Постанова № 39115326, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/924/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт». Апелянт вважає, оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договором, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 листопада 2013 року по 29 листопада 2013 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Дельта-2010» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 06 грудня 2013 року №330/15-2/36998136, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2013 року на 2598797,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 1913425,00 грн., та до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 685372,00 грн.

На підставі акту перевірки №330/15-2/36998136 від 06 грудня 2013 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0011681502, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1913425,00 грн.; №0011671502, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 685372,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 171343,00 грн.

Крім того, в період з 25 грудня 2013 року по 14 січня 2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Дельта-2010» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 21 січня 2014 року №29/10-06-15-02-09/36998136, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року на суму ПДВ у розмірі 1624302,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 1843408,00 грн., та заниження суми ПДВ, яка підлягає донарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 1694319,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2014 року №0000441502, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 1843408,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 921704,00 грн.; №0000421502, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2541478,50 грн., у тому числі 1694319,00 грн. за основним платежем та 847159,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару або в разі якщо придбаний товар не призначений для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В силу п.п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) і ТОВ «Вторметекспорт» (постачальник) укладено договір поставки від 18 вересня 2013 року №18/9, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі і оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами (п.1.2).

Додатком №1 від 18 вересня 2013 року до вищезазначеного договору погоджено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005, в кількості 800 тон на загальну суму 6489600,00 грн.; умови поставки СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний; термін поставки - не пізніше 24 вересня 2013 року.

Додатком №2 від 18 вересня 2013 року до вищезазначеного договору погоджено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005, в кількості 500 тон на загальну суму 4056000,00 грн.; умови поставки СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний; термін поставки - не пізніше 30 вересня 2013 року.

Додатком №3 від 23 вересня 2013 року до вищезазначеного договору погоджено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005, в кількості 500 тон на загальну суму 4031500,00 грн.; умови поставки СРТ - ТОВ «Олсідз Блек СІ», морський торгівельний порт Южний; термін поставки - не пізніше 05 жовтня 2013 року.

Додатком №4 від 24 вересня 2013 року до вищезазначеного договору погоджено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005, в кількості 500 тон на загальну суму 4056000,00 грн.; умови поставки СРТ - Дніпробугський морський порт термінал, м.Миколаїв; термін поставки - не пізніше 05 жовтня 2013 року.

Додатком №5 від 26 вересня 2013 року до вищезазначеного договору погоджено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005, в кількості 200 тон на загальну суму 1661000,00 грн.; умови поставки СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний; термін поставки - не пізніше 01 жовтня 2013 року.

Додатком №6 від 27 вересня 2013 року до вищезазначеного договору погоджено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої, українського походження, врожаю 2013 року, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005, в кількості 500 тон на загальну суму 4200500,00 грн.; умови поставки СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний; термін поставки - не пізніше 15 жовтня 2013 року.

На підтвердження факту поставки товару (олії соняшникової) позивачем надано видаткові накладні, акти прийому передачі товару, податкові накладні, сертифікат відповідності, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631, платіжні доручення з позначками банку на підтвердження перерахунку коштів на рахунок контрагента та оплату поставленого товару в повному обсязі.

Також на підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надано контракти з компанією «Alfa Trading Limited» від 18 вересня 2013 року №РО331 та №РО333, від 26 вересня 2013 року №РО340 та №РО342; контракт з компанією «Allseeds Switzerland S.A.» від 23 вересня 2013 року №2603; контракт з компанією «Louis Dreyfus Commodities Suisse SA» від 24 вересня 2013 року №РО1918. Факт продажу олії соняшникової нерафінованої невимороженої українського походження врожаю 2013 року, ДСТУ 4492:2005, на користь компаній-нерезидентів та виконання умов укладених договорів підтверджується копіями митних декларацій, актів прийому-передачі товару, swift-повідомлень банку про отримання грошових коштів за поставлений товар.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З актів перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на актах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 18 листопада 2013 року №1936/22-01/30127924 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дельта-2010» з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, від 09 грудня 2013 року №2260/26-59-22-01/30127924 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дельта-2010» з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, в яких зазначено, що ТОВ «Вторметекспорт» не надано первинних документів, на яких ґрунтуються показники, задекларовані в податковій звітності, діяльність контрагента позивача має ознаки фіктивності, оскільки встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини (матеріалів) для здійснення відповідних видів діяльності, а також встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Однак, суд не приймає посилання відповідача на акти ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 18 листопада 2013 року №1936/22-01/30127924 та від 09 грудня 2013 року №2260/26-59-22-01/30127924 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

При цьому, суд першої інстанції помилково послався на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Вторметекспорт» 30 листопада 2012 року, оскільки з акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м.Києва від 09 грудня 2013 року №2260/26-59-22-01/30127924 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року вбачається, що 30 листопада 2012 року - дата початку дії свідоцтва платника податку на додану вартість. Згідно інформації з веб-сайту Міністерства доходів і зборів України про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ, 08 січня 2014 року анульована реєстрація ТОВ «Вторметекспорт» як платника ПДВ, оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Вторметекспорт» та відсутності реального здійснення договору, укладеного між ТОВ «Вторметекспорт» та позивачем.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безтоварності господарських операцій з огляду на ненадання позивачем пояснень та доказів, які б пояснювали та підтверджували у який спосіб здійснювалось транспортування олії у кількості 3103,302 тонн від ТОВ «Вторметекспорт» позивачу до місць поставки, яким чином здійснювалось приймання цього товару від ТОВ «Вторметекспорт» по якості та кількості, яким чином здійснювалось оприбуткування олії на склад позивача, на якій підставі і яким чином здійснювалось зберігання такої кількості рідини до моменту продажу контрагентам-нерезидентам, відсутність доказів наявності у позивача відповідних облікових пристроїв, терміналів або інших технологічних комплексів, придатних для приймання, обліку та зберігання такої кількості рідини або укладення відповідних договорів з іншими спеціалізованими підприємствами тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару позивачу здійснювалась на умовах СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний; СРТ - ТОВ «Олсідз Блек СІ», морський торгівельний порт Южний; СРТ - Дніпробугський морський порт термінал, м.Миколаїв.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс термін «СРТ» («Фрахт/перевезення оплачено до...») означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Колегія суддів дійшла до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію.

Разом з тим, до суду апеляційної інстанції апелянтом надано копії товарно-транспортних накладних за вересень-жовтень 2013 року, які підтверджують перевезення олії соняшникової із зазначенням вантажовідправника - ТОВ «Вторметекспорт» до комплексу з перевантаження та переробки тропічних олій, м.Южний; філії ТОВ «Олсідз Блек СІ», морський торгівельний порт Южний; терміналу Дніпробугського морського порту, м.Миколаїв.

Твердження щодо відсутності у апелянта відповідних облікових пристроїв, терміналів або інших технологічних комплексів, придатних для приймання, обліку та зберігання олії соняшникової нерафінованої судом не приймаються, оскільки апелянтом надано вантажно-митні декларації щодо експорту зазначеного товару, в яких зазначено маркування та кількість товару, митний код товару, ціна та статична вартість товару; митним органом підтверджено кількість, якість, вартість товару, що перетнув митний кордон.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог податкового законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Вторметекспорт», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2013 року №0011681502, №0011671502 та від 03 лютого 2014 року №0000441502, №0000421502, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20 грудня 2013 року №0011681502, №0011671502 та від 03 лютого 2014 року №0000441502, №0000421502.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.