Рішення № 39121287, 10.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/634/2014(м)

0519/6297/2012

Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.

Категорія № 39 Доповідач Мальцева Є.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна в натурі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, в ході розгляду справи уточнив свої позивні вимоги, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_6, після смерті якої в м.Маріуполі залишилось наступне спадкове майно: будинок АДРЕСА_2; АДРЕСА_3 АДРЕСА_1; АДРЕСА_4 АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 1/2 частина земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_1, також 1/2 частина даного гаражу; земельна ділянка під гаражом-елінгом НОМЕР_2 і сам гараж, які розташовані в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна». Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом першої черги є позивач, його сестра ОСОБА_3, батько ОСОБА_2. Позивачем 25.04.2012 року приватному нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 була подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, крім того після смерті останньої позивачу стало відомо, що правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у ОСОБА_2, оскільки за життя ОСОБА_6 частину майна йому подарувала, а на частину майна склала заповіт. За наявними відомостями БТІ м. Маріуполя ОСОБА_2 після смерті матері придбав належну їй квартиру АДРЕСА_6 за договором дарування від 30.11.2011 року №3591, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 Також відповідач придбав: квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору дарування №3592 від 30.11.2011 року, квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 3590 від 30.11.2011 року, квартиру АДРЕСА_5 на підставі договору дарування від 12.12.2011 року. Оскільки вказані договори дарування були укладені після смерті матері позивача - ОСОБА_6, то він вважає, що остання не могла будучи покійною проявляти волевиявлення на будь-яку угоду щодо свого майна, не підписувала договори. Згідно заповіту, який було укладено 24.11.2011 року о 9-50 годині, ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2, а о 10-20 годині того ж дня була укладена довіреність, відповідно до якої ОСОБА_6 наділила ОСОБА_3 повноваженнями розпоряджатися на власний розсуд всім належним їй майном. Дані протиріччя вказують на неспроможність ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та їх контролювати. В той час, як ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 01-00 годин померла ОСОБА_6, ОСОБА_7 30.11.2011 року на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_4 була написана заява на укладенні договору дарування квартири АДРЕСА_6, в якій ОСОБА_7 внесла завідомо неправдиві відомості, що ОСОБА_6 на даний час є живою. ОСОБА_2 також вніс до заяви нотаріусу такі ж завідомо неправдиві відомості. Також 30.11.2011 року ОСОБА_3 на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_4 написала заяви про укладення договорів дарування: квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_5, також із зазначенням як зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей, що ОСОБА_6 на час подання заяв була жива. На підставі ч.2 ст.1224 ЦК України, у зв'язку з вищевказаними діями відповідачів, які сприяли збільшенню частки одного із спадкоємців, у зв'язку зі станом здоров'я матері позивача, тим, що з моменту її смерті минуло 6 місяців, позивач вважає, що він є єдиним спадкоємцем за законом, а відповідачі підлягають відстороненню від спадкування, та просить суд визнати недійсним заповіт від 24.11.2011 року, укладений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 за №3526, визнати недійсним договір дарування від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_6, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати дійсним біржовий контракт №3539 від 10.04.1995 року про придбання ОСОБА_6 будинку АДРЕСА_2, визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 24.11.2011 року, нотаріально посвідчену; визнати недійсним рішенням правління 37 від 11.12.2011 року обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про передачу у володіння ОСОБА_2 земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_2; відсторонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 від спадкування на майно після смерті ОСОБА_6, визнати за позивачем право власності на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_5, будинок АДРЕСА_2, 1/2 частину квартири АДРЕСА_7, квартиру АДРЕСА_3, 1/2 частину земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_1, також 1/2 частину даного гаражу, розташованого в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна», земельну ділянку під гаражом-елінгом НОМЕР_2, також на даний гараж, також розташований в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна» в селі Широкіне Новоазовського району Донецької області.

У грудні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулись до ОСОБА_1 з уточненим зустрічним позовом, зазначили, що визнають позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання заповіту та довіреності, складених від імені ОСОБА_1, недійсними. Не визнали позив в частині визнання біржового контракту №3539 від 10.04.1995 року дійсним, оскільки подружжям ОСОБА_1 були самовільно виконані роботи по переобладнанню жилих приміщень в самому будинку АДРЕСА_2 так і були зведені прибудови до нього. Та не визнали вимоги за первинним позовом, щодо відсторонення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування, оскільки останні при складанні заповіту ОСОБА_6 24.11.2011 року не були присутніми, та яким чином був складений даний заповіт їм не відомо. Зауважують, що до складу спадкового майна не можуть бути включені домоволодіння АДРЕСА_2, оскільки воно має самовільно зведені прибудови, які не введенні в експлуатацію, квартира АДРЕСА_7, оскільки вона була придбана ОСОБА_2 в період не знаходження в шлюбі з ОСОБА_6, гаражи-елінги та землі під ними, які знаходяться в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна» у зв'язку з відсутністю на них правовстановлюючих документів. Таким чином до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 входить: квартира АДРЕСА_6, вартістю 291 516грн., квартира АДРЕСА_4 вартістю 164 227 грн., квартира АДРЕСА_1, вартістю 194 766 грн., квартира АДРЕСА_5 вартістю 201 628 грн., квартира АДРЕСА_3, вартістю 352 449грн., а всього на суму 1 204 586 грн. Оскільки вищевказане майно було оформлено на ОСОБА_6, а ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки у спадкуванні на користь ОСОБА_2, таким чином ОСОБА_2 має право на 1/2 частину спадкового майна, що в ідеальній долі складає 602 292 грн., а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 1/4 частки, що в ідеальній долі складає по 301 146 грн. Також зазначають, що в квартирі АДРЕСА_6 постійно мешкає та зареєстрований ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_5 постійно мешкає та зареєстрований ОСОБА_5 Просять суд визнати права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, за позивачем по первісному позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки за кожним, та за ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки, на наступне спадкове майно: квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3. Розділити вищевказане спадкове майно та визнати право власності на спадкове майно, наступним чином: виділити в натурі у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_3; виділити в натурі у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1; виділити в натурі у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 З урахуванням розмірів ідеальних часток у спадщині, стягнути грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у сумі 106 380 грн.. та на користь ОСОБА_1 у сумі 99 518 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду від 25 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обслуговуючого кооперативу човнової станції "Волна" про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, задоволені частково.

Визнано недійсним заповіт від 24.11.2011 року, складений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2. Визнано недійсною довіреність від 24.11.2011 року, видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_6, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 30.11.2011 року. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 30.11.2011 року. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 30.11.2011 року. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 12.12.2011 року.

В задоволенні інших позивних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна в натурі задоволено в повному обсязі.

Визнано права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки за кожним, та за ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки, на наступне спадкове майно: квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3.

Розділено спадкове майно та визнано право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_6 наступним чином: виділено в натурі у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_3; виділено в натурі у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1; виділено в натурі у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 Стягнуто грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у сумі 106 380 грн. та на користь ОСОБА_1 у сумі 99 518 грн..

З рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просить скасувати частково рішення суду в частині відмови йому в задоволенні його позовних вимог, а також в частині задоволення зустрічних позовних вимог відповідачів, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог відповідачів відмовити. В скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи.

Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, і виходячи з того, що вказані особи повторно не прибули у судове засідання, також враховуючи, що приватний нотаріус ОСОБА_8, ОСОБА_1 надали заяви про розгляд справи без їх участі, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_9, який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10, який просив скаргу відхилити, залишити рішення без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Як роз'яснено п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо несокаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Зі справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в його вимогах про визнання за ним права власності на спадкове майно, визнанні недійсним рішення кооперативу «Волна», витребування цього майна в натурі на його користь, і в частині задоволення вимог зустрічного позову про розподіл спадкового майна і визнання права власності за позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_5 В іншій частині рішення суду ніким не оскаржується. Тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст..303 ЦПК України в межах апеляційного оскарження, колегія суддів перевіряє законність рішення суду лише в тій частині, яку оскаржує позивач, а в решті не перевіряє у зв'язку з відсутністю апеляційного оскарження.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Вирішуючи питання про позовні вимоги стосовно відсторонення відповідачів від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, суд вважав такі вимоги безпідставними і недоведеними, тому відмовив в цій частині позову. Також при ухваленні рішення суд виходив з того, що на спірні земельні ділянки і гаражі-елінги, які обслуговуються кооперативом човнової станції "Волна", відсутні належні правовстановлюючи документи, тому вказане майно не входить до складу спадщини.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів погоджується частково з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 49 років померла ОСОБА_6. Померла ОСОБА_6 і відповідач ОСОБА_2 є батьками позивача ОСОБА_1 і відповідачки ОСОБА_3 (до шлюбу - ОСОБА_3). ОСОБА_5 є батьком померлої ОСОБА_6.

24.11.2011 року о 09-50 годин ОСОБА_6 у приміщенні палати №1 відділення інтенсивної терапії Маріупольської міської лікарні №5, склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, зареєстрованій у реєстрі за №3526, відповідно до якого на випадок своєї смерті все належне їй майно, на яке вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_2. Того ж дня о 10-20 годин ОСОБА_6 там же склала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстровану у реєстрі за №3527, відповідно до якої уповноважила ОСОБА_3 правити та розпоряджатися усякого роду майном, право представляти її інтереси, а також виконувати інші дії пов'язані з цією довіреністю.

30.11.2011 року між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_3, на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_2 були укладені договору дарування, посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстровані у реєстрі за №: 3590, 3591, 3592, квартир: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 АДРЕСА_6, відповідно.

Також 12.12.2011 року між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_3, на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_2 був укладений договір, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №3594, дарування квартири АДРЕСА_5.

Зі справи вбачається, що у своїх заявах ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_2, при укладанні договорів вказувала, що на час їх подання - 30.11.2011 року та 12.12.2011 року довіритель ОСОБА_6 є живою.

Як слідує з акту посмертної судово-психіатричної експертизи №356а/448а від 09.08/23.08.2013 року відносно ОСОБА_6, 1962 року народження, остання в період укладення спірного заповіту та довіреності від 24.11.2011 року виявляла розлад свідомості за типом оглушення внаслідок важкого соматичного стану і за психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1224 ЦК України, на яку як на підставу своїх вимог посилається позивач, не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, але за умови, що такі діяння сприяли виникненню права на спадкування у них або інших осіб або збільшенню їхньої частки у спадщині. Заявлені у ч.1,2 ст.1224 ЦК України незаконні дії повинні бути здійснені умисно. З цього, зокрема, випливає, що незважаючи на те, що ч.2 даної статті прямо не вимагає підтвердження вчинення незаконних дій спадкоємця в судовому порядку, лише судове рішення може бути легітимною підставою для встановлення факту їх умисного здійснення і як наслідок - про усунення спадкоємця від права на спадкування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про усунення від спадкування після померлої матері позивача її чоловіка ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позовних вимогах ОСОБА_1 про усунення відповідачів від спадкування.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_6, які прийняли спадщину, подавши до нотаріуса відповідні заяви, тому, на підставі ч.2 ст.178 ЦК України, суд вважав за можливе здійснити розподіл спадкового майна у відповідності до вимог зустрічного позову з урахуванням розміру ідеальних часток спадкоємців у спадщині.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4, ч.2 ст.48, ст..66-68 Закону України «Про нотаріат» обов'язок щодо встановлення спадкового майна, кола спадкоємців та видачі свідоцтв про право власності на спадкове майно покладений на органи нотаріату.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заяво. Спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва на спадщину вимоги про визнання права власності на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, з заявами про прийняття спадщини звернулися її син ОСОБА_1 (т.2 а.с.78), чоловік ОСОБА_2 (т.2 а.с.77), батько ОСОБА_5 (т.2 а.с.79). З заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_11 (т.2 а.с.80).

Разом з цим позивачами не надано доказів того, що нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про розподіл спадкового майна в натурі і визнання права власності на спадкове майно, неправильно вирішив такий спір, оскільки позивачі передчасно звернулися з такими вимогами, і в матеріалах справи відсутні докази того, що нотаріусом було відмовлено їм у видачі свідоцтв про право власності на спадкове майно.

З огляду на вищевикладене, судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, та відповідно до положень ст.. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно з ухваленням рішення про відмову в цих позовних вимогах. Разом з тим, з тих же підстав, слід залишити без змін рішення в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно і витребування цього майна на його користь.

У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права при розподілі спадкового майна, не мають правового значення і не впливають на рішення суду.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про неправомірну відмову в позовних вимогах про визнання дійсним біржового контракту (договору купівлі-продажу) будинку АДРЕСА_2 не є слушними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що право власності померлої ОСОБА_6 на вказаний будинок було зареєстроване Маріупольським БТІ, ніким не оспорюється. Судом першої інстанції було відмовлено в даних позовних вимогах у зв'язку із тим, що позивач не є стороною даного договору, але, незважаючи на те, що судом невірно були встановлені правовідносини, рішення суду в цій частині є правильним, і не може бути скасоване з формальних міркувань.

Також неможливо погодитись із твердженням апелянта про неправомірну відмову в позовних вимогах про визнання недійсним рішення кооперативу човнової станції «Волна» про надання ОСОБА_2 земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_2 у користування, не впливають на рішення суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з заявою про членство в кооперативі «Волна» не звертався, такі вимоги кооперативом не розглядалися.

Доводи апеляційної скарги про неправильність судового рішення в частині розподілу судових витрат також не є слушними, оскільки у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Зі справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 не звертався до суду з такою заявою, тому оскарження рішення у зв'язку з тим, що не вирішено питання про стягнення витрат за проведення судової психіатричної експертизи, є передчасним.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення зустрічного позову про розподіл спадкового майна в натурі і визнання права власності в порядку спадкування, з ухваленням рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2013 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна в натурі і визнання права власності в порядку спадкування, в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В решті залишити рішення без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :