Рішення № 39120077, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2333/14 02.06.14

За позовомЗаступника прокурора міста КиєвадоКиївської міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Маштерс» 2. Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Київська овочева фабрика»провизнання незаконним та скасування рішенняСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

прокурор:Лядецька Л.В.від відповідача:не з'явивсявід третьої особи 1:Киселевич Ю.А.від третьої особи 2:Дубинська О.Г.

Обставини справи:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради № 72/9660 від 02.10.2013 р. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті були порушені норми чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 17.03.2014 р. та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маштерс» (надалі - ТОВ «Маштерс») та Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Київська овочева фабрика» (надалі - СПАТ «Київська овочева фабрика»).

17.03.2014 р. від представників третіх осіб до канцелярії суду надійшли пояснення по справі, в яких треті особи проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на відсутність підстав для визнання спірного рішення незаконним, а також вказували на відсутність порушеного права, на захист якого був поданий даний позов.

Крім того, 17.03.2014 р. від представника третьої особи 1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі з огляду на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши клопотання третьої особи 1, виходячи із приписів Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Відтак, приймаючи до уваги, що здійснюючи передачу спірної земельної ділянки, Київська міська рада діяла як рівний учасник земельних відносин, суд дійшов висновку, що даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду саме господарським судом, а тому клопотання третьої особи 1 суд визнає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014 р. розгляд справи відкладено до 07.04.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

07.04.2014 р. від представника третьої особи 2 надійшли додаткові пояснення, в яких СПАТ «Київська овочева фабрика» вказувало на те, що частина спірної земельної ділянки у розмірі 1,5230 га перебувала у нього в орендному користуванні, а інша частина спірної земельної ділянки площею 1,4340 га була зарезервована за ним на підставі договору від 24.12.2002 р., відтак підстави для визнання оспорюваного рішення незаконним відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. розгляд справи відкладено на 28.04.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 28.04.2014 р. справу № 910/2333/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко Т.В., розгляд справи призначено на 02.06.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. справу №910/2333/14 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його виходом із відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

Прокурор в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час а місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №29475265, отриманим його представником 05.05.2014 р.

Представники третіх осіб в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на обставини, викладені у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, представника відповідача, третьої особи та її представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2001 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Сільськогосподарським Відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика» (після зміни найменування - СПАТ «Київська овочева фабрика») (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 12.10.2000 р. за №29-1/1006 передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, розміром 1,5230 га для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

29.04.2013 р. між СПАТ «Київська овочева фабрика» (продавець) та ТОВ «Маштерс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової споруди (надалі - «Договір купівлі-продажу»).

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нежилу споруду - блочна теплиця №58 (літ. А), загальною площею 8 106,40 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, сплативши за неї продавцю грошову уму визначену цим договором.

Пунктом 1.4 Договору купівлі-продажу визначено, що земельна ділянка по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005, на якій розташована нежила споруда, знаходиться в орендному користуванні у продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.12.2001 р., зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 10.01.2002 р. за №62-6-00026, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель.

29.04.2013 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв нежилу споруду - блочна теплиця №58 (літ. А), загальною площею 8 106,40 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

29.05.2013 р. ТОВ «Маштерс» звернулося до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовним розміром 3,00 га для будівництва, експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель.

Рішенням Київської міської ради від 02.10.2013 р. №72/9660 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель згідно з планом-схемою (додаток до цього рішення).

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання рішення Київської міської ради від 02.10.2013 р. №72/9660 незаконним та його скасування.

Зокрема, як на підставу для скасування вказаного рішення прокурор вказує не те, що приймаючи зазначене рішення відповідач надав дозвіл на передачу ТОВ «Маштерс» в оренду земельної ділянки загальною площею 2,96 га, в той час як внаслідок придбання нерухомого майна за Договором купівлі-продажу ТОВ «Маштерс» набуло право користування земельною ділянкою лише площею 1,5230 га.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору купівлі-продажу СПАТ «Київська овочева фабрика» передало, а ТОВ «Маштерс» прийняло у власність нежилу споруду - блочна теплиця №58 (літ. А), загальною площею 8 106,40 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А.

При цьому, пунктом 1.4 Договору купівлі-продажу визначено, що земельна ділянка по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005, на якій розташована нежила споруда, знаходиться в орендному користуванні у продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.12.2001 р., зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів 10.01.2002 р. за №62-6-00026, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування теплиці та господарських будівель.

Таким чином, внаслідок укладення Договору купівлі-продажу ТОВ «Маштерс» набуло право власності на нерухоме майно загальною площею 8 106,40 грн., що розташоване на земельній ділянці по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві, площею 1,5230 га, переданій в оренду СПАТ «Київська овочева фабрика».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

З огляду на викладені норми, внаслідок набуття ТОВ «Маштерс» права власності на нерухоме майно загальною площею 8 106,40 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться дане майно, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача - СПАТ «Київська овочева фабрика», а саме земельною ділянкою по вул. Пухівська, 1-А в м. Києві площею 1,5230 га, код ділянки 6:076:005.

В той же час, оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 02.10.2013 р. №72/9660 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва орієнтовною площею 2,96 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в довгострокову оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель.

Тобто, фактично відповідачем було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Маштерс» земельної ділянки, яка на 1,4370 га перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте третьою особою 1 внаслідок придбання нерухомого майна за умовами Договору купівлі-продажу.

В той же час, доказів того, що на земельній ділянці площею 1,4370 га, яка розташована за адресою: вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, знаходиться нерухоме майно, яке було придбане ТОВ «Маштерс» на підставі Договору купівлі-продажу, матеріали справи не містять.

Відтак, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення третій особі 1 земельної ділянки площею 2,96 га необґрунтовано в 3,5 рази перевищує площу придбаної будівлі, і вказана земельна ділянка охоплює земельну ділянку площею 1,4370 га, право оренди якої ТОВ «Маштерс» не було отримано одночасно з придбанням нерухомого майна загальною площею 8 106,40 кв.м, до прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради.

При цьому, земельна ділянка площею 1,4370 га, що знаходиться за адресою: вул. Пухівська, 1-А у Деснянському районі м. Києва, не відноситься до земельних ділянок, які згідно приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2012 р. у справі № 20/5025/1613/11.

Наявний в матеріалах справи договір резервування земельної ділянки, укладений 24.12.2002 р. між Київською міською радою та Сільськогосподарським Відкритим акціонерним товариством «Київська овочева фабрика», не спростовує висновків суду про обов'язковість передання земельної ділянки площею 1,4370 га на підставі проведення земельних торгів, оскільки пунктом 2 вказаного договору встановлено термін резервування земельної ділянки - до 28.03.2005 р.

Крім того матеріали справи не містять, а відповідачем та третіми особами не доведено належними та допустимими доказами того, що після закінчення терміну резервування такої земельної ділянки СПАТ «Київська овочева фабрика» було набуте право власності або користування нею в порядку, визначеному приписами Земельного кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи із наявних у справі документів, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора стосовно факту порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд враховує, що оскільки на момент прийняття Київською міською радою рішення №72/9660 від 02.10.213 р. спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва, порушення процедури передачі такої земельної ділянки в оренду (а саме надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її ТОВ «Маштерс» всупереч вимогам Земельного кодексу України) свідчить про наявність порушеного права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Києва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №72/9660 від 02.10.213 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель».

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Частиною 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що звернення Заступник прокурора міста Києва в якості позивача з позовною заявою зумовлене тим, що центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин (Державне агентство земельних ресурсів України) позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена повноваженнями звернення до суду із відповідними позовами.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

При цьому, безпідставним є твердження третіх осіб у справі стосовно недоведеності прокурором наявності порушеного права держави, яка потребує відповідного захисту, з огляду на те, що судом встановлено факт порушення оскаржуваним рішенням прав територіальної громади міста Києва як власника спірної земельної ділянки.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №72/9660 від 02.10.213 р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Маштерс» на вул. Пухівській, 1-А у Деснянському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування промислово-складських будівель».

3. Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий