Ухвала суду № 39108514, 04.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Старосуд І.М.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року справа №805/2804/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнення просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. від 12.11.2013 № 7834415 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни від 12 листопада 2013 року № 7834415 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби розглянути заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 08 листопада 2013 року для проведення державної реєстрації права власності домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України розглянути заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що положеннями чинного законодавства України не передбачено процедури проведення державної реєстрації права власності на підставі заяв, за результатами розгляду яких було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно, яке в подальшому було скасовано, та, відповідно, суб'єкта владних повноважень зобов'язано провести державну реєстрацію права власності. Крім того, зазначає, що з 12.02.2014 р. набрав чинності новий Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868, який також не передбачає повторний перегляд заяви без звернення заінтересованої особи в установленому порядку та за відсутності оригіналів і копій документів у державного реєстратора.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, Тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 04.06.2013 у справі № 2/258/1521/13 визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

08.11.2013 ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності, подав заяву від імені ОСОБА_3 для проведення державної реєстрації права власності на вказане домоволодіння, проте, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. від 12.11.2013 № 7834415 у державній реєстрації було відмовлено з посиланням на ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у зв»язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння.

Вказане рішення про відмову у державній реєстрації позивач вважає протиправним, тому звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача, при цьому, виходив з наступного.

Так, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 1 частини 1 статті 4 якого визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 15 цього Закону та полягає у прийнятті і перевірці документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесенні записів до Державного реєстру прав; видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; наданні витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 5 частини 1 статті 19 цього Закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 24 Закону визначений перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, при цьому, частиною 4 цієї статті установлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3601/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1538/20276, рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень повинно містити підстави для такої відмови відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити посилання на конкретні підстави такої відмови, які передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в той час, як відповідач послався взагалі на статтю 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без зазначення відповідної частини та пункту цієї статті, якими передбачені конкретні підстави для відмови у державній реєстрації, а також зазначив пункт 18.4 Інструкції, якого не існує.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , у разі подання документів не в повному обсязі, державний реєстратор зобов»язаний прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а не відразу відмовити в такій реєстрації.

Таким чином, на погляд судової колегії, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що спірне рішення прийнято державним реєстратором необґрунтовано, тобто без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без врахування вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому воно має бути скасовано як передчасне, а відповідача слід зобов»язати повторно розглянути заяву, подану позивачкою для реєстрації нерухомого майна.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо відсутності механізму повторного розгляду заяви позивача з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування , їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі ст.162 КАС України, судове рішення повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб»єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб»єктів владних повноважень.

Тобто, судовий захист має бути повним та ефективним, при цьому, відсутність певного механізму реалізації владним суб»єктом своїх повноважень не може бути підставою для відмови в такому захисті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко