Ухвала суду № 39116332, 02.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5189/14 Справа № 200/2387/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Литвиненко І. Ю. Доповідач - Григорченко Е.І. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів -Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі -Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості,

встановив:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2007 року сторони уклали кредитний договір №б/н, згідно з яким позичальнику надано кредитну картку з лімітом у 5000 гривень (а.с. 8). Частиною цього договору є умови та правила надання банківських послуг, п. 9.12 якого передбачено, що підставою для його припинення є інформація кредитора чи боржника про його припинення, за відсутності такої інформації договір автоматично пролонгується на строк у 12 місяців (а.с. 9-12).

Згідно судового наказу Бабушкінського районного суду м Дніпропетровська від 05.06.2008 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приватбанка» стягнуто заборгованість за кредитним договором без номера, від 30 березня 2007 року, у сумі 6594,54 грн., та судові витрати по справі (а.с. 3).

Відповідно розрахунку заборгованості, станом на 31.12.2013 року, утворилася заборгованість у сумі 20994,35 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 4993 грн., заборгованості по відсотках за час користування кредитом у сумі 12056,88 грн., заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 3944,47 грн., штрафу у сумі 500 грн. (фіксована частина) та штрафу у сумі 719,99 грн. (відсоткова складова) (а.с. 7).

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові, оскільки сплинула позовна давність, крім того заборгованість була стягнена судовим наказом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач без поважних причин пропустив передбачений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд першої інстанції безпідставно застосував позовну давність, так як строк дії картки продовжений відповідно до п. 9.12 Умов надання банківських послуг тому збільшена позовна давність, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пролонгація договору не є збільшенням позовної давності.

Так, ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність (тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2007 року позивач уклав із відповідачем кредитний договір без номеру, згідно з яким надав йому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою 36% річних за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості сальдо простроченої заборгованості в сумі 4993 грн. є незмінною з 30.06.2009 року, тобто з цього часу сум на погашення відповідачем кредитних коштів до банку не поступали.

Зазначені обставини підтвердив в судовому засіданні представник банку.

З позовом до суду банк звернувся 09.04.2014 року, тобто майже через п'ять років після припинення відповідачем погашення кредиту.

В даному випадку, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли відповідач 30.06.2009 року припинив погашення кредиту.

Будь-які докази, які б підтверджували поважні причини пропуску позивачем строку, передбаченого ст. 257 ЦК України, суду не надано.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: