Ухвала суду № 39113333, 26.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними

26 травня 2014 р. Справа №805/4320/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки, Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, про визнання протиправними та скасування вимог, повернення коштів та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

встановив:

03 квітня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки (далі - Відповідач 1 або УПФУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі - Третя особа або ВДВС), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у;

- визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ про сплату недоїмки від 22 липня 2013 року № Ф-1092;

- зобов'язати УПФУ повернути позивачу незаконно утримані кошти по виконанню вимоги про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № 1092у;

- зобов'язати УПФУ припинити нарахування позивачу єдиного соціального внеску як особі, яка перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік якої було зменшено, будучи фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що про існування спірних вимог він дізнався 26 березня 2014 року, коли звернувся до УПФУ з метою дізнатися з якої причини за березень 2014 року він отримав пенсію у розмірі, меншому ніж зазвичай.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин (а.с.4-5).

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

08 липня 2013 року УПФУ сформована вимога про сплату недоїмки за № Ф-1092у, згідно з якою станом на 01 липня 2013 року у позивача наявна заборгованість в сумі 5 766,45 грн. (а.с.6, 71).

22 липня 2013 року УПФУ сформована вимога про сплату недоїмки за № Ф-1092, згідно з якою станом на 01 липня 2013 року у позивача наявна заборгованість в сумі 1 364,03 грн. (а.с.7, 53, 59).

Разом із супровідним листом від 27 липня 2013 року № 2870/02 рекомендованою поштовою кореспонденцією УПФУ надіслало на адресу ОСОБА_1 вимоги про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у та від 22 липня 2013 року № Ф-1092, проте 22 серпня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу відповідача 1 з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать відповідні штампи на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (зворотній бік а.с.59, 60-61).

27 вересня 2013 року заступником начальника ВДВС Брусиловою О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 39992778 з примусового виконання вимоги про сплату недоїмки № 1092у, виданої 01 липня 2013 року УПФУ, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 5 766,45 грн., боржнику наданий семиденний строк для добровільного виконання (а.с.11, 18-19).

05 жовтня 2013 року заступником начальника ВДВС Брусиловою О.В. у виконавчому провадженні ВП № 39992778 винесені постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 576,65 грн. (а.с.20, 73) та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн. (а.с.21-22, 72).

18 лютого 2014 року заступником начальника ВДВС Брусиловою О.В. у виконавчому провадженні ВП № 39992778 винесена постанова про надіслання вимоги № 1092у від 01 липня 2013 року, виданої УПФУ, на виконання відповідачу 1, якому запропоновано з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків проводити утримання в розмірі 20% отриманого доходу для погашення боргу за виконавчим документом - 5 766,45 грн., сплати виконавчого забору - 576,65 грн. та витрат на проведення виконавчих дій - 30,00 грн. (а.с.23-24, 70).

Однак, докази на підтвердження дати отримання ОСОБА_1 як боржником у виконавчому провадженні згаданих вище постанов суду не надані.

Постанова від 18 лютого 2014 року стосовно утримання суми боргу з доходів боржника отримана УПФУ 19 лютого 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції відповідача 1 на примірнику постанови (а.с.70).

В березні 2014 року ОСОБА_1 нарахована пенсія в сумі 2 749,80 грн.; утримано з пенсії 549,96 грн., фактично виплачено позивачу 2 199,84 грн.

Із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 03 квітня 2014 року, надавши її безпосередньо до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч.5 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Предметом спору у справі є вимоги про сплату недоїмки, тобто рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» може бути заявлено вимогу про стягнення грошів.

Як встановлено судом, 27 липня 2013 року спірні вимоги надіслані на адресу ОСОБА_1, проте 22 серпня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу УПФУ з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися ще у липні-серпні 2013 року.

Позовна заява ОСОБА_1 датована 03 квітня 2014 року і того ж дня подана до суду.

Отже, позивач звернувся до суду із вказаним позовом поза межами строку, передбаченого ч.5 ст.99 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з п.п.22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п.30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,- і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного буде остаточно вирішено.

Крім того, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши в сукупності повідомлені позивачем обставини та надані ним докази, враховуючи те, що поштове відправлення в якому містилися спірні вимоги, позивачем фактично отримане не було і повернуто відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а також те, що про існування спірних вимог ОСОБА_1 дізнався від УПФУ 26 березня 2014 року після того, як з його пенсії було проведено утримання коштів, а до суду звернувся 03 квітня 2014 року, тобто через сім днів, (два з яких - 29 та 30 березня 2014 року - були вихідними), після того, які дізнався про існування оспорюваних вимог, суд дійшов висновку про можливість визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог УПФУ про сплату недоїмки.

Правовим наслідком визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є можливість розгляду та вирішення справи з прийняттям рішення по суті позовних вимог.

Стосовно клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд відзначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Однак, відповідно до ч.4 ст.102 КАС України правила даної статті не поширюються на строку звернення до адміністративного суду.

До позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання УПФУ вчинити певні дії та утриматися від певних дій підлягає застосуванню шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, який позивачем пропущений не був.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.55 Конституції України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ст.ст.99, 100, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

1. Клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, як такого, що пропущений з поважних причин - задовольнити частково.

2. Визнати поважними причини пропуску Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки, Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Гірницький відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату недоїмки від 08 липня 2013 року № Ф-1092у та від 22 липня 2013 року № Ф-1092.

3. В іншій частині клопотання - залишити без задоволення.

4. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті 26 травня 2014 року.

5. Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя Кравченко Т.О.