Рішення № 39119301, 03.06.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа|річ| № 522/23147/13-ц

Провадження №2/522/3794/14

РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за участю третьої особи Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про захист прав, що виникли із трудових відносин, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного банку «Креді Агріколь Банк» (далі по тексту - ПАТ«Креді Агріколь Банк», Банк) про захист прав, що виникли із трудових відносин, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, посилаючись на те, що вона з 08.05.2009 року працювала у відповідача на посаді старшого юрисконсульта, з 28.05.2013 року по 06.06.2013 року перебувала на лікарняному, і 06.06.2013 року була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України згідно наказу №486к, з яким була ознайомлена лише 07.06.2013 року. Позивачка зазначила, що в останній робочий день 06.06.2013 року остаточний рахунок не отримала і компенсацію на невикористану відпустку за 20 днів не отримала, а отримала в останній робочий день 2 137,76 гривень, що не відповідало належному розміру компенсації на невикористану відпустку, так як її, позивачки, оклад складав 7 500,00 гривень. Позивачка стверджує, що при ознайомлені з наказом про звільнення просила Банк надати розрахунковий лист за червень 2013 року та здійснити остаточний розрахунок, однак вимога була проігнорована, а 07.06.2013 року вона отримала трудову книжку.

Позивачка, посилаючись на ст.ст.116,117 КЗпП України, просила суд зобов'язати відповідача здійснити виплату на її користь грошової компенсації за невикористану відпустку згідно наказу №486к від 06.06.2013 року та здійснити остаточний розрахунок оплати праці; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені з 07.06.2013 року по день фактичного остаточного розрахунку. Крім того позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень, яка була спричинена їй тим, що Банк не провів з нею остаточний розрахунок, чим позбавив її можливості оплатити заплановане санаторно-курортне лікування та отримати лікувальну терапію для усунення наслідків травм ноги, через яку вона, позивачка, перебувала на лікарняному.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, неодноразово його уточнювала та доповнювала, 21.01.2014 року надала до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій зазначила, що Банк невірно розрахував компенсацію за невикористану відпустку і недоплата склала 619,12 гривень, яку вона просила стягнути на її користь. Крім того, позивачка просила суд стягнути з відповідача її середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнення з 07.06.2013 року по день фактичного розрахунку передбаченого при звільненні. Крім того, позивачка вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити їй спричинену моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень та заборгованість по листку непрацездатності, що складає 1 145,37 гривень виходячи з 4-х робочих днів. При цьому пояснила, що 27.05.2013 року, коли вона перебувала у службовому відрядженні в м.Миколаєві для участі у судовому спорі на шляху до суду із нею стався нещасний випадок, після чого вона отримала медичну допомогу у Миколаївському травмпункті із роз'ясненням про необхідність оформлення лікарняного листка.

18.04.2014 року позивачка надала суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій вказала, що оплата листка непрацездатності була здійснена відповідачем 16.04.2014 року. Проте просить суд стягнути на її користь несплачену частину грошової компенсації за невикористану відпустку згідно наказу №486к від 06.06.2013 року у сумі 148,94 гривень, рохрахунок якої наводився нею у звяві від 21.01.2014 року, так як компенсація відпустки складає 4 894,92 гривень, відповідачем сплачено 06.06.2013 року 4 275,80 гривень, 18.02.2014 року - 430,53 гривень, 16.04.2014 року - 39,65 гривень (4 894,92 - 4 275,80 - 430,53 - 39,65=148,94). Крім того, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнення з 07.06.2013 року по день фактичного розрахунку передбаченого при звільненні, виходячи із суми 369,32 гривень; стягнути - моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 гривень і за переклад документів 120,00 гривень.

Представник відповідача позов не визнав, виклав свої доводи в письмових запереченнях №71002 від 15.11.2013 року, в яких пояснив, що позивачка була звільнена 06.06.2013 року за власним бажанням, при цьому листок непрацездатності нею не був зданий до Банку 06.06.2013 року, а лише в цей день був відправлений поштовим зв'язком, і тому при виплаті заробітної плати за травень 2013 року позивачка була облікована як працююча без врахування днів перебування на лікарняному, а тому заробітна плата була нею отримана в розмірі 6 157,05 гривень. У зв'язку з отриманням інформації про перебування позивачки на лікарняному з 28.05.2013 року по 06.06.2013 року, з оплатою якого вона письмовою заявою погодилася після повернення коштів фонду соціального страхування, Банк в червні 2013 року здійснив корегування табелю обліку робочого часу та перерахунок заробітної плати позивачки, в результаті чого з неї було відраховано оплату праці за 4 дні (з 28 по 31 травні), в які позивачка не працювала. Відповідач стверджує, що на момент звільнення розрахунок по заробітній платі позивачки складався з компенсації невикористаної відпустки за 20 днів - 4275,60 гривень, вирахування надмірно виплаченої заробітної плати в травні за 4 дні - 1666,67 гривень, податки - 471,17 гривень, а тому сума до виплати склала 2 137,76 гривень, яка була отримана позивачкою.

Крім того, представник відповідача виклав свої доводи в письмових поясненнях №71002-78 від 28.01.2014 року та №71002-194 від 04.03.2014 року, в яких стверджує, що компенсація за невикористану відпустку, яку позивачка вимагає стягнути з Банку у розмірі 619,12 гривень, обрахована ОСОБА_1 невірно, так як в травні 2013 року вона знаходилася на лікарняному, про що своєчасно не було повідомлено Банку, у зв'язку з чим в травні їй було надмірно виплачено 1666,67 гривень, які були утримані при остаточному розрахунку в день звільнення, а відтак - сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачці складала без відповідних відрахувань 5859,63 гривень, а середньоденна заробітна плата - 240,05 гривень, тому сума компенсації невикористаної відпустки 20 днів складає 430,53 гривень, які Банк 18.02.2014 року перерахував на її, позивачки, рахунок.

Представник відповідача також стверджує, що листок непрацездатності позивачки був отриманий Банком 07.06.2013 року, інших документів вона не надавала, у встановлений чинним законодавством строк комісія із соціального страхування Банку розглянула цей листок і прийняла рішення про відмову у призначені допомоги (протокол від 14.06.2013 року), так як позивачкою не було надано пояснень щодо обставин і причини нещасного випадку, який став підставою для перебування на лікарняному, що відповідає положенням ст.36,50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідач зазначив, що позивачка знаходилася на лікарняному в період з 28 травня по 06 червня 2013 року і в цей період подала заяву про звільнення за власним бажанням. Протягом цього часу вона, ОСОБА_1, уникала контактів з Банком, не відповідала на телефоні дзвінки та не повідомила Банк про факт настання виробничої травми. При цьому на прохання надати обґрунтування та пояснення щодо обставин нещасного випадку відмовилася. Лише в своїх уточненнях до позовної заяви від 21.01.2014 року ОСОБА_1 надала пояснення щодо обставин нещасного випадку, що свідчить про те, що нею була отримана невиробнича травма. Представник відповідача вважає, що за таких підстав Банк не мав правових підстав оплачувати листок непрацездатності, при цьому зазначив, що Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту - Фонд) проводилася перевірка обґрунтованості та видачі позивачці листка непрацездатності №693927 від 28.05.2013 року. Крім того, відповідач пояснив, що листом від 23.12.2013 року №10206/6133 Банк звернувся до позивачки з пропозицією надати реквізити для перерахування оплати тимчасової непрацездатності, однак вона залишила звернення без відповіді. Також зазначив, що позивачкою невірно обраховано середньоденну заробітну плату для компенсації тимчасової непрацездатності, так як її страховий стаж складає менше 5-ти років, а тому з урахуванням коефіцієнту 60% від страхового стажу середньоденна заробітна плата складає 214,758 гривень, оплаті з тимчасової непрацездатності підлягає 9 робочих днів, що в загальному розмірі складає 1932,84 гривень. При цьому представник Банку зазначив, що у випадку нарахування та оплати листка непрацездатності розрахунок компенсації за невикористану відпустку буде підлягати перерахуванню, а отже остаточно сума буде змінена.

В судовому засіданні 03.06.2014 року представник відповідача надав суду підтвердженян перерахування позивачці 15.04.2014 року оплати листка непрацездастності у сумі 1610,05 гривень та доплати компенсації відпустки у розмірі 39,65 гривень.

Третя особа - Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надало суду письмові пояснення до позову ОСОБА_1, в яких пояснила, що згідно ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням», допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця. При цьому Фонд зазначив, що у листку непрацездатності АВМ №693927 у графі «Причина непрацездатності» зазначена причини: «невиробнича травма-5», тобто нещасний випадок невиробничого характеру, а тому даний випадок повинен розслідуватися комісією із соціального страхування на підприємстві згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою КМУ №270 від 22.03.2001 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, позивачка ОСОБА_1 з 08.05.2009 року працювала в ПАТ «Креді Агріколь Банк» і 06.06.2013 року була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України згідно наказу №486к, з яким позивачка ознайомилася 07.06.2013 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

В день звільнення 06.06.2013 року Банк зарахував на рахунок позивачки 2 137,76 гривень (а.с.16), як належну при звільненні суму, що складалася з компенсації невикористаної відпустки за двадцять днів з вирахуванням надмірно виплаченої заробітної плати в травні за 4 дні (28.05.2013р - 31.05.2013 р.) у розмірі 1666,67 гривень та з вирахуванням податків і обов'язкових платежів.

В процесі розгляду справи було з'ясовано, що відповідач припустився невірного розрахунку стосовно суми компенсації невикористаної відпустки, зокрема з урахуванням знаходження позивачки в травні 2013 року на лікарняному, який в день розрахунку 06.06.2013 року не був наданий Банку, і виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 240,05 гривень невиплачена сума за вирахуванням податків та зборів склала 430,53 гривень, які відповідач 18.02.2014 року перерахував позивачці. А після оплати Банком листка непрацездатності у сумі 1610,05 гривень Банк 15.04.2014 року провів перерахунок компенсації за невикористану відпустку, доплативши позивачці суму 39,65 гривень.

Позивачка, заявляючи про несплату компенсації за невикористану відпустку саме у розмірі 619,12 гривень, а потім 148,94 гривень, виходила із середньоденної заробітної плати 244,75 гривень, проте суд погоджується з розрахунком обрахування Банку щодо середньоденної заробітної плати у розмірі 240,05 гривень, стосовно якого позивачкою не було надано контррозрахунку в своїх поясненнях від 08.04.2014 року та уточенннях до позову від 18.04.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що позивачка перебувала на лікарняному з 28.05.2013 року по 06.06.2013 року, тобто по день звільнення; листок непрацездатності та два квитки були нею направлені до Банку 06.06.3013 року і отримані відповідачем 07.06.2013 року (а.с.14). При цьому позивачка своєю заявою від 06.06.2013 року погодилася з оплатою листка непрацездатності після повернення коштів фонду соціального страхування (а.с.31). Судом з'ясовано, що у встановлений чинним законодавством строк комісія із соціального страхування Банку розглянула цей листок і прийняла рішення про відмову у призначені допомоги (протокол від 14.06.2013 року), так як позивачкою не було надано пояснень щодо обставин і причини нещасного випадку, який став підставою для перебування на лікарняному, що відповідає положенням ст.36,50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». При цьому слід зазначити, що позивачка не оскаржувала відмову комісії із соціального страхування Банку у призначені допомоги від 14.06.2013 року й погодилася із сумою оплати листка непрацездатності у розмірі 1610,05 гривень, яку Банк здійснив 15.04.2014 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 стягнути з відповідача на її користь середньоденний заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнення з 07.06.2013 року по день фактичного розрахунку, при цьому без визначення нею в позові розміру суми, яку просить сплатити, суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України повинен стягнути на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо затримки розрахунку при звільненні, так як саме в день її звільнення 06.06.2013 року Банк зарахував на рахунок позивачки належні при звільненні кошти, виходячи з наявних у нього документів. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що всупереч положень ст.116 КЗпП України позивачка ОСОБА_1 не зверталася до Банку з вимогою про розрахунок, а лише після спливу трьох місяців звернулася з позовом до суду.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем доведена відсутність його вини у виплаті остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1, так як лікарняний лист надійшов до Банку 07.06.2013 року, за рішенням комісії із соціального страхування Банку від 14.06.2013 року було відмовлено у призначені допомоги, а вже після виплати коштів за листом непрацездатності, відповідачем була обрахована остаточна сума компенсації за невикористану відпустку і перерахована позивачці, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що порушень трудового законодавства Банком при звільненні позивачки не допущено, а відтак - суд не вбачає підстав для задоволення і вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень та судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.116,117 КЗпП України ст.ст. 10,11,58,59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за участю третьої особи Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про захист прав, що виникли із трудових відносин, у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 03.06.2014