Постанова № 39114973, 30.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 р. Справа № 804/3861/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБерднику С.О. за участю представників сторін: від позивача: Коваленко В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АФ Приват Агро» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014р. Приватне підприємство «АФ Приват Агро» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача з проведення заходів зустрічної звірки за результатами яких складено акт №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки та акт №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акту №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки та акту №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки;

- зобов'язати відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію,внесену на підставі акту №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки та акту №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки;

- зобов'язати відповідача утриматися від направлення до інших органів державної податкової служби акту №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки та акту №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає дії відповідача під час проведення зустрічної звірки, що виразилися фактично у проведенні перевірки без передбачених законом підстав, без дотримання порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, оформленої всупереч вимогам закону актами про неможливість проведення зустрічної звірки протиправними та вчиненими з порушенням п.73.5 ст.73 ПК України, оскільки за результатами зустрічної звірки складається не акт, а довідка, натомість посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки в якому містяться висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які можуть бути встановлені лише у ході проведення податкової перевірки у відповідності до вимог ст.ст.75,86 ПК України. Також позивач вважає незаконними дії відповідача щодо внесення змін до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником податків даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після проведення податкової перевірки і визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 31.03.2014р., 02.04.2014р., 15.04.2014р., що підтверджується телефонограмами та поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи (а.с.25, 165,167).

14.04.2014р. відповідач надав до канцелярії суду клопотання у якому просив розглянути дану справу без участі представника відповідача з урахуванням наданих доказів та заперечень (а.с.156).

У письмових запереченнях, наданих відповідачем 14.04.2014р., відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що на адресу позивача неодноразово направлялися запити про надання документів для підтвердження господарських взаємовідносин, але у відповідь на запит податкового органу, підприємством було повідомлено про втрату усіх документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю у період з грудня 2012р. ДПІ було складено акти від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки позивача під час здійснення господарських операцій з контрагентами за грудень 2012р., січень, березень,травень, серпень 2013р. за висновками яких звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. Окрім того, відповідач зазначив, що платникам податку забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198 ПК України. При цьому, відповідач вважає посилання позивача на вимоги наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 безпідставними у зв'язку з тим, що вказаний наказ втратив чинність у червні 2013р. (а.с.26-27).

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності та розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням наданих відповідачем письмових заперечень на даний позов у відповідності до вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.04.2014р.

У ході судового розгляду справи із наданих документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Приватне підприємство «АФ Приват Агро» зареєстроване як юридична особа 25.10.2012р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, Красногварідйський район, вул. Робоча, буд. 89, нежиле приміщення 64, з 26.10.2012р. перебуває на обліку як платник податків до бюджету у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська та до 17.09.2013р. підприємство було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 01.12.2012р. №200082944, що підтверджується копією довідки статистики від 16.07.2013р. та даними актів від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р. (а.с.20,28).

18.12.2013р. на підставі п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України податковою інспекцією були здійснені відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012р., січень, березень, травень 2013р. за результатами якої складено акт №1494/22-02/38432303 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012р., січень, березень, травень 2013р.» за висновками якого встановлено, що позивачем порушено ст. 185 ПК України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами покупцями, зазначеними в таблицях за грудень 2012р., січень, березень, травень 2013р. (а.с.28-41).

Також, і 06.02.2014р. на підставі п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України податковою інспекцією були здійснені відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП «АФ Приват Агро» під час здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. за результатами якої складено акт №401/04-66-15-01/38432303 «Про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.» за висновками якого встановлено, що позивачем порушено ст. 185 ПК України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. (а.с.42-139).

В подальшому на підставі вищевказаних актів, складених за результатами зустрічних звірок від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р. податковим органом були відкориговані показники податкової звітності позивача в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р., що підтверджується, відповідним витягом від 14.04.2014р., наданим на вимогу суду органом податкової служби (а.с.145-155).

Позивач вважає дії відповідача щодо проведення заходів зустрічної звірки за результатами яких складені акти від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки та коригування показників податкової звітності на підставі вищевказаних актів протиправними, оскільки такі дії вчинені податковим органом з порушенням п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та просить зобов'язати відповідача вилучити з діючих електронних систем інформацію внесену на підставі вищевказаних актів про неможливість проведення зустрічної звірки, які фактично містять висновки про проведення податкової перевірки позивача та про порушення позивачем вимог ст. 185 ПК України, а також зобов'язати відповідача утриматися від направлення вказаних вище актів до інших органів державної податкової служби.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій щодо проведення відповідачем зустрічних звірок, дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. на підстав актів від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р., зобов'язання відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, внесену на підставі вказаних вище актів, виходячи з наступного.

У відповідності до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності до п.1, п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р № 1232 (далі - Порядок № 1232), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податного кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно п.3, п.4 вказаного Порядку №1232 зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

За приписами пункту 6 вказаного Порядку №1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Отже, з аналізу вищенаведених положень діючого податкового законодавства можна прийти до висновку про те, що зустрічною звіркою є співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, при цьому, податкове законодавство надає повноваження податковим органам проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання у разі надіслання та отримання суб'єктом господарювання запиту та надання суб'єктом господарювання відповідних первинних бухгалтерських документів на запит податкової інспекції та за результатами проведення зустрічних звірок податковою інспекцією повинна складатися довідка.

Як встановлено в судовому засіданні із наявних в матеріалах справи документів, так і підтверджено представником позивача в судовому засіданні, а також підтверджено відповідачем у його запереченнях, на запити податкової інспекції позивач не надавав первинних бухгалтерських документів для проведення зустрічної звірки через їх втрату, про що повідомляв податкову інспекцією листом від 11.06.2013р., копії запитів та листа знаходиться в матеріалах справи та досліджені судом (а.с.141-144).

Однак, податковим органом фактично була проведена зустрічна звірка без співставлення показників податкової звітності з первинними бухгалтерськими документами позивача про що свідчать акти від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р., складені посадовими особами відповідача (а.с.28-139).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податковим органом під час проведення зустрічної звірки не було здійснено співставлення показників податкової звітності позивача з первинними бухгалтерськими документами, що підтверджується змістом вищенаведених актів, а тому проведення зустрічних звірок 18.12.2013р. та 06.02.2014р. здійснено відповідачем з порушенням вимог п.73.5 ст. 73 ПК України та п.6 Порядку №1232.

Також, судом встановлено, що податковим органом за результатами проведених звірок позивача від 18.12.2013р.та 06.02.2014р. не було складено відповідних довідок у порушення вимог п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.

Натомість, податковим органом були складені акти про неможливість проведення зустрічної звірки позивача у яких містяться висновки про порушення позивачем ст. 185 ПК України (а.с.41, 139).

Однак, вищевказані дії відповідача є протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236 ( далі - наказ №236) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку субєкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження такого запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його в журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що за умов встановлення відсутності суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням (податковою адресою) податковим органом складається акт лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання згідно з додатком 3 наказу №236.

При цьому, із дослідженого судом зразку форми акту видно, що у ньому не передбачено обов'язок податкового органу робити висновки щодо порушення чи відсутності порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, дії відповідача щодо проведення зустрічних звірок 18.12.2013р. та 06.02.2014р.за результатами яких складені акти про неможливість проведення зустрічної звірки позивача в яких містяться посилання на порушення позивачем вимог податкового законодавства вчинені посадовими особами відповідача всупереч п.п.4 п.4 наказу №236.

Окрім того, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок позивача у яких міститься інформація про порушення позивачем вимог податкового законодавства від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р. податковим органом були здійснені коригування показників податкової звітності позивача у автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р., що підтверджується відповідним витягом з показників податкової звітності позивача від 14.04.2014р. (а.с.145-155).

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266, який втратив чинність на підставі наказу №165 від 14.06.2013р.

Відповідно до п.п.1.3.1 п.1.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника податку - фізичної особи-підприємця, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013р. №165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти, як підсистеми інформаційної системи: «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів».

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012р. № 516 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в автоматизованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

У зв'язку з наведеним, підлягають і задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі актів №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р., №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. за період - з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо проведення зустрічних звірок за результатами яких складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок від 18.12.2013р. та від 06.04.2014р., а також дій щодо коригування в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі вищевказаних актів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період - з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача утриматися від направлення до інших органів державної податкової служби актів від 18.12.2013р. та від 06.02.2014р. з огляду на те, що зазначені позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів не позивача, а його контрагентів та фактично на майбутнє, що суперечить нормам ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право на судовий захист кожною особою, якщо вона вважає, що порушені її права, свободи та інтереси.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 грн. 81 коп. понесені позивачем згідно квитанції № ПН642113 від 18.03.2014р.(а.с.2) з урахуванням вимог ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АФ Приват Агро» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічних звірок за результатами яких складені акти №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р., №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ Приватного підприємства «АФ Приват Агро» в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі актів №1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р., №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. за період - з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі актів№1494/22-02/38432303 від 18.12.2013р., №401/04-66-15-01/38432303 від 06.02.2014р. за період - з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. та з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АФ Приват Агро» (49047, м. Дніпропетровськ вул. Робоча, б.89, прим.64, код ЄДРПОУ 38432303) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 грн. 81 коп.( п'ятдесят чотири грн. 81 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 05.05.2014р.

Суддя С.О. Конєва