження висновку суду про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у спосіб, що має характер особливого мучення. Уважав, що мучення полягає у діях, спрямованих на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення в шкідливих для здоров'я умовах, а також у діях, які мають характер мордування чи катування. Однак, отримані потерпілим тілесні ушкодження не свідчать про їх заподіяння у таких спосіб, а тому просив перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 на ч.1 ст. 121 КК України.

Крім того стверджував, що ОСОБА_1 одними й тими самими діями, без проміжку у часі, вчинила два злочини, що передбачені різними статтями КК України, однак це не було ураховано судом при призначенні їй покарання. ОСОБА_1 добровільно відшкодувала шкоду в розмірі 100 000 грн., позитивно характеризується, а тому, беручи до уваги відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також її вік та стан здоров'я, просив призначити їй покарання, від відбування якого звільнити на підставі ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, потерпілого ОСОБА_3, обвинувачену ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на підтримання апеляційних скарг з викладених у них мотивів, прокурора, який уважав зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_1 ще й за ч.1 ст. 122 КК України та просив провадження в цій частині закрити, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату функцій будь-якого ґрунтується на досліджених в судовому засіданні і детально викладених у вироку доказах та в апеляційній скарзі захисника обвинуваченої не оспорюється.

Заподіяння такого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення підтверджується сукупністю зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 не заперечувала, що дізнавшись про те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 проживає з іншою жінкою, взяла молоток і банку з невідомою речовиною та поїхала в м.Нетішині. Побачивши ОСОБА_3, вона нанесла йому удар молотком в голову, після чого вилила в обличчя невідому речовину.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді показав, що ОСОБА_3 нанесла йому удар молотком в голову, бризнула балончиком в очі та погрожувала зробити так, що він буде нікому не потрібний. Після цього вона вилила йому в очі кислоту, внаслідок чого він відчув нестерпний біль, в очах все посивіло, а ОСОБА_1 продовжувала наносити йому удари ззаду по тілу. Від нестерпної болі в нього викручувало суглоби. Він переніс 8 операцій, однак лікарям не вдалося врятувати зір на єдиному зрячому оці. До вчинення цих дій ОСОБА_1 неодноразово погрожувала позбавити його життя, спричиняла тілесні ушкодження металевими предметами.

Свідок ОСОБА_4 в суді підтвердила зазначені обставини та вказала, що після того, як ОСОБА_1 вилила в очі потерпілого невідому речовину, він кричав і по його поведінці було видно, що біль був нестерпним.

Свідок ОСОБА_5 дала суду аналогічні показання.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 16 грудня 2013 року - 10 січня 2014 року тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки та кон'юнктиви правого ока 4Б ступеня, шкіри повік правого ока 3Б ступеня, що ускладнилися розвитком вторинної некомпенсованої глаукоми і відшаруванням сітківки правого ока та спричинили відсутність зору на єдине зряче око до світловідчуття з неправильною світло проекцією, тотальне зрощення кон'юнктиви повік правого ока з кон'юнктивою очного яблука, тотальне васкуляризоване більмо рогівки правого ока, в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які не були небезпечними в момент заподіяння, але які за своїми наслідками спричинили втрату функції зору.

Урахувавши викладене, місцевий дійшов обґрунтованого висновку про те, що тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3 супроводжувалось особливим фізичним та моральним болем.

Крім того, про умисел обвинуваченої ОСОБА_1 на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення свідчила і її поведінка, що передувала вчиненню кримінального правопорушення, характер та локалізація тілесних ушкоджень.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої з цього приводу є безпідставними і на увагу не заслуговують.

Надуманими, на думку колегії суду є твердження захисника про те, що судом належним чином не ураховано, що на час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 не бачив на ліве око і в будь-якому випадку втратив би зір.

Як убачається з вищезазначеного висновку судово-медичної експертизи, тяжким тілесним ушкодженням, які не були небезпечними в момент заподіяння, але які за своїми наслідками спричинили втрату функції зору було визнано саме травму правого око, яке було зрячим.

Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку й дійшов переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 122 КК України.

Разом з тим, не можна погодитись із висновком місцевого суду про наявність в діяннях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, оскільки він є помилковим і спростовується матеріалами кримінального провадження.

Згідно із частиною першою статті 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Проте, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року „ Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки", якщо у складі злочину передбачене діяння, окремі прояви якого у поєднанні з іншими обставинами завжди утворює інший склад злочину, то питання про його кримінально-правову оцінку необхідно вирішувати з урахуванням того, наскільки охоплюється складом цього злочину таке діяння, а також з урахуванням змісту санкцій відповідних статей (частин статей) Особливої частини Кримінального кодексу України.

Як убачається з висновку судово комісійної судово-медичної експертизи від 16 грудня 2013 року - 10 січня 2014 року у ОСОБА_3 окрім тяжкого тілесного ушкодження, яке не було небезпечним в момент заподіяння, та яке спричинило за своїм наслідками втрату функції зору, виявлені ще й тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку шкіри обличчя та шиї справа 2-3А ступеня загальною площею в межах 3%, хімічного опіку повік та кон'юнктиви лівого ока 1 ступеня. Такі тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, механізмом їх спричинення явилась пряма контрактна дія хімічного реагенту (рідини) на шкіру правої половини обличчя, шиї, тканини правого та лівого ока, могли бути спричинені розчином кислоти.

За таких обставин, заподіяння потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості окремій кваліфікації не підлягають, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КК України, що є підставою для закриття провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Згідно з вимогами ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Тому, вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження.

Разом з тим, зменшення обсягу обвинувачення, на думку колегії суддів, не впливає на призначене ОСОБА_1 судом покарання відповідно до вимог ст.65 КК України.

ОСОБА_1 частково визнала вину в скоєному, не має судимостей, є особою перед пенсійного віку, що судом визнано обставинами, що пом'якшують йому покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Ураховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується позитивно, частково відшкодувала завдану шкоду, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення їй покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 121 КК України на підставі ст. 69 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Таке покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 про м'якість призначеного покарання на увагу не заслуговують.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченої матеріальної та моральної шкоди і витрат на правову допомогу вирішений судом відповідно до вимог чинного цивільного та кримінального процесуального законодавства.

Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілого, визначений судом з урахуванням глибини та тривалості перенесених ним фізичних та моральних страждань, пов'язаних із втратою зору.

Відсутні підстави, на думку колегії суддів, і для звільнення обвинуваченої від відбування покарання на підставі ст..75 КК України, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Нетішинського міського суду від 24 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч.1 ст. 122 КК України та на підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Уважати ОСОБА_1 засудженою за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

У решті вирок залишити без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді: