Рішення № 39121469, 04.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/533/14 Головуючий у І інстанції Гончарук О.П.Провадження № 22-ц/780/3653/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П.Категорія 26 04.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю,М.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 01 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, обґрунтовуючи його тим, що 13.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К3ХRFB02860048. За умовами кредитного договору, позивач надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 2028,10 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала. У зв'язку з цим позивач просить стягнути заборгованості за кредитним договором в сумі 21420,95 грн. та 243,60 грн. судових витрат.

Заочним рішенням Іванківського районного суду Київської області від 01 квітня 2014 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити повністю та стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд помилково дійшов висновку, що позивачем не надано кредитного договору, оскільки заява позичальника та умови надання споживчого кредиту фізичним особам це і є кредитний договір.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не давав належних та допустимих доказів на підтвердження грошового зобов'язання, а заява позичальника та умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є кредитним договором в розумінні ст.1055 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 13.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2028,10грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 12 місяців з 13.07.2007року по 13.07.2008року, між сторонами було підписано заяву позичальника № КЗХКРВ02860048 та умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка)(СТАНДАРТ).

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що заява позичальника № КЗХКРВ02860048 від 13.07.2007 року та умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка)(СТАНДАРТ) є кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконує умови зазначеного кредитного договору і станом на 22.01.2014 року має заборгованість - 21420,95 грн., яка складається з наступного: - 4981,07 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом: 648,81 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 14294.83 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. штраф (фіксована частина), 996.24 грн. штраф (процентна складова).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 01 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. №29092829003111) заборгованість в розмірі 21420,95 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. №64993919400001) судові витрати в розмірі 365,40 грн..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: