Рішення № 39115501, 26.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/690/13-ц 26.05.2014 26.05.2014 26.05.2014

Провадження №22-ц/784/1255/14 Суддя першої інстанції - Безпрозваний В.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Свіщуком О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3 її представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2014 року по справі

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до

ОСОБА_3, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку

та за зустрічним позовом

ОСОБА_3

до

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк»)

за участю третіх осіб -Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (далі - ПАТ «УСК»Гарант - Авто»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

(далі - ТОВ «Укрпромбанк»)

про визнання кредитного договору недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

В червні 2012 року ПАТ «Дельта Банк»» звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 2 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 58-0041012/ФК-08, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 9 673,27 дол. США на придбання автомобіля, зі сплатою 11,25% річних, з кінцевим строком повернення 1 квітня 2015 року. Того ж дня, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 60-0041012/ПОР-08.

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, укладеному між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним Банком України 30 червня 2010 року, ПАТ «Дельта БАНК» набуло право вимоги за кредитним договором № 58-0041012/ФК-08 від 2 квітня 2008 року.

У зв'язку з тим, що позичальниця умови кредитного договору належним чином не виконувала, станом на 7 травня 2012 року утворилась заборгованість у сумі 33 501 грн. 54 коп., яка складається: 25 808 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом, 5925 грн. 63 коп. - заборгованість за відсотками, 1767 грн. 89 коп. - заборгованість по комісії

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вказану заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», в якому посилаючись на порушення її прав під час укладання кредитного договору, а саме неповідомлення її про можливі ризики та порушення позивачем умов кредитного договору в частині надання кредитних коштів в іноземній валюті, що є порушення її прав як споживача, просила суд визнати дії позивача неправомірними, визнати кредитний договір № 58-0041012/ФК-08, від 2 квітня 2008 року недійсним, та зобов'язати ПАТ «Дельта банк» здійснити перерахунок заборгованості за час користування кредитними коштами з 2 квітня 2008 року по 14 червня 2012 року із розрахунку кредиту 48 850 грн. з відсотковою ставкою 11,25 % річних.

Ухвалами Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2013 року та 15 липня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено СК «Дженералі Гарант» та ТОВ «Український промисловий банк».

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором: 25 808 грн. 02 коп. - заборгованість за кредитом, 5925 грн. 63 коп. - заборгованість за відсотками, 1767 грн. 89 коп. - заборгованість по комісії, передбачених договором, судовий збір - 335 грн. 02 коп., а всього 33 836 грн. 56 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідачку її представника, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 2 квітня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 58-0041012/ФК-08, за умовами якого остання отримала грошові кошти у розмірі 9 673,27 дол. США на придбання автомобіля, зі сплатою 11,25% річних, з кінцевим строком повернення 1 квітня 2015 року (а.с.7-15).

Того ж дня, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 60-0041012/ПОР-08 відповідно до умов якого останній несе солідарну відповідальність перед кредитором в тому ж обсязі що й боржник (а.с.16).

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, внаслідок чого останній отримав право вимоги від боржників, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема і за кредитним договором № 58-0041012/ФК-08 від 2 квітня 2008 року (а.с.26-31).

Згідно витягу з Додатку №2 до вказаного договору фактичний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком на 30 червня 2010 року складав 3373,52 дол. США, що еквівалентно 26 219,84 грн. (а.с.31).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, прокатів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитором у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно довідки, наданої позивачем за кредитним договором, станом на 7 травня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 3971,72 дол. США, що еквівалентно 33 501,54 грн. з яких: тіло кредиту - 3 230,08 дол. США, що еквівалентно 25 808,02 грн., заборгованість по відсотках 741,64 дол. США, що еквівалентно 5 925,63 грн., комісії - 1767,89 грн. (а.с.21).

Задовольнивши позов ПАТ «Дельта Банк» та стягнувши з відповідачів в солідарному порядку заборгованість відповідно до вказаних норм, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконували своїх зобов'язань щодо сплати кредитних коштів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підтверджується довідкою.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилався на те, що йому на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» його на користь перейшло право вимоги за кредитним договором № 58-0041012/ФК-08 від 2 квітня 2008 року сума боргу, яка станом за цим договором на 30 червня 2010 року складала 3373,52 дол. США, що еквівалентно 26 219,84 грн.

Відповідно до розрахунку наданому представником позивача в апеляційному суді, заборгованість визначена у розмірі 3 230,08 дол. США, яка є відмінною від тієї суми, яка перейшла до ПАТ «Дельта банк» - 3373,52 дол. США та невизначено з яких сум вона складається (тіло кредиту, відсотки, комісії).

А складові, які зазначені у вказаному розрахунку, стосуються нарахувань за подальший період, тобто після 30 червня 2010 року.

Належних доказів на підтвердження складових заборгованості, яка перейшла від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», що була визначена первісним кредитором позивачем не надано.

До того ж, відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №180 Акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» продала, а ОСОБА_3 придбала автомобіль модель TF699 марки ЗАЗ, вартістю 48 850 грн. в тому числі ПДВ - 8141,67 грн., які були перераховані ТОВ «Укрпромбанк» на рахунок продавця 2 квітня 2008 року (а.с.54-57).

Відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів від 1 квітня 2008 року та страховому полісу №0128510 добровільного страхування, транспортний засіб, що належить ОСОБА_3 було застраховано ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» 1 квітня 2008 року, вигодонабувачем є МФ ТОВ «Укрпромбанк», страхова сума становить 48 850 грн. (а.с. 105).

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу 31 грудня 2008 року, що належав ОСОБА_3 за полісом № 19-0128510 від 1 квітня 2008 року ПАТ «УСК «Гарант-Авто» 13 липня 2009 року було сплачено вигодонабувачу ТОВ «Укрпромбанк» страхове відшкодування у сумі 42 869 грн. платіжним дорученням №175 (а.с. 117-118).

Крім того, згідно квитанцій наданих відповідачкою в рахунок погашення заборгованості нею за період з червня 2008 року по 22 квітня 2009 року було сплачено12 185,12 грн., що еквівалентно 2 412,89 дол. США. (а.с. 153-171).

Доказів на підтвердження того, чи увійшла сума страхового відшкодування у розмірі 42 869 грн., сплачена на рахунок ТОВ «Укрпромбанк» позивачем не надано.

Отже, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів, позивачем не доведена.

Таким чином, рішення суду в частині задоволення позову ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку на підставі п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновок суду, щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта банк» про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії є вірним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ч.1-3,5,6, ст. 203 цього Кодексу.

Згідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

В роз'ясненнях, що містяться в пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 16 листопада 2009 року N 9 передбачено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору, укладеному між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, як удаваного, оскільки належних доказів на підтвердження своїх вимог позивачкою не надано.

Доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2014 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Судді: