Постанова № 39113391, 26.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. Справа № 805/4320/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки, Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, про визнання протиправними та скасування вимог, повернення коштів та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

встановив:

03 квітня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки (далі - Відповідач 1 або УПФУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі - Третя особа або ВДВС), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у;

- визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ про сплату недоїмки від 22 липня 2013 року № Ф-1092;

- зобов'язати УПФУ повернути позивачу незаконно утримані кошти по виконанню вимоги про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № 1092у;

- зобов'язати УПФУ припинити нарахування позивачу єдиного соціального внеску як особі, яка перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік якої було зменшено, будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже він звільнений від сплати єдиного внеску (а.с.4-5).

УПФУ позовні вимоги не визнало, надало письмові заперечення (а.с.41-46), сутність яких полягала у тому, що ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.

Ухвалою від 12 травня 2014 року до участі у справі у якості другого відповідача залучена Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Відповідач 2 або Макіївська ОДПІ) (а.с.82-83).

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать розписки про отримання судової повістки, підтвердження отримання електронної судової повістки та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86-97, 121-123).

12 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.81).

08 травня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник УПФУ надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що заперечує проти позовних вимог (а.с.77).

Макіївська ОДПІ та ВДВС явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили.

З урахуванням наведеного та на підставі положень ч.ч.1, 4 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній доказами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75-76).

ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 18 квітня 1998 року, про що 28 листопада 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 2 237 017 0000 006534, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с.8) та даними ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (а.с.12-13).

З 04 травня 1998 року позивач перебував на обліку в УПФУ як страхувальник та платник єдиного внеску за реєстраційним номером 05-35-11-3181, про що свідчать дані картки страхувальника з «Реєстру страхувальників ДРСС» (а.с.58).

З 01 січня 2011 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку, що підтверджено свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Ж № 803233 (а.с.10).

16 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком за Списком № 1, про що свідчить відповідна заява (а.с.75).

З 14 жовтня 2003 року позивачу призначена пенсія за віком за Списком № 1, що підтверджено протоколом № 163 від 03 листопада 2003 року (а.с.76).

17 травня 2004 року УПФУ видало пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а.с.9).

Договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не укладав, про що свідчить надана УПФУ довідка від 24 квітня 2014 року № 741-02/48 (а.с.57).

28 березня 2013 року начальником УПФУ Крюковою О.Є. прийнято рішення № 501 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно із вказаним рішенням на підставі п.4 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до ОСОБА_1 застосований штраф в розмірі 170,00 грн. за неподання звітності, передбаченої вказаним Законом, за 2012 рік (а.с.51, 62).

29 березня 2013 року рішення УПФУ від 28 березня 2013 року № 501 надіслане на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцію, проте 30 квітня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу УПФУ з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать відповідні штампи на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (зворотні боки а.с.51, 62).

Докази оскарження ОСОБА_1 рішення УПФУ від 28 березня 2013 року № 501 в адміністративному або судовому порядку, визнання його протиправним та скасування, суду не надані.

УПФУ здійснило нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску до його мінімального розміру за 2012 рік в сумі 4 572,42 грн., за перший квартал 2013 року - 1 194,03 грн. та за другий квартал 2013 року - 1 194,03 грн., про що свідчать надані відповідачем 1 розрахунки (а.с.48-50).

Відповідно до картки особового рахунку платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, сформованої за період з 01 січня 2013 року по 18 квітня 2014 року, за даними УПФУ станом на 01 липня 2013 року за ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 5 766,45 грн. та штраф в сумі 170,00 грн. (а.с.47-48).

Згідно з наданим УПФУ розрахунком сум єдиного внеску, проведеним станом на 01 липня 2013 року, ОСОБА_1 мав бути сплачений єдиний внесок за 2012 рік в сумі 4 572,42 грн. та за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн., а разом - 5 766,45 грн. (а.с.66).

08 липня 2013 року УПФУ сформована вимога про сплату недоїмки за № Ф-1092у, згідно з якою станом на 01 липня 2013 року у позивача наявна заборгованість в сумі 5 766,45 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с.6, 71).

Картка особового рахунку платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, сформована за період з 01 січня 2013 року по 18 квітня 2014 року, свідчить про те, що за даними УПФУ станом на 22 липня 2013 року за ОСОБА_1 обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 6 960,48 грн. та штраф в сумі 170,00 грн. (а.с.47-48).

Згідно з наданим УПФУ розрахунком сум єдиного внеску, проведеним станом на 22 липня 2013 року, ОСОБА_1 мав сплатити єдиний внесок за 2012 рік в сумі 4 572,42 грн., за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн., за другий квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн., а разом - 6 960,48 грн. та штраф в сумі 170,00 грн. (а.с.67).

22 липня 2013 року УПФУ сформована вимога про сплату недоїмки за № Ф-1092, згідно з якою станом на 01 липня 2013 року у позивача наявна заборгованість в сумі 1 364,03 грн. (в тому числі недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 1 194,03 грн. та штраф в сумі 170,00 грн.) (а.с.7, 53, 59).

Разом із супровідним листом від 27 липня 2013 року № 2870/02 рекомендованою поштовою кореспонденцією УПФУ надіслало на адресу ОСОБА_1 вимоги про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у та від 22 липня 2013 року № Ф-1092, проте 22 серпня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу відповідача 1 з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать відповідні штампи на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (зворотній бік а.с.59, 60-61).

При цьому, згідно з наданими УПФУ довідками від 28 квітня 2014 року №№ 3167/02 і 3166/02 станом на 01 липня 2013 року у ОСОБА_1 існувала недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 5 766,45 грн., недоїмки в розмірі 1 364,03 грн. станом на 01 липня 2013 року позивач не мав (а.с.63-65).

27 вересня 2013 року заступником начальника ВДВС Брусиловою О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 39992778 з примусового виконання вимоги про сплату недоїмки № 1092у, виданої 01 липня 2013 року УПФУ, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 5 766,45 грн., боржнику наданий семиденний строк для добровільного виконання (а.с.11, 18-19).

05 жовтня 2013 року заступником начальника ВДВС Брусиловою О.В. у виконавчому провадженні ВП № 39992778 винесені постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 576,65 грн. (а.с.20, 73) та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн. (а.с.21-22, 72).

18 лютого 2014 року заступником начальника ВДВС Брусиловою О.В. у виконавчому провадженні ВП № 39992778 винесена постанова про надіслання вимоги № 1092у від 01 липня 2013 року, виданої УПФУ, на виконання відповідачу 1, якому запропоновано з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків проводити утримання в розмірі 20% отриманого доходу для погашення боргу за виконавчим документом - 5 766,45 грн., сплати виконавчого забору - 576,65 грн. та витрат на проведення виконавчих дій - 30,00 грн. (а.с.23-24, 70).

Вказані обставини встановлені на підставі Інформації про виконавче провадження ВП 39992778, яка містилася в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень станом на 04 квітня 2014 року (а.с.14-17).

Постанова від 18 лютого 2014 року стосовно утримання суми боргу з доходів боржника отримана УПФУ 19 лютого 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції відповідача 1 на примірнику постанови (а.с.70).

16 квітня 2014 року до УПФУ надійшов лист ВДВС, датований 15 квітня 2014 року, щодо повернення вимоги про сплату недоїмки № 1092у від 08 липня 2013 року без подальшого виконання до врегулювання спору між ОСОБА_1 та УПФУ в судовому порядку. Одночасно із цим ВДВС повідомляв, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій належить виконати у повному обсязі (а.с.74).

З приводу утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості згідно з вимогою УПФУ від 08 липня 2013 року № Ф-1092у та постановами про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій судом встановлені наступні обставини.

В березні 2014 року ОСОБА_1 нарахована пенсія в сумі 2 749,80 грн.; утримано з пенсії 549,96 грн., в тому числі утримано та перераховано на рахунок Гірницького відділення Макіївської ОДПІ 494,96 грн., утримано та перераховано на рахунок ВДВС виконавчий збір в сумі 49,50 грн., утримано та перераховано на рахунок ВДВС витрати на проведення виконавчих дій в сумі 5,50 грн.; фактично виплачено позивачу 2 199,84 грн.

В квітні 2014 року позивачу нарахована пенсія в сумі 2 749,80 грн.; утримано з пенсії 549,96 грн., в тому числі утримано 494,96 грн., утримано та перераховано на рахунок ВДВС виконавчий збір в сумі 49,50 грн., утримано та перераховано на рахунок ВДВС витрати на проведення виконавчих дій в сумі 5,50 грн.; фактично виплачено позивачу 2 199,84 грн.

В травні 2014 року ОСОБА_1 нарахована пенсія в сумі 3 244,76 грн., в тому числі 494,96 грн. утриманих з пенсії позивача в квітні 2014 року; утримано з пенсії 496,65 грн., в тому числі утримано та перераховано на рахунок ВДВС виконавчий збір в сумі 477,65 грн., утримано та перераховано на рахунок ВДВС витрати на проведення виконавчих дій в сумі 19,00 грн.; фактично виплачено позивачу 2 748,11 грн., в тому числі 494,96 грн. утриманих з пенсії позивача у квітні 2014 року.

Кошти, утримані з пенсії ОСОБА_1 у березні-травні 2014 року в рахунок погашення заборгованості зі сплати виконавчого збору в сумі 576,65 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн., перераховані на депозитний рахунок ВДВС (р/р № 37315001005722, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 35020827).

Кошти, утримані з пенсії ОСОБА_1 у квітні 2014 року в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску в сумі 494,96 грн. перераховані на рахунок Гірницького відділення Макіївської ОДПІ (р/р 37195204000595, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38660470).

Вказані обставини встановлені на підставі довідок УПФУ від 28 квітня 2014 року № 3179/04 (а.с.69) та від 06 травня 2014 року № 3425/06 (а.с.79), банківських виписок УПФУ за 23 квітня 2014 року (а.с.99-101), за 24 березня 2014 року (а.с.102-104), списку № 153 сум, відрахованих з пенсії на користь Гірницького відділення Макіївської ОДПІ (а.с.105), списків №№ 139, 142, 194, 197, 250, 248 сум, відрахованих з пенсії на депозитний рахунок ВДВС (а.с.106-117).

За інформацією, наданою Макіївською ОДПІ, впродовж 2014 року, а саме 23 березня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості позивача з єдиного внеску (код платежу 71040000) згідно з висновком ВДВС щодо погашення боргу за вимогою № Ф-1092 від 08 липня 2013 року зараховано 494,96 грн. Кошти зараховані на розрахунковий рахунок 37195204000595, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач - Гірницьке відділення Макіївської ОДПІ (код ЄДРПОУ 38660470).

В квітні-травні 2014 року кошти в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску не надходили, що підтверджено довідкою Макіївської ОДПІ від 21 травня 2014 року № 9557/10/0518-25-01 (а.с.118) та карткою особового рахунку ОСОБА_1, сформованою станом на 20 травня 2014 року (а.с.119).

В продовж 2013-2014 років кошти на погашення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску згідно з вимогами від 08 липня 2013 року № Ф-1092 та від 22 липня 2013 року № Ф-1092 на рахунки УПФУ не надходили, про що свідчить довідка від 29 квітня 2014 року № 3215/02 (а.с.68).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Ухвалою від 26 травня 2014 року причини пропуску позивачем строку на звернення до суду із вказаним позовом визнані поважними.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Системний аналіз положень п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 11 серпня 2013 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, п.п.1.1., 2.1., 2.4. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) в контексті п.7 ч.1 ст.3 КАС України зумовлює висновок, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних вимог критеріям, наведеним в ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 5 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч.4 ст.4 Закону № 2464, суд приходить до висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Ч.1 ст.9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз.2 п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.

Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо) (ст.ст.14-18).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені ст.12 Закону № 1788 та ч.1 ст.26 Закону № 1058. Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, ст.13 Закону № 1788, на підставі п. «а» ч.1 якої позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у ст.12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Аналіз наведених вище норм матеріального права, які містяться у Законах №№ 1788 та 1058, з урахуванням закріплених Конституцією України гарантій громадян на соціальний захист, зумовлює висновок, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону № 1788, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з ч.4 ст.4 Закону № 2464, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14, від 13 травня 2014 року № 21-74а14, а також від 20 травня 2014 року № 21-160а14.

Як встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком, є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже він належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому він не зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Суд не приймає до уваги доводи УПФУ про наявність в позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок, оскільки пенсію позивачу призначено на пільгових умовах до досягнення ним пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону № 1058, через невідповідність цих доводів приписам ч.4 ст.4 Закону України № 2464, яка єдиною умовою її застосування передбачає набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком та не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, до того ж обмежень застосування цієї статті до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах нею також не встановлено.

Оскільки позивач як пенсіонер за віком не зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, однак договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні позивач не укладав.

З огляду на викладене, вимога УПФУ про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у на суму 5 766,45 грн. підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки до неї включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2012 рік та за перший квартал 2013 року, тобто за періоди, впродовж яких ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464 належав до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування він не приймав.

Вимога УПФУ від 22 липня 2013 року № Ф-1092 на суму 1 364,03 грн. підлягає визнанню протиправною та скасуванню на суму 1 194,03 грн., тобто в частині недоїмки з єдиного внеску за перший квартал 2013 року.

Правові та фактичні підстави для визнання протиправною та скасування вимоги УПФУ від 22 липня 2013 року № Ф-1092 в частині штрафу в сумі 170,00 грн., застосованого до ОСОБА_1 на підставі рішення УПФУ від 28 березня 2013 року № 501, відсутні, оскільки докази визнання протиправним та скасування цього рішення УПФУ суду не надані.

Позовні вимоги про зобов'язання УПФУ повернути позивачу незаконно утримані кошти по виконанню вимоги про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Здійснюючи утримання коштів з пенсії ОСОБА_1, УПФУ діяло у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606)

Так, згідно з ч.ч.1, 3 ст.68 Закону № 606 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону № 606 підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

По-друге, кошти, утримані з пенсії ОСОБА_1, УПФУ перерахувало на рахунок Гірницького відділення Макіївської ОДПІ та депозитний рахунок ВДВС.

Водночас, беручи до уваги той факт, що із пенсії ОСОБА_1 були утримані кошти на виконання вимоги УПФУ від 08 липня 2013 року № Ф-1092у, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, наявні передбачені ч.2 ст.11 КАС України підставі для виходу суду за межі позовних вимог з метою повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону № 2464 для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 450, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2013 року за № 1601/24133, затверджений Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок № 450), який, крім іншого, визначає процедуру повернення платникам, на яких згідно із Законом № 2464 покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абз.2 п.4 Порядку № 450 повернення коштів здійснюється у випадках надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Отже, безпідставне стягнення сум єдиного внеску є підставою для їх повернення.

Згідно з абз.1 п.5 Порядку № 450 повернення коштів у випадках, передбачених п.4 цього Порядку (окрім випадку надходження до органу доходів і зборів рішення суду про визнання безпідставним стягнення ним з юридичних і фізичних осіб сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій), здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів, яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів.

Абз.1 п.10 Порядку № 450 передбачено, що повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених коштів здійснюється підрозділами фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів за рахунок поточних надходжень на рахунок 3719 органу доходів і зборів, на який сплачено кошти, що повертаються.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача має бути покладання на Макіївську ОДПІ обов'язку повернути ОСОБА_1 як безпідставно стягнених коштів в сумі 494,96 грн., утриманих з пенсії позивача та зарахованих 25 березня 2014 року згідно з висновком ВДВС на погашення боргу за вимогою УПФУ від 08 липня 2013 року № Ф-1092у на розрахунковий Гірницького відділення Макіївської ОДПІ.

Правові та фактичні підстави для повернення ОСОБА_1 коштів, утриманих з його пенсії в рахунок відшкодування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, відсутні. Вказані кошти утримані з пенсії позивача відповідно до вимог Закону № 606 на виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Докази оскарження цих постанов в адміністративному або судовому порядку, рівно як і докази їх скасування, суду не надані.

Позовні вимоги про зобов'язати УПФУ припинити нарахування позивачу єдиного соціального внеску як особі, яка перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік якої було зменшено, будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист права, свободи чи інтересу особи, яке вже зазнало порушення від рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Водночас, судом не здійснюється захист прав, свобод чи інтересів особи на майбутнє від їх ймовірного порушення.

Крім того, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII повноваження щодо адміністрування єдиного внеску від органів Пенсійного фонду України передані органам доходів і зборів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що передбачено ч.3 ст.94 КАС України.

Ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; за позовні вимоги немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» визначено, що мінімальний розмір заробітної плати в місячному розмірі станом на 01 січня 2014 року становить 1 218 грн.

Таким чином, судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2% від розміру майнових вимог, проте не може бути меншим за 1 827 грн. (1 218 грн. х 1,5 = 1 827 грн.) та більшим за 4 872 грн. (1 218 грн. х 4 = 4 872 грн.).

При цьому відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем були заявлені вимоги майнового характеру на суму 7 130,48 грн., ці вимоги задоволені на суму 6 960,48 грн., відхилена частина майнових вимог становить 170,00 грн. або 2,38% від первісних вимог (170,00 грн. х 100% / 7 130,48 грн. = 2,38%).

Сума судового збору, пропорційна відхиленій частині позовних вимог становить 43,48 грн. (1 827 грн. х 2,38% / 100% = 43,48 грн.).

Під час звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір за майнові вимоги в розмірі 182,70 грн. (а.с.3).

Таким чином, присудженню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині майнових вимог в сумі 139,22 грн. (182,70 грн. - 43,48 грн. = 139,22 грн.).

Немайнові вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а тому судові витрати по сплаті ним судового збору за ці вимоги в сумі 73,08 грн. присудженню на користь останнього не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки, Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, про визнання протиправними та скасування вимог, повернення коштів та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у на суму 5 766,45 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про сплату недоїмки від 22 липня 2013 року № Ф-1092 на суму 1 194,03 грн.

Зобов'язати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області повернути ОСОБА_1 як безпідставно стягнені кошти в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) гривні 96 копійок, утримані з його пенсії та зараховані 25 березня 2014 року згідно з висновком Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції на погашення боргу за вимогою Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у на розрахунковий рахунок Гірницького відділення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 37195204000595, банк ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38660470, код платежу 71040000.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 139 (сто тридцять дев'ять) гривень 22 копійки.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 26 травня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.