Ухвала суду № 39114178, 05.06.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/876/14 Головуючий у І інстанції Марченко М. М. Провадження № 11-кп/795/322/2014 Категорія - ст.286 ч.2 КК Доповідач Трейтяк О. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіТрейтяк О. П. суддів Баглая І.П., Оседача М.М.,

при секретарі Олійник О.М.,

З участю учасників судового провадження:

прокурора Шимка Є.М.

потерпілої та законного представника потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

представника цивільного позивача ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілої та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року, щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого оператором котельні в Лосинівському ясла-садку «Сонечко», раніше не судимий,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь районного бюджету Ніжинської районної ради Чернігівської області 690 грн. 06 коп., затрачених на лікування потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Ніжинською центральною районною лікарнею.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь обласного бюджету Чернігівської обласної ради 10442 грн.70 коп., затрачених на лікування потерпілої ОСОБА_8 комунальним лікувально-профілактичним закладом «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 200 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 2202 грн. 48 коп.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Як встановив суд, 21.09.2013 року біля 13 години 40 хвилин ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21065 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Шевченка, с. Данине, Ніжинського району у напрямку центра села зі швидкістю не менше ніж 101.4-118.5 км/год., поблизу будинку № 57, грубо порушив вимоги п.п.10.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, де сказано: п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п.12.1.- „Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п.12.4. - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», тобто перевищив максимально дозволену у населених пунктах швидкість 60 км/год., не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним та не переконавшись у безпеці виконання маневру повороту ліворуч, застосувавши небезпечні прийоми керування, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля ВАЗ-21065 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, різко повернувши кермо автомобіля вліво та вправо, що призвело до втрати контролю водієм над рухом автомобіля і заносу автомобіля на ліве узбіччя, де автомобіль здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9, який рухався по лівому узбіччю та малолітню ОСОБА_8, яка рухалась по лівому краю проїзної частини у попутному з автомобілем напрямку. В результаті дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани та саден правої нижньої кінцівки, рани потиличної області голови, крововиливу в м'які тканини волосяної частини голови, забою головного мозку, субдуральної гематоми правої півкулі мозку. З місця події ОСОБА_7 був доставлений на лікування до Ніжинської центральної районної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. В результаті вказаної дорожньо - транспортної пригоди малолітня потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді: саден лівої кисті, саден області обличчя, закритого подвійного перелому лівої ключиці, закритого перелому лівої плечової кістки, закритого перелому лівої великої гомілкової та малогомілкової кістки, відкритої черепно-мозкової травми: перелому потиличної кістки, правої скроневої кістки, клиновидної кістки, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку тяжкого ступеню, дифузних аксональних пошкоджень мозку, які ускладнились травматичним шоком тяжкого ступеню, мозковою комою, посттравматичним перфоративним отитом і з місця події була доставлена на лікування до Ніжинської центральної районної лікарні. Згідно висновку експерта № 258 від 01.11.2013 року безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 став набряк-набухання головного мозку, який виник в результаті субдуральної гематоми на тлі закритої внутрішньочерепної травми, отриманої під час ДТП 21.09.2013 року. Згідно висновку експерта № 370 від 17.01.2014 року отримані малолітньою потерпілою ОСОБА_12 внаслідок вказаного ДТП тілесні ушкодження відносяться до тяжкого ступеню тілесних ушкоджень. Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.10.1, п.12.1, п.12.4 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 не погодився з вироком суду в частині призначеного покарання звернувся з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини, просить вирок змінити внаслідок його суворості і призначити мінімальне покарання визначене санкцією ст. 286 ч. 2 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважає, що вирок суду підлягає зміні внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Посилається на те, що у вироку суд зазначив обставини, що пом'якшують покарання, однак недостатнім чином їх врахував під час вирішення питання про призначення покарання. Зазначив, що він утримує родину, оскільки є єдиним працюючим членом сім'ї. Вказав, що якби він мав можливість працювати, то кожного місяця платив би потерпілій гроші для лікування дитини та на їх утримання.

Не погодившись з вироком суду потерпіла та законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 в частині призначеного покарання звернулася з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини, просить вирок змінити і призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Після проголошення рішення суду взяти під варту ОСОБА_5 в залі судового засідання. Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував, що порушення правил дорожнього руху ОСОБА_5 призвело до смерті однієї особи та спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій особі. Крім того, призвело до втрати годувальника родину загиблого. Звертає увагу на те, що у судовому засіданні вона наполягала на якнайсуворішій мірі покарання ОСОБА_5, а її захисник наполягав на взятті під варту обвинуваченого в залі судового засідання після проголошення вироку.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які просили змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити йому більш м'яке покарання, а також застосувати Закон України „Про амністію у 2014 році" та звільнити обвинуваченого від покарання, потерпілу та законного представника потерпілої ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу потерпілої та просили її задовольнити у повному обсязі, представника цивільного позивача ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу потерпілої і її позицію в апеляційному суді, міркування прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, і просив залишити його без змін, звільнивши ОСОБА_5 від покарання на підставі ст.1 п."в" Закону України „Про амністію у 2014 році", вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та тяжкі тілесні ушкодження малолітній потерпілій, що також не оспорюється в апеляційних скаргах.

Оцінивши всі обставини справи у сукупності, колегія суддів вважає, що суд при обранні обвинуваченому міри покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на своєму утриманні має двох малолітніх дітей, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та обрав покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Всі обставини, на які в своїх апеляційних скаргах посилаються обвинувачений та потерпіла ОСОБА_2, судом першої інстанції при призначенні покарання були враховані, а тому колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, і не вбачає підстав для його пом'якшення або посилення.

Від обвинуваченого ОСОБА_5 до апеляційного суду Чернігівської області надійшло клопотання про застосування відносно нього Закону України «Про амністію 2014 року».

Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченого акту амністії, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році" від 19 квітня 2014 року підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. „в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19 квітня 2014 року цей Закон застосовується до осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та /або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 має на утриманні дочку ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4, та сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно яких він не позбавлений батьківських прав і є суб'єктом амністії.

Крім того, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким, однак скоєне з необережності, а тому є всі підстави для звільнення його покарання у зв'язку з амністією.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.405,407, 409, 419 КПК України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5, потерпілої та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

БАГЛАЙ І.П. ТРЕЙТЯК О.П. ОСЕДАЧ М.М.