Постанова № 39115015, 22.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа № 805/5407/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

встановив:

28 квітня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Відповідач або Костянтинівська ОДПІ), в якому просила визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9У на суму 2 412,70 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже вона звільнена від сплати єдиного внеску (а.с.2-5).

Костянтинівська ОДПІ позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову, сутність яких полягала у тому, що позивач не досягла пенсійного віку, встановленого ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому підстави для звільнення її від сплати єдиного внеску відсутні. Як наслідок, ОСОБА_1 зобов'язана сплатити заборгованість з єдиного внеску, яка обліковується за нею, на загальну суму 11 246,98 грн., в тому числі недоїмку зі сплати єдиного внеску за третій та четвертий квартал 2013 року в сумі 2 412,70 грн. На цій підставі відповідач просив відмовити у задоволенні позову (а.с.33-35).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.30, 57).

22 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду позивач надала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, одночасно вказавши, що наполягає на позовних вимогах (а.с.56).

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, 21 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник Костянтинівської ОДПІ надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.31-32).

З урахуванням наведеного та на підставі ч.4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у справі доказами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 (а.с.8-10).

25 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (далі - УПФУ) із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері дитини інваліда (а.с.44).

З 25 червня 2009 року на підставі протоколу від 17 липня 2009 року за № 16 як мати дитини-інваліда ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а.с.45), що також підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2, виданим Пенсійним фондом України 05 серпня 2009 року (а.с.9).

Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не укладався, про що свідчать письмові пояснення УПФУ від 20 травня 2014 року № 5563/07/08-07 (а.с.43).

ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 06 березня 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 2 269 000 0000 003139, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.11) та даними ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.27-28).

З 07 березня 2007 року позивач перебувала на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-29-11-6387/05293, про що свідчать дані ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.27-28).

З 12 березня 2007 року позивач перебуває на обліку в Костянтинівській ОДПІ як платник податків за реєстраційним номером 3464, що підтверджено даними ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.27-28).

З 01 січня 2012 року ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку, що встановлено на підставі свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4, виданого 19 травня 2012 року (а.с.12) та корінця до нього (а.с.37).

За даними УПФУ, станом на 01 жовтня 2013 року за ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 8 834, 28 грн., в тому числі недоїмка в сумі 8 301,67 грн., яка утворилася за період з серпня 2011 року по червень 2013 року, штраф в сумі 398,06 грн. та пеня в сумі 134,55 грн.

Вказані обставини встановлені на підставі картки особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с.46-47), рішень УПФУ від 27 березня 2013 року № 01-50/463 та № 01-50/571 (а.с.48-51), розрахунків єдиного внеску за 2011 рік, за 2012 рік, за перший та другий квартали 2013 року (а.с.52-55).

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 805/12134/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про визнання незаконними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування фінансових санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року (а.с.19-23), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року (а.с.25-26), позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області задоволені повністю, скасовані вимоги УПФУ про сплату недоїмки від 27 березня 2013 року № Ф-01-26-301у на суму 4 572,42 грн., від 29 квітня 2013 року № Ф-01-26-613у на суму 1 194,03 грн., від 21 травня 2013 року № Ф-01-26-897 на суму 1 698,23 грн., від 05 серпня 2013 року № Ф-01-26-1111 на суму 1 194,03 грн., рішення УПФУ про застосування фінансових санкцій від 27 березня 2013 року № 01-50/463 на суму 170,00 грн. і рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 27 березня 2013 року № 01-50/571 на загальну суму 228,06 грн.

17 лютого 2014 року Костянтинівська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-73/05-14-25-13-9, згідно з якою станом на 01 лютого 2014 року у позивача існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 11 246,98 грн., в тому числі недоїмка з єдиного внеску в сумі 11 112,43 грн., пеня в сумі 134,55 грн. за відсутності штрафів (а.с.13).

Згідно з наданим Костянтинівською ОДПІ розрахунком суми боргу від 19 травня 2014 року № 781/05-14-10-11, до вимоги від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9 включена заборгованість в сумі 8 834,28 грн., яка станом на 01 жовтня 2013 року та на централізованому рівні передана від органів Пенсійного фонду України органам доходів і зборів (і щодо якої, за винятком суми пені в розміні 134,55 грн., є таке, що набрало законної сили судове рішення у справі № 805/12134/13-а), нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн. та нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2013 року в сумі 1 218,67 грн. (а.с.39).

21 лютого 2014 року вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9 надіслана на адресу ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчить конверт, в якому здійснено поштове відправлення (а.с.14) та отримана останньою 27 лютого 2014 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41).

Саме вимога сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9 на суму 11 246,98 грн. отримана ОСОБА_1, про що свідчать її письмові пояснення, викладені у клопотанні про поновлення строку (а.с.7), та письмові заперечення відповідача (а.с.33-35).

Згідно з письмовими поясненнями позивача, отримавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9 на суму 11 246,98 грн., вона надала до Костянтинівської ОДПІ судові рішення у справі № 805/12134/13-а, а також своє пенсійне посвідчення. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9У на суму 2 412,70 грн. від Костянтинівської ОДПІ позивач не отримувала (а.с.7).

01 квітня 2014 року Костянтинівська ОДПІ звернулася до відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції з заявою про прийняття до виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9У на суму 2 412,70 грн., про що свідчить заява від 28 березня 2014 року № 532/27/05-14-25-13-9 (а.с.36).

03 квітня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 42776483 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 73, виданої Костянтинівською ОДПІ 17 лютого 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 2 412,70 грн.; накладений арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення та оголошена заборона на його відчуження.

Вказані обставини підтверджені постановою про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2014 року ВП № 42776483 та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 квітня 2014 року ВП № 42776483 (а.с.16-17, 40).

Докази на підтвердження дати вручення позивачу Костянтинівською ОДПІ вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9У на суму 2 412,70 грн. суду не надані.

За твердженням позивача, про існування спірної вимоги вона дізналася в квітні 2014 року, коли отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2014 року ВП № 42776483 з примусового виконання цього виконавчого документа.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Ухвалою від 22 травня 2014 року причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду визнані поважними.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних вимоги та рішення критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема, досягнення певного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч.4 ст.4 Закону № 2464, суд приходить до висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 цього Закону.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Ч.1 ст.9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом, з 25 червня 2009 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, як мати дитини-інваліда.

Згідно з абз.1 та 2 п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Ст.2 Закону № 1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені ст.12 Закону № 1788 та ст.26 Закону № 1058, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно з п. «ж» ч.1 ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XI (далі - Закон № 1788) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Особливі умови призначення пенсії за віком матерям інвалідів з дитинства визначені ст.17 Закону № 1788.

Так, згідно з ч.1 ст.17 Закону № 1788 жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (п.п. «є» і «ж» ст.56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст.94).

Аналіз наведених вище норм матеріального права, закріплених у Законах №№ 1788 та 1058, з урахуванням закріплених Конституцією України гарантій громадян на соціальний захист, зумовлює висновок, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 1788, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з ч.4 ст.4 Закону № 2464, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14, від 13 травня 2014 року № 21-74а14, а також від 20 травня 2014 року № 21-160а14,

Зважаючи на те, що позивач отримує пенсію за віком та є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464 вона належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому не зобов'язана нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду (рішення у справі «Христов проти України»).

Нове вирішення тих самих питань зводить нанівець закінчене раніше провадження, що несумісне з принципом юридичної визначеності (рішення у справі «Ющенко та інші проти України»).

Той факт, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464, встановлений такими, що набрали законної сили, судовими рішеннями у справі № 805/12134/13-а.

За цих обставин ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, однак договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні позивач не укладала.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9У на суму 2 412,70 грн., сформована Костянтинівською ОДПІ, підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки до неї включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за третій та четвертий квартали 2013 року, тобто за період впродовж якого позивач була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового забору в розмірі 182,70 грн. - 10% ставки судового збору за позовні вимоги майнового характеру (а.с.2), які підлягають присудженню на користь останньої з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2014 року № Ф-73/05-14-25-13-9У на суму 2 412,70 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового забору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 22 травня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.