Постанова № 39109385, 30.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року № 826/5494/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», ОСОБА_1

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 квітня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ «КБ «Даніель», позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання незаконними дій Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, відповідач) щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1, що перебуває в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Даніель» код ЄДРПОУ 26475516, відповідно до договору іпотеки від 08 лютого 2006 року, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 501), з наступними змінами та доповненнями, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 48,30 кв. м., загальною площею 77,80 кв. м., яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2211 та зареєстрованого у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 19 грудня 2001 року у реєстровій книзі № 144-10 під реєстром № 7774-а;

- зобов'язання відповідача вчинити дії щодо скасування постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденка Ю.О. від 26 квітня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 26091681, по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2512, виданого 15 квітня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1, що мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, боргу в сумі 1 843 801,25 грн. на користь ПАТ «Фольксбанк» в частині накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Даніель», відповідно до договору іпотеки від 08 лютого 2006 року, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 501), з наступними змінами та доповненнями, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 48,30 кв. м., загальною площею 77,80 кв. м., яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2211 та зареєстрованого у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 19 грудня 2001 року у реєстровій книзі № 144-10 під реєстром № 7774-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 24 квітня 2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа 1) та Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк», третя особа 2).

14 травня 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежну третю особу 2 - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» на належну третю особу 2 - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), що є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Фольксбанк».

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що накладеним арештом на все майно боржника - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 26091681 та оголошеною забороною на його відчуження, порушені його права на предмет іпотеки, як іпотекодержателя, та, для відновлення його прав та інтересів відповідно має бути скасована постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «КБ «Даніель».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії у виконавчому провадженні № 26091681 проведені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому, вимоги позивача до задоволення не підлягають.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, в наданих суду запереченнях на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.

Третя особа 1 надала суду письмові пояснення, в яких зазначає, що ПАТ «КБ «Даніель» має переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Крім того, на переконання третьої особи 1, існування накладеного згідно постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 26.04.2011 р. арешту порушує права ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що її заборгованість за кредитним договором № 621-04-КЗН постійно зростає, а можливості сплатити заборгованість за рахунок належного їй майна вона позбавлена.

В наданих суду письмових поясненнях третя особа 1 просила адміністративний позов повністю задовольнити, в судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи 2 будь-яких письмових пояснень та/або заперечень не надав, в судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 21.05.2014 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель», (далі - Банк), правонаступником якого станом на час розгляду справи виступає Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 621-04-КЗН (далі - Договір № 621-04-КЗН).

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди № 12 від 12.04.2011 р. до Договору № 621-04-КЗН, Позичальник зобов'язувався повернути Банку отриманий кредит в розмірі 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) доларів США в строк до 07 жовтня 2014 року, сплачувати проценти за користування кредитом, щомісячну комісію, а також неустойку (штрафи, пені) у розмірах та у випадках, передбачених Договором № 621-04-КЗН.

На забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору № 621-04-КЗН від 08 лютого 2006 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» (далі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі -Іпотекодавець) 08 лютого 2006 року був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 502, предметом якого виступило нерухоме майно: трикімнатна квартира номер АДРЕСА_1, загальною площею 77,80 квадратних метрів, житловою площею 48,30 квадратних метрів, яка належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2211 та зареєстрованого у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 19 грудня 2001 року у реєстровій книзі № 144-10 під реєстровим № 7774-а (далі - Предмет іпотеки).

За взаємною згодою сторін, станом на дату укладання Іпотечного договору заставна вартість Предмету іпотеки становить 722 150,00 (сімсот двадцять дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Згідно інформації позивача, станом на 17 квітня 2014 року, загальний розмір залишку заборгованості по кредиту, несплаченим відсоткам за користування кредитом та неустойки за Кредитним договором № 612-04-КЗН від 08 лютого 2006 року становить 89 376,93 (вісімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят шість) доларів США 93 центи, що за курсом НБУ, станом на 16 квітня 2014 року становить 1026 202,13 (один мільйон двадцять шість тисяч двісті дві) гривні 13 копійок.

Крім того, судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк», правонаступником якого станом на час розгляду справи є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_5 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір № KF 52995, на підставі якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 204 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення кредитних до 09.10.2028 року зі сплатою 12,5% річних за користування грошовими коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору, 10 жовтня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Фольксбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № РО 95916.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору поруки, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_5, які виникають з умов Кредитного договору № KF 52995 від 10 жовтня 2008 року в повному обсязі.

У зв'язку з порушенням умов Кредитного договору № KF 52995 від 10 жовтня 2008 року та невиконанням зобов'язань по своєчасному поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитом, ПАТ «Фольксбанк» 21 квітня 2010 року звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2010 року по справі № 2-2512/10 позов ПАТ «Фольксбанк» задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором № КР 52995 від 10 жовтня 2008 року станом на 01 жовтня 2010 року в розмірі 1 841 981,25 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1 700 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденком Ю.О. від 26 квітня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 26091681 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-2512, виданого 15 квітня 2011 року Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 1 843 801,25 грн. на користь ПАТ «Фольксбанк».

Вказаною постановою боржнику встановлено строк на виконання рішення суду в добровільному порядку в семиденний термін з моменту отримання постанови.

В процесі здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженні ВП № 26091681, державним виконавцем винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) у межах суми звернення стягнення -1 843 801,25 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Незгода з діями відповідача та необхідністю вчинення ним дій щодо скасування зазначеної вище постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011 р. ВП № 26091681 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон № 898-IV), Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654-ХП (далі - Закон № 2654-XII). "

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Беручи до уваги той факт, що позивачу про існування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011 р. ВП № 26091681 стало відомо з листа ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 15.04.2014 p., адресованого ОСОБА_1, суд вважає, що строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений з поважних причин.

Згідно з статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону № 606-XIV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 3 статті 54 Закону № 606-XIV визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Окрім цього, Законом № 2654-ХП визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до статті 16 Закону № 2654-ХП право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною 2 статті 17 Закону № 2654-ХП передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Статтею 19 Закону № 2654-ХП встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, -неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 6 статті 20 Закону № 2654-ХП передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Крім того, статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, право застави виникло в 2006 році (Іпотечний договір від 08 лютого 2006 року), тобто до винесення Солом'янським районним судом міста Києва рішення від 02 листопада 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» заборгованості за кредитним договором № KF 52995 від 10 жовтня 2008 року станом на 01 жовтня 2010 року в розмірі 1 841 981,25 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 1 700 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, яке набрало чинності 03 березня 2011 року.

Крім того, відповідно до умов Іпотечного договору від 08 лютого 2006 року, заставна вартість Предмету іпотеки становить 722 150,00 (сімсот двадцять дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок та не перевищує розміру заборгованості боржника перед іпотекодержателем - 89 376,93 (вісімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят шість) доларів США 93 центи, що за курсом НБУ, станом на 16 квітня 2014 року становить 1 026 202,13 (один мільйон двадцять шість тисяч двісті дві) гривні 13 копійок.

Таким чином, позивач, як заставодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими кредиторами цього боржника (заставодавця) за рахунок предмету застави, а накладення арешту на заставлене майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує його права, визначенні чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Виходячи з приписів ч. ч. 1,2 ст. 60 Закону № 606-XIV, суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зняття арешту з заставленого майна.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, вимогу позивача стосовно зобов'язання ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві вчинити дії щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «Даніель» у виконавчому провадженні № 26091681 задовольнити у спосіб, який визначений частиною другою статті 60 Закону № 606-XIV.

На відміну від задоволених вимог, вимоги стосовно визнання незаконними дій відповідача щодо накладення арешту на Предмет іпотеки, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приписами ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Виходячи з приписів вказаних вище норм права, вбачається, що державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець, отримавши виконавчий лист № 2-2512, виданий Солом'янським районним судом міста Києва від 15.04.2011 p., вчинив дії у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: відкрив виконавче провадження № 26091681, виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011 р.

Вказаною вище постановою, арешт накладений на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення - 1 843 801,25 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Оскільки чинним законодавством не передбачено перед вчиненням дій по накладенню державним виконавцем арешту з'ясовувати правовий статус майна, суд вважає, що державний виконавець під час здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у виконавчому провадженні № 26091681 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстав для визнання його дій незаконними (протиправними) у суду немає.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задовольнити частково.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до приписів пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задовольнити частково.

2. Зняти арешт з майна ОСОБА_1, яке є предметом Іпотечного договору від 08 лютого 2006 року, а саме: трикімнатної квартири номер АДРЕСА_1, загальною площею 77,80 квадратних метрів, житловою площею 48,30 квадратних метрів, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10 грудня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2211 та зареєстрованого у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 19 грудня 2001 року у реєстровій книзі № 144-10 під реєстровим № 7774-а.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії, визначені в частині другій статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».

4. В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко