Постанова № 39111941, 27.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 лютого 2014 року Справа № 814/56/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» (а/с №43, м. Миколаїв, 54017)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.14р. № 00000110501,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» (далі - позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № № 00000110501 від 08.01.2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважаючи, що дії відповідача щодо формування висновків за результатами перевірки, а також спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем заперечень на адміністративний позов не подано.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області як платник податків.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за ІІІ квартал 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 20.12.2013 року № 411/14-03-15-01/32655899.

Як висновок проведеної перевірки встановлено, що позивачем, в порушення вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за Ш квартал 2013 року на суму 691 642,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за Ш квартал 2013 року) на 691 642,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного ППР, відповідач посилається на те, що, при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись наявність майна, що обліковується саме на рахунку 1 «Основні засоби», при цьому не зважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем. Тобто, на думку ДПІ, поки, в даному випадку, ТОВ «Туристична база «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві, не буде здана (введена) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 «Основні засоби», позивач має бути позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) таких основних засобів.

Другою обставиною, що стала підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стало твердження податкового ревізора-інспектора про те, що, якщо обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 0 грн., що менше ніж сума ПДВ, заявлена до відшкодування (691 642,00 грн.), то позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, згідно акту перевірки, позивачу відмовлено в бюджетному відшкодуванні з по декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2013 в розмірі 691 642,00 грн., на підставі пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, так як особа, яка була зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження основних фондів), не має права на отримання бюджетного відшкодування, тобто за 12 попередніх календарних місяців підприємство мало обсяг оподатковуваних операцій 0,00 грн., а сума ПДВ заявлена до відшкодування складає 691 642,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 00000110501 від 08.01.2014 року, яким позивачу в порушення вимог п. 200.5 ст. 200 ПК України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 691 642,00 грн. згідно податкової декларації з ПДВ № 9068549437 за ІІІ квартал 2013 року.

Суд не погоджується з правомірністю таких висновків акту перевірки та, як наслідок, правомірністю спірного податкового повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

Податковим Кодексом України визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Відповідно до пунктів 200.1- 200.5 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг бо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначено в акті перевірки та письмових запереченнях відповідача, саме відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Норма, на яку посилається відповідач, містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме: коли платник податку має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, таке обмеження, передбачене вказаною нормою, не поширюється на випадки нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Як встановлено судом, позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за Ш квартал 2013 разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 691 642,00 грн.

Від'ємне значення виникло внаслідок перенесення залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем для будівництва туристичної бази «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві (далі - Об'єкт) здійснено придбання будівлено-монтажних робіт підготовчого періоду будівництва туристичної бази «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві, а саме: вертикальне планування майданчика, перенесення мереж В та К, перенесення мереж електропостачання та зв'язку,електропостачання майданчика, мережа водопостачання майданчика, облаштування тимчасових під'їзних шляхів, огорожі будівельного майданчика у ТДВ Будівельна фірма «Житлобуд-Ніко» на підставі договору підряду від 23.03.2011 року № 10.

Слід зазначити, що сам факт реальності господарських операції за вказаними вище договорами в Акті перевірки не заперечується відповідачем.

З вищевикладеного вбачається вибіркове застосування податковим органом під час проведення перевірки та прийняття спірного акту індивідуальної дії норм матеріального права, що призвело до прийняття ППР, яке не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, протягом спірного періоду позивачем здійснено придбання комплексу робіт та послуг для забезпечення будівництва основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість, а тому, позивач на підставі п. 200.5 ст. 200 ПК України не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 691 642,00 грн.

Суд зазначає, що Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.99 року за № 893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що також не заперечується відповідачем. В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що будівництво об'єкту, який обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та не введений в експлуатацію не є основними фондами підприємства у розумінні Класифікації основних фондів ДК 013-97, затвердженої Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року № 507, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, незавершені капітальні інвестиції, які, в свою чергу, визначаються як капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва, визначаються як різновид основного засобу, а тому, Миколаївський окружний адміністративний суд приходить до висновку, що будівництво туристичної бази «Південний Буг» на Бузькому бульварі у м. Миколаєві належить до основних засобів, а відтак позивач мав право на формування податкового кредиту в зв'язку з будівництвом такого Об'єкту.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав вимоги, встановлені ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно до Закону сформував суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 691 642,00 грн.

За змістом підпунктів п. 200.1 - п. 200.4 і п. 200.7 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу.

За таких обставин, позовна вимога ТОВ «Туристична база «Південний Буг» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 08.01.2014 року № 0000011501 визнається судом обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, такою, що відповідає способам захисту порушеного права, у зв'язку з чим, підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасування податковгого повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області № 0000011501 від 08.01.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний буг» судовий збір у розмірі 458,80 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 99 від 27.12.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих