Ухвала суду № 39122725, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8229/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення по п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказу № 21-к від 04 червня 2013 року про застосування дисциплінарного стягнення, про поновлення на посаді начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, третя особа ОСОБА_2, в якому просила суд:

- поновити строк звернення до суду;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 35-к від 27 липня 2013 року про звільнення по п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків);

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 21-к від 04 червня 2013 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- поновити на посаді начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Постановою від 16 січня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов:

- визнав протиправним та скасував наказ Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №35-к від 24 липня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_1»;

- поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- стягнув з Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (20992179) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- у частині визнання протиправним та скасування наказу Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №21-к від 04 червня 2013 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» адміністративний позов - залишив без розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду, Одеський обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, не повно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивач, до звільнення, була двічі притягнута до дисциплінарної відповідальності наказом № 07к від 04 березня 2013 року та наказом № 21-к від 04 червня 2013 року. Зазначені накази у встановленому законом порядку не оскаржені та не скасовані.

Також апелянт посилається на те, що підставою для звільнення, окрім попереднього притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, стало не виконання позивачем своїх посадових обов'язків, а саме не здійснення заходів для організації співбесіди з особою, яка пропонувалась на посаду директора Татарбунарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

ОСОБА_1 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін. Також ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності у зв'язку з перебуванням на лікарняному, що пов'язано з вагітністю та пологами.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що наказом заступника директора Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 30 листопада 2010 року №117-к, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи, як таку, що пройшла за конкурсом з 01 грудня 2010 року (а.с. 147).

Наказом директора Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 24 липня 2013 року №35-к, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин начальником відділу організаційно-правової та кадрової роботи - ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією та службових обов'язків, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну службу», що є порушенням трудової дисципліни та, враховуючи факт застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення відповідно до Наказів ООЦСССДМ від 04.03.2013 №07-к та від 04.06.2013 №21-к, керуючись ст. 147, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та ст. 14 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи 25 липня 2013 року (а.с. 13).

Відповідно до Наказу «Про звільнення ОСОБА_1» від 24 липня 2013 року №35-к, порушення позивачем трудової дисципліни виявились у невиконанні вимог наказу Міністерства у справах молоді та спорту «Про порядок погодження призначення на посади та звільнення з посади директорів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх заступників» від 14 жовтня 2005 року №2364, що призвело до перенесення процедури погодження директора Татарбунарського РЦСССДМ - ОСОБА_3; та у невиконанні доручення директора ООЦСССДМ - ОСОБА_8 щодо організації процедури інвентаризації основних фондів, інших необоротних матеріальних активів, розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01 липня 2013 року, а саме не підготування наказу на інвентаризацію, що призвело до порушення процедури інвентаризації.

Встановлюючи відсутність провини позивача у перенесенні процедури погодження директора Татарбунарського РЦСССДМ - ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив, що з боку позивача були здійснені усі необхідні дії для того, щоб процедура погодження відбулась.

Суд першої інстанції встановив, що 27 червня 2013 року було призначено процедуру погодження директора Татарбунарського РЦСССДМ - ОСОБА_3

З метою організації процедури погодження, відділом організаційно-правової та кадрової роботи підготовлено та направлено на адресу Татарбунарського РЦСССДМ лист-запрошення на проведення співбесіди від 21 червня 2013 року №06/01-633 (а.с. 113), проте у зв'язку з відсутністю на робочому місці завідуючого фінансово-економічним сектором головного бухгалтера ОСОБА_5, яка мала приймати участь у роботі комісії щодо проведення співбесіди, погодження не відбулось.

За таких обставин директором ООЦСССДМ був складений акт №1 від 27 червня 2013 року про факт невиконання позивачем своїх службових обов'язків, а саме не організована процедура погодження ОСОБА_3 на посаду директора Татарбунарського РЦСССДМ. Зазначений акт позивач не підписала (а.с. 34).

Також суд першої інстанції встановив, що головний бухгалтер ОСОБА_5 не з'являлась на робочому місці з 13 червня 2013 року оскільки, як зазначив позивач, неодноразово подавала заяви про звільнення, про які повідомлялось на апаратних нарадах. Також про відсутність завідуючого фінансово-економічним сектором на робочому місці, позивач повідомляла директора ООЦСССДМ у доповідній записці від 26 червня 2013 року, проте доручення щодо перенесення процедури погодження не надавалось. Факт відсутності 27 червня 2013 року на робочому місці головного бухгалтера підтверджений матеріалами справи, а саме наказом про звільнення ОСОБА_5 за прогул (а.с. 46). Також, організовуючи процедуру погодження, позивач пропонував директору ООЦСССДМ замість відсутнього на робочому місці завідуючого фінансово-економічним сектором залучити до роботи у комісії щодо проведення співбесіди іншу особу, а саме заступника директора, проте таку пропозицію було залишено поза увагою.

При розгляді справи представник відповідача зазначені факти не спростував, та не зазначив того, що повинен був зробити позивач для організації процедури погодження, але не зробив.

Щодо порушення позивачем трудової дисципліни, зазначеного у наказі №35-к від 24 липня 2013 року, а саме не підготування наказу на інвентаризацію, що призвело до порушення процедури інвентаризації суд першої інстанції встановив наступне.

08 липня 2013 року позивачу в усній формі директором ООЦСССДМ було надано доручення про підготовку наказу на проведення інвентаризації, а 09 липня 2013 року позивач підготовив проект наказу про приймання-передачу бухгалтерських документів, що підтверджено доповідною запискою директора ООЦСССДМ від 10 липня 2013 року, в якій також вимагається від позивача надати пояснення з приводу невиконання доручення щодо підготовки наказу на проведення інвентаризації (а.с. 37).

Пояснювальна записка надана позивачем на ім'я директора ООЦСССДМ 11 липня 2013 року (а.с. 38-39).

Суд першої інстанції встановив, що при наданні позивачу усного доручення з підготовки наказу на інвентаризацію, позивачу не роз'яснено яким чином та у який термін необхідно виконати зазначене доручення, що викликало складності у виконанні та підготовці наказу, оскільки до посадових обов'язків позивача не входить підготовка таких документів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність та безпідставність доводів відповідача щодо порушення ОСОБА_1 процедури інвентаризації.

Також суд першої інстанції встановив, що серед підстав звільнення ОСОБА_1 в Наказі про звільнення від 24 липня 2013 року №35-к є посилання на Наказ від 04 березня 2013 року №07-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» та Наказ від 04 червня 2013 року №21-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1».

Суд першої інстанції встановив, що наказом № 07-к від 04 березня 2013 року (а.с. 21), на підставі подання Прокуратури Одеської області від 22 лютого 2013 року №08-123 вих.-13 «Про усунення причин та умов, які сприяють порушенню вимог Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (а.с. 130-133), начальнику відділу організаційно-правової та кадрової роботи ОСОБА_1 оголошено догану у зв'язку з невиконанням посадових обов'язків, внесених до посадової інструкції начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи згідно з наказом ООЦСССДМ від 10 лютого 2012 року №09/1 «Про внесення доповнень до посадової інструкції начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ОСОБА_1».

Відповідно до матеріалів справи, Наказом заступника директора ООЦСССДМ від 10 лютого 2012 року №09/1 (а.с. 14, 150), у зв'язку з виробничою необхідністю внесено доповнення до посадової інструкції начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ОСОБА_1 та затверджено посадову інструкцію начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ОСОБА_1 в новій редакції з 10 лютого 2012 року.

22 лютого 2013 року за №08-123 вих.-13 виконувачу обов'язків начальника ООЦСССДМ прокуратурою Одеської області було внесено подання про усунення причин та умов, які сприяють порушенню вимог Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» з вимогою вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ОСОБА_1 (а.с. 130-133).

При цьому суд першої інстанції встановив, що від позивача не було відібрано письмових пояснень перед застосуванням дисциплінарного стягнення згідно з Наказом від 04 березня 2013 року №07-к, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Також суд першої інстанції встановив, що Наказ від 04 березня 2013 року №07-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» виданий під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, що підтверджено матеріалами справи - листком непрацездатності (а.с. 22). Із зазначеним наказом позивач була ознайомлена лише 12 березня 2013 року.

Згідно з Наказом від 04 червня 2013 року №21-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1» (а.с. 25), відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу», статей 147-149 КЗпП України, враховуючи доповідну записку спеціалістів ООЦСССДМ від 03 червня 2013 року та пояснювальну записку начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ОСОБА_1, у зв'язку з невиконанням посадових обов'язків, покладених на начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи згідно з наказом ООЦСССДМ від 24 травня 2013 року №23 «Щодо виконання доручення голови облдержадміністрації» (а.с. 26), ОСОБА_1 начальнику відділу організаційно-правової та кадрової роботи оголошено догану.

Суд першої інстанції встановив, що Наказом директора ООЦСССДМ від 24 травня 2013 року № 23 (а.с. 26) на виконання доручення голови обласної державної адміністрації від 23 травня 2013 року №Д/01/06-02/32 та з метою виконання соціальних ініціатив Президента України щодо раннього виявлення, оцінки потреб, надання соціальних послуг та здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, відділам методичного забезпечення соціальної роботи (ОСОБА_6), організаційно-правової та кадрової роботи (ОСОБА_1) та фінансово-економічному сектору (ОСОБА_5) доручено організувати та провести навчання фахівців із соціальної роботи протягом травня-червня 2013 року (а.с. 125). З зазначеним наказом позивач була ознайомлена під підпис.

Навчання для фахівців із соціальної роботи розпочалось 27 травня 2013 року. За позивачем, яка працювала в парі з ОСОБА_2, було закріплену групу №124.

Суд першої інстанції встановив, що позивач приступила до виконання Наказу від 24 травня 2013 року №23 та з 27 травня 2013 року по 31 травня 2013 року проводила навчання для фахівців із соціальної роботи.

Суд першої інстанції не прийняв заперечення відповідача з приводу того, що позивач не здійснювала функції щодо організації проведення навчання фахівців із соціальної роботи, оскілки ці, навчання проводила головний спеціаліст відділу методичного забезпечення соціальної роботи ОСОБА_2 з 27 травня 2013 року по 31 травня 2013 року, про що зазначено в журналі відвідування слухачів та облік засвоєних тем курсу.

Відхиляючи ці доводи, суд першої інстанції встановив, що відповідно до листа особи, яка проходила навчання для фахівців із соціальної роботи - ОСОБА_7, з 27 по 31 травня 2013 року навчання проводила ОСОБА_1, а ОСОБА_2 приймала участь у проведенні тренінгу один день, а саме 29 травня 2013 року (а.с. 187).

03 червня 2013 року, директору ООЦСССДМ було адресовано доповідну записку, якою повідомлено, що начальник відділу організаційно-правової та кадрової роботи 03 червня 2013 року в ДНЗ «Одеський державний центр професійно-технічної освіти» був відсутній.

Зазначений факт позивач не заперечувала, та з цього приводу зазначила, що відмовилась продовжувати навчання, оскільки стало відомо, що тренери ООЦСССДМ працюють, як залучені викладачі на підстави угоди з Центром професійно-технічної освіти, що передбачає отримання грошової винагороди за надання слухачам освітніх послуг. Крім того, за групою №124 викладачем була закріплена ОСОБА_2, отримуючи за це відповідну плату.

Факт закріплення ОСОБА_2 за групою №124 та її обов'язок проводити навчання підтверджений у письмових запереченнях відповідача (а.с. 62).

Про відмову продовжувати навчання позивач повідомила на апаратній нараді 01 червня 2013 року, а також зобов'язалась відновити проведення навчання після надання їй відповідних роз'яснень, що також не спростовано відповідачем.

Дослідивши та перевіривши всі зазначені в Наказі від 24 липня 2013 року №35-к «Про звільнення ОСОБА_1» підстави звільнення позивача з посади начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ООЦСССДМ, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскарженого наказу про звільнення позивача, та про поновлення позивача на роботі, оскільки звільнення працівника за порушення трудової дисципліни є найсуворішою санкцією відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни, а при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Проте відповідачем при застосуванні до позивача заходів стягнення, зазначені обставини враховано не було, що призвело до прийняття протиправного рішення, а саме Наказу від 24 липня 2013 року №35-к «Про звільнення ОСОБА_1», який підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме на посаді начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи ООЦСССДМ, із стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що позивач належним чином не обґрунтував спричинення моральної шкоди діями відповідача, понесення душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, пов'язаних з неправомірними діями або бездіяльністю відповідача.

Також суд першої інстанції залишив без розгляду позовні вимоги про скасування наказу №21-к від 04 червня 2013 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1», встановивши відсутність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами про його оскарження.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наказом від 30 листопада 2010 року №117-к, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи, як таку, що пройшла за конкурсом з 01 грудня 2010 року (а.с. 147).

Наказом від 24 липня 2013 року №35-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи 25 липня 2013 року (а.с. 13).

Підставами для звільнення зазначено:

1) систематичне невиконанням без поважних причин начальником відділу організаційно-правової та кадрової роботи - ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією та службових обов'язків, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну службу», що є порушенням трудової дисципліни, а саме:

- невиконання доручення директора ООЦСССДМ - ОСОБА_8 щодо організації процедури інвентаризації основних фондів, інших необоротних матеріальних активів, розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01 липня 2013 року, а саме не підготування наказу на інвентаризацію, що призвело до порушення процедури інвентаризації;

- невиконання вимог наказу Міністерства у справах молоді та спорту «Про порядок погодження призначення на посади та звільнення з посади директорів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх заступників» від 14 жовтня 2005 року №2364, що призвело до перенесення процедури погодження директора Татарбунарського РЦСССДМ - ОСОБА_3

2) наявність застосування заходів дисциплінарного стягнення відповідно до Наказів ООЦСССДМ від 04.03.2013 №07-к та від 04.06.2013 №21-к.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо помилковості висновків відповідача стосовно систематичного невиконання позивачем своїх посадових обов'язків (порушення трудової дисципліни).

Проведення інвентаризації не передбачено посадовою інструкцією позивача, як начальника відділу організаційно-правової та кадрової роботи, та Положенням про відділ організаційно-правової та кадрової роботи Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с. 40,41-42). Підготовка документів та приймання участі в інвентаризації передбачені у посадовій інструкції головного спеціаліста - бухгалтера фінансово-економічного сектору Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї , дітей та молоді (а.с. 43-44). Встановлений факт апелянтом не спростований, як і неспростовний встановлений судом першої інстанції факт не роз'яснення ОСОБА_1 яким чином та у який термін необхідно виконати усне доручення з підготовки наказу на інвентаризацію, про що також було зазначено у пояснювальній записці позивача (а.с. 38-39).

Також матеріалами справи спростований факт невиконання вимог наказу Міністерства у справах молоді та спорту «Про порядок погодження призначення на посади та звільнення з посади директорів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх заступників» від 14 жовтня 2005 року №2364, що призвело до перенесення процедури погодження директора Татарбунарського РЦСССДМ - ОСОБА_3

Процедура погодження директора Татарбунарського РЦСССДМ - ОСОБА_3 була призначена на 27 червня 2013 року, але не відбулась внаслідок неявки завідуючого фінансово-економічним сектором головного бухгалтера ОСОБА_5, яка повинна була приймати участь у роботі комісії щодо проведення співбесіди. За прогул, вчинений 27 червня 2013 року, завідуючий фінансово-економічним сектором головний бухгалтер ОСОБА_5 була звільнена, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 46).

При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не приймає посилання апелянта на акт №1 від 27 червня 2013 року про факт невиконання позивачем своїх службових обов'язків - щодо не організації процедури погодження ОСОБА_3 на посаду директора Татарбунарського РЦСССДМ, оскільки при складанні зазначеного акту не врахований прогул ОСОБА_5, яка повинна була приймати участь у роботі комісії, а тому прогул фактично і є причиною перенесення процедури погодження. Встановлений судом першої інстанції факт, який підтвердився і при апеляційному перегляді справи, апелянтом не спростований. Також як в суді першої інстанції, так і при апеляційному оскарженні судового рішення апелянт, з посиланням на певні нормативно-правові акти (положення, інструкції, регламент та ін.) не зазначив того, що повинен був зробити позивач для організації процедури погодження, але не зробив.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги про скасування наказу Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №21-к від 04 червня 2013 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1», суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, перевіривши підстави пропуску місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України, не встановив поважних причин пропуску цього строку.

При цьому, перевіряючи законність наказу про звільнення ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно надав правову оцінку, як наказу №07-к від 04.03.2013 р. так і наказу №21-к. від 04.06.2013 р.

При цьому, встановлені відповідачем обставини, за яких до позивача застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, наказом №07-к від 04.03.2013 р. (а.с. 21), апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не приймає, оскільки заходи дисциплінарного стягнення застосовані до позивача під час перебування позивача на лікарняному, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 22), та не спростовано апелянтом.

Оскільки застосування заходів дисциплінарного стягнення не може бути застосовано під час перебування особи, зокрема на лікарняному, що передбачає ст. 148 КЗпП України, апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на наявність у позивача догани, накладеної наказом №07-к від 04.03.2013 р.

Щодо правових підстав застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом №21-к від 04.06.2013 р. (а.с. 127), апеляційний суд встановив, що дисциплінарне стягнення до позивача застосоване на підставі доповідної записки спеціалістів Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 03.06.2013 р. (а.с. 121), та пояснювальної записки ОСОБА_1 (а.с. 118-120).

При цьому, керівництвом Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не був врахований той факт, що на виконання наказу директора ООЦСССДМ від 24 травня 2013 року № 23 (а.с. 26) та доручення голови обласної державної адміністрації від 23 травня 2013 року №Д/01/06-02/32, позивач проводила навчання для фахівців із соціальної роботи в групі № 124, яка, про що зазначено у письмових запереченнях на позов та не спростовано в апеляційній скарзі, була закріплена за ОСОБА_2 Також факт проведення позивачем навчань підтверджений листом ОСОБА_7, який проходив навчання для фахівців із соціальної роботи (а.с. 187).

При цьому ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні судового рішення апелянт не надав належних та допустимих доказів, того, що саме позивач повинна була проводити навчання, отримувала за це заробітну платню, але навчання не проводила.

Також, апелянт не надав пояснень або спростувань встановленого судом першої інстанції факту, що при прийнятті наказу №21-к від 04.06.2013 р., не врахована інформація позивача, викладена у пояснювальній записці, що з 03 червня 2013 року, ОСОБА_1 була відсутня в ДНЗ «Одеський державний центр професійно-технічної освіти» та не проводила навчання, внаслідок того, що, тренери ООЦСССДМ працюють, як залучені викладачі на підстави угоди з Центром професійно-технічної освіти, що передбачає отримання грошової винагороди за надання слухачам освітніх послуг, а за групою №124 викладачем була закріплена ОСОБА_2, отримуючи за це відповідну плату.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що встановлюючи вчинення позивачем порушення трудової дисципліни, відповідач допустив порушення норм ч. 3 ст. 149 КЗпП України, а саме не враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, не врахував обставини, за яких вчинено проступок, не врахував попередню роботу працівника.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції, обставини, які не спростовані доводами апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності беззаперечних підстав для застосування до ОСОБА_1 таких заходів дисциплінарної відповідальності як звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, як Законом України «Про державну службу» (ст. ст. 14, 30) так і нормами КЗпП України (ст. 147) звільнення працівника за порушення трудової дисципліни є найсуворішою санкцією відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни, а тому при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, відповідач, при обранні такого виду стягнення як звільнення, не визначив ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну ними шкоду, не визначив обставини, за яких вчинені проступки.

Відповідачем не врахований той факт, що з лютого 2012 року ОСОБА_1 окрім виконання безпосередньо своїх посадових обов'язків, виконувала додатково покладені на неї обов'язки, що пов'язано з відсутністю спеціалістів (а.с. 150).

При цьому відповідач надав копію посадової інструкції ОСОБА_1, затверджену 01 грудня 2010 року (а.с. 148), та копію Професійно-кваліфікаційної характеристики посади начальника відділу кадрової та правової роботи Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яка затверджена 10 лютого 2012 року (а.с. 151-153), завдання, обов'язки та повноваження в яких значно відрізняються, але копія посадової інструкції ОСОБА_1, після внесених 10 лютого 2012 року, змін, відсутня.

Також відповідачем не враховані і заяви позивача про зняття з неї виконання додаткових обов'язків (а.с. 15, 16).

Не врахував відповідач і попередню роботу ОСОБА_1, в той час як матеріали справи містять відомості про оголошення 06.11.2011 року та у грудні 2012 року позивачу подяк за професіоналізм, відданість справі, за вагомий внесок в реалізацію державної соціальної політики, за сумлінну працю; містять копії наказів про преміювання, зокрема, і ОСОБА_1 за своєчасне, якісне виконання планів роботи, сумлінне ставлення до своїх посадових обов'язків за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, встановлення надбавки за високі досягнення у праці (а.с. 81-90, 93-98, 101-102); містять листи установ і організацій, які позитивно характеризують роботу ОСОБА_1 (а.с. 171-174, 175).

Наявність зазначених обставин апелянтом не спростована.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 8, ч. 2 ст. 38, 43 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 1, 2, 2-1, 3, 4, 5-1, 40, 139-149 КЗпП України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування наказу про звільнення позивача, та погоджується з обраним судом першої інстанції засобом відновлення порушеного права шляхом поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. 8, ч. 2 ст. 38, ст. ст. 43, 55 Конституції України ст. ст. 1, 2, 6-11, 70, ч. 2 та ч. 4 ст. 71, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 04 червня 2014 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко