Постанова № 39120166, 03.06.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа № 922/403/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Любич В.О., довіреність б/н від 03.02.2014 р.

відповідача - Соколенко О.В., довіреність № 23 від 07.03.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків (вх.№989 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 по справі №922/403/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків

про стягнення 78420,27 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014 по справі №922/403/14 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" 69 080,0 грн. основного боргу, пені в сумі 9 079,09 грн., 3% річних в сумі 261,18 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014 по справі №922/403/14 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також просить покласти на позивача судові витрати.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на те, що відповідно до умов договору підтвердженням виконання генпідрядником повного обсягу робіт на суму 368439,10 грн. є наявність підписаних сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Але, як зазначає відповідач, довідки про вартість виконаних робіт не були складені та надані на підписання замовнику, а роботи виконані на загальну суму 350017,14 грн., що підтверджується актами виконаних робіт на відповідну суму. Крім того, відповідач не погоджується з нарахованою позивачем пенею, посилаючись на відсутність підстав для її застосування у відповідності з умовами договору, а також на невідповідність розміру пені вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.05.2014 р.

26.05.2014 відповідач через канцелярію суду надав розрахунок пені та свої пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про те, що основна сума заборгованості складає 50658,04 грн., а сума пені за період з 27.12.2013 р. по 10.02.2014 р. становить 829,96 грн.

26.05.2014 р. позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі щодо різниці між зазначеними в актах суми «всього за актом» та суми «всього до сплати з ПДВ», в яких зазначив про те, що сума в розмірі 368439,10 грн. (всього за актом) є фактичною вартістю робіт за актом, а поява суми всього до сплати з ПДВ в розмірі 350017,14 грн. є технічною помилкою. Крім того, позивач зазначив про те, що різниця між двома сумами фактично є правом відповідача протягом якогось часу утримувати частину оплати виконаних робіт за договором в якості гарантійного фонду. В той же час, відповідач вказує на те, що погодженими сторонами умовами договору не передбачено утримання замовником при здійсненні розрахунку будь-яких коштів, тому вважає, що зазначення в акті приймання виконаних будівельних робіт про утримання сум гарантійного фонду було здійснено безпідставно та помилково, та позивач у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України має право вимагати від відповідача повернення цих коштів у будь-який час. таким чином, позивач вважає, що сума вартості робіт, зазначена в графі «всього вартість будівельних робіт» є єдиною правильною сумою вартості відповідних будівельних робіт. Крім того, позивач зазначає, що до правовідносин сторін в даному випадку не можуть бути застосовані положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки зазначеною статтею обмежується розмір нарахування виключно пені, тоді як, на думку позивача, передбачена п. 8.3 договору штрафна санкція за своєю правовою природою не є пенею у розумінні Цивільного кодексу України, а є неустойкою у розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору підряду на капітальне будівництво №05-11/Г від 04.04.2011 року позивачем були виконані роботи з поновлення фасаду академії ім.Говорова, у повному обсязі, що підтверджує підписаним обома сторонами актами прийняття виконаних робіт за травень та вересень 2011 року на загальну суму 368 439,10 грн. Проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав лише частково, в зв'язку з чим неоплаченими залишились роботи на суму 69 080,00 грн. Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що 04 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" укладено договір підряду на капітальне будівництво №05-11/Г.

Згідно п.2.1. договору, сторонами передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України генпідрядник зобов'язується виконати роботи з поновлення фасаду академії ім.Говорова, а замовник зобов'язується надати генпідрядникові будівельний майданчик , передати необхідну документацію та прийняти виконані належним чином роботи на об'єкті й оплатити їх.

Відповідно до п.3.1., п.3.3. договору ціна договору визначена на підставі Протоколу договірної ціни (Додаток№1 до договору) і становить 368 439,10грн.з урахуванням ПДВ, що становить 61 406,52грн. Остаточний розрахунок з генпідрядником здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок генпідрядника залишку грошових коштів від ціни договору після підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних робіт(КБ-3).

Розділом 4 договору, сторонами визначені строки, порядок виконання робіт і порядок здавання - приймання робіт, а саме: п.4.1., п.4.2.4.3.,,4.4., 4.5. договору сторонами визначено, що генпідрядник розпочинає виконання робіт на пізніше двох календарних днів з дати передачі замовником генпідрядникові будівельного майданчику за адресою: вул.Тринклера кут проспекта Правди у м. Харкові. Генпідрядник зобов'язаний передати виконані роботи замовникові за актом виконаних робіт. Датою завершення виконання робіт за цим договором вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт( форма КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Замовник приймає виконані належним чином генпідрядником роботи шляхом підписання акту виконаних робіт (форма КБ-2)і на підставі довідки про вартість виконаних робіт ( форма КБ-3) . В день завершення виконання робіт генпідрядник готує два примірники акту виконаних робіт (форма КБ -2В) і довідку про вартість виконаних робіт ( форма КБ-3), підписує їх і передає замовнику.

Замовник протягом п'яти робочих днів після отримання від генпідрядника акту та довідки передбачених п.4.4. договору зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акт та довідку і повернути генпідрядникові один примірник підписаного акту та довідки або надати генпідрядникові мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання відповідного акту та довідки (форма КБ-3).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановленим факт виконання робіт позивачем на загальну суму 368 439,10 грн. на підставі підписаних між сторонами актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за травень та вересень 2011р., в зв'язку з чим дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України. За таких підстав, суд першої інстанції вважав вимогу позивача про стягнення з відповідача 69080,00 грн. боргу за виконані роботи обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, зважаючи на те, що нарахована позивачем пеня ґрунтується на умовах договору та вимогах чинного законодавства, а також враховуючи встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, місцевий господарський суд вважав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 9 079,09 грн.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 261,18 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з викладеними в рішенні висновками щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, зокрема не досліджено акти виконаних робіт, що призвело до помилкових висновків про стягнення з відповідача 69080,00 грн. заборгованості, а також не звернуто уваги на вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стосовно обмеження розміру пені за прострочку платежу подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача боргу за договором підряду на капітальне будівництво №05-11/Г від 04.04.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що в рамках даного договору позивачем були виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи за актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт за травень та вересень 2011р.

При цьому, позивач стверджує, що роботи були виконані на суму 368439,10 грн.

В свою чергу, відповідач заперечує факт виконання робіт на вказану суму, вказує на те, що загальна сума виконаних робіт за вказаними актами становить 350017,14 грн.

Як вбачається з наявних у справі актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт в графі «всього за актом» зазначена сума 368439,10 грн., тоді як в графі «всього до сплати з ПДВ» сума виконаних робіт становить 350017,14 грн. Так само вартість робіт визначена у довідках про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

При цьому, позивач стверджує, що (всього за актом) є фактичною вартістю робіт за актом, а поява суми всього до сплати з ПДВ в розмірі 350017,14 грн. є технічною помилкою. Крім того, позивач зазначив про те, що різниця між двома сумами фактично є правом відповідача протягом якогось часу утримувати частину оплати виконаних робіт за договором в якості гарантійного фонду. В той же час, позивач вказує на те, що погодженими сторонами умовами договору не передбачено утримання замовником при здійсненні розрахунку будь-яких коштів, тому вважає, що зазначення в акті приймання виконаних будівельних робіт про утримання сум гарантійного фонду було здійснено безпідставно та помилково, та позивач у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України має право вимагати від відповідача повернення цих коштів у будь-який час. таким чином, позивач вважає, що сума вартості робіт, зазначена в графі «всього вартість будівельних робіт» є єдиною правильною сумою вартості відповідних будівельних робіт.

Однак, посилання позивача на технічні помилки при визначенні вартості робіт, яка підлягає до сплати, не може прийматись до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В даному випадку наявні у справі акти виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які є у відповідності до умов договору підставою для проведення розрахунків, свідчать про те, що «всього до сплати з ПДВ» підлягає сума виконаних робіт в розмірі 350017,14 грн.

Слід зазначити, що умовами договору не передбачено можливість утримання замовником при здійсненні розрахунку будь-яких коштів, у тому числі сум гарантійного фонду, тому посилання позивача на вказані обставини є безпідставними та до уваги судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем будівельних робіт за договором загальною вартістю 350017,14 грн. підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, а також зважаю чи на часткову сплату відповідачем будівельних робіт за договором колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача 50658,04 грн. боргу. В частині стягнення з відповідача 18421,96 грн. основного боргу слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 9 079,09 грн. штрафних санкцій .

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Як було встановлено під час судового розгляду та не спростовується відповідачем, свої договірні зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором термін відповідач не виконав, тобто останній є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 27.12.2013 р.

Пунктом 8.3. договору передбачена відповідальність у випадку, якщо замовник:

8.3.1. безпідставно не здійснює розрахунки із генпідрядником , згідно з умовами цього договору,

8.3.2. затримує оплату заборгованості генпідрядником, згідно з умовами цього договору,

8.3.2. затримує оплату заборгованості генпідрядникові після його розірвання цього договору, та замовник сплачує генпідрядникові пеню в розмірі 2% від суми простроченого платежу, а у випадку розірвання цього договору - від суми заборгованості - за кожен календарний тиждень) 7 днів ) прострочення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає про наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій передбачених умовами договору.

Разом з цим, колегія суддів вважає неправомірним стягнення з відповідача пені у розмірі 2% від суми простроченого платежу, що складає 9079,09 грн., оскільки таке стягнення не узгоджується з вимогами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Колегія суддів, з врахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт в розмірі 50658,04 грн. за період з 27.12.2013 р. по 10.02.2014 р., який жодним чином останнім не спростовується, перевіривши розмір пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ч. 3 ст. 549, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 829,96 грн., в зв'язку з чим в частині позовних вимог про стягнення 8249,13 грн. пені колегія суддів відмовляє за безпідставністю.

Не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що передбачена п. 8.3 договору штрафна санкція за своєю правовою природою не є пенею у розумінні Цивільного кодексу України, а є неустойкою у розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Отже, пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В даному випаду, умовами п. 8.3.2 договору передбачено стягнення з відповідача пені в розмірі 2% від суми простроченого платежу, що відповідає положенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, тому наведені позивачем доводи про те, що передбачена п. 8.3 договору штрафна санкція за своєю правовою природою не є пенею у розумінні Цивільного кодексу України зводяться до його особистого міркування та є безпідставними.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 261,18 грн., колегія суддів, здійснивши перерахування суми річних, виходячи з простроченої суми боргу в розмірі 50658,04 грн. та періоду нарахування з 27.12.2013 р. по 10.02.2014 р., вважає, що вони підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 191,53 грн., тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 69,65 грн. слід відмовити, як зайво нарахованих.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення 18421,96 грн. основного боргу, 8249,13 грн. пені, 69,65 грн. - 3% річних та 621,18 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати з прийняттям в цій частині прийняти нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2014 по справі №922/403/14 в частині стягнення 18421,96 грн. основного боргу, 8249,13 грн. пені, 69,65 грн. - 3% річних та 621,18 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Стальконструкція"(61106, м. Харків, пр-т .Московський,283, код 21191412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"ФКМ-4"( 61145, м.Харків, вул.Клочківська,67, код 35248060) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 310, 42 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 02.06.2014 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.