Постанова № 39108348, 30.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2010 року 12:39 № 2а-11168/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А. при секретарі Руденко Н.В., за участю представників сторін:

від позивача: Яременко З.І., (довіреність від 11.01.2010 року № 12/10/10),

від відповідача: Мальчик Т.Ю. (довіреність від 03.11.2009 р. № 01-329, Ситенок О.Д. (довіреність № 01-305 від 30.08.2010 року);

від третьої особи -Швець О.О. (довіреність від 20.08.2010 р. № 121)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до Київської регіональної спілки споживачої кооперації Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача позивача: Відкрите акціонерне товариство „Пересувна механізована колона № 2" про: про стягнення заборгованості перед бюджетом (дебіторської заборгованості, право на вимогу якої переведено на органи ДПС) у розмірі 106 294,14 грн. ВСТАНОВИВ:

Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція (далі-«Інспекція») звернулася до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з Київської регіональної спілки споживчої кооперації дебіторську заборгованість в сумі 106 294, 14 грн., право вимоги якої, за твердженням позивача, належить останньому відповідно до договору від 01.04.2010 року про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків із наступним спрямуванням отриманих коштів на погашення податкового боргу третьої особи -відкритого акціонерного товариства „Пересувна механізована колона № 2" (далі -ВАТ «ПМК-2»).

Позовні вимоги обґрунтовуються положеннями Закону України „Про державну податкову службу в Україні", Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон № 2181) та п .4.7. Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (надалі -Порядок).

Виходячи з цього позивач просить задовольнити позов та стягнути суму заборгованості з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ухвали від 28 липня 2010 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 20 серпня 2010 року. Ухвалою суду від позивача, відповідача та третьої особи витребувані докази, що стосуються обставин справи та укладання зазначеного договору уступки. В судове засідання 20.08.2010 року з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

За результатами попереднього засідання 20 серпня 2010 року, суд ухвалив закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 30 серпня 2010 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, просить у позові відмовити з тих підстав, що справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Крім того, відповідач вважає, що відповідачем не дотримано порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, відповідач не утримував повідомлення про уступку права вимоги боргу і, при цьому, в період липня -серпня 2010 року ним сплачено на користь третьої особи 179 600 гривень, щодо чого відповідачем надано довідку № 01-304 від 30.04.2010 року, платежі відповідно до якої підтверджено третьою особою, а отже підстав для задоволення позову не має.

Третя особа у відзиві від 19.08.2010 р. № 130 позовні вимоги підтримала, вважає, що його грошові вимоги до відповідача та, відповідно, позивача до відповідача, підтверджені належним чином і позов підлягає задоволенню. При цьому, третя особа пояснює, що не зверталася до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача в загальному порядку у зв'язку з відсутністю у штаті юриста та коштів для звернення до суду.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами та третьою особою матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВАТ „ПМК № 2" зареєстровано як платник податків в Іванківській міжрайонній ДПІ 15 квітня 1997 року за № 88, про що видана довідка від 17.04.2008 року за № 64 про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП.

01 квітня 2010 року між Інспекцією та ВАТ „Пересувна механізована колона № 2" (далі -ВАТ „ПМК № 2"), з посиланням на підпункт 7.4.1. Закону № 2181 та п. 4 Порядку, укладено договір про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків (далі-„Договір уступки").

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору ВАТ „ПМК № 2" переводить (уступає) Інспекції право вимоги дебіторської заборгованості, а Інспекція набуває право вимоги дебіторської заборгованості, належне ВАТ „ПМК № 2" відповідно до договору № 23-10-08-С від 25 листопада 2008 року, укладеному між ВАТ „ПМК № 2" та Київською регіонспоживспілкою (ід. код 31924756). Як зазначено у п. 1.4. Договору уступки, право вимоги засновано на договорі підряду, довідці про вартість виконаних підрядних робіт, акті звірки взаєморозрахунків.

Пунктом 2.1. Договору уступки передбачено, що сторони зобов'язані не пізніше наступного дня після підписання договору повідомити про переведення (уступку) Київську регіональну спілку споживчої кооперації. Згідно з п.2.2 Договору уступки, ВАТ „ПМК № 2" відповідає перед Інспекцією за дійсність переведеного за цим договором права вимоги.

Згідно з п. 3.2. Договору уступки, у разі якщо дебітор (відповідач по справі) перерахує платнику податків зобов'язання за договором № 23-10-08-С від 25.11.2008 р., право вимоги за яким переводить (уступається) за Договором уступки на орган стягнення (позивача), то Платник податків (третя особа) зобов'язується у той же день перерахувати отриману суму на відповідні рахунки органу стягнення.

В Договорі уступки не визначено обсяг зобов'язань, щодо яких позивач набуває право вимоги.

Відповідно до договору підряду № 23-10-08-С від 25 листопада 2008 року (далі- «Договір підряду»), укладеного між Відповідачем (Замовник) та ВАТ „ПМК № 2" (Виконавець) та вимоги за яким покладено в основу укладання Договору уступки, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16.04.2009 року та додаткової угоди № 2 від 14.10.2009 року, якими Договір підряду викладено в новій редакції, замовник доручає, а підрядник зобов'язується в межах договірної ціни виконати власними силами наступні роботи: додаткові роботи по ремонту ганків та рампи універсаму в смт. Іванків, забезпечення універсаму інженерними мережами та благоустрій території. Строки виконання робіт визначаються додатком № 2 (п. 2.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 2). Відповідно до п. 4.3. Договору підряду (в редакції додаткової угоди № 2), термін виконання робіт становить згідно затвердженого графіку.

Згідно з п. 2.3.1. договору підряду відповідач, який є замовник за договором підряду, зобов'язується прийняти та оплатити послуги, надані підрядником (ВАТ „ПМК № 2") згідно актів виконаних робіт. Договірна ціна визначається у додатку № 1 до договору (п. 3.2. договору). Згідно з п. 3.1. Договору підряду, ціна робіт складає 2 382 806, 40 гривен з ПДВ, а згідно з п. 3.3. договору (в редакції додаткової угоди № 2), замовник проводить передоплату у розмірі 50% вартості робіт. Відповідно до п.3.6. договору підряду, подальша оплата робіт здійснюється замовником згідно актів здавання-приймання виконаних робіт з урахуванням авансового платежу протягом 3-х днів з моменту прийняття виконаних робіт.

В обґрунтування дійсності вимог за договором підряду, які уступлено з ВАТ „ПМК № 2" на позивача за Договором уступки, позивачем надано довідку форми № КБ-3 за листопад 2009 року, підписану відповідачем та ВАТ „ПМК № 2", в якому загальна вартість виконаних робіт склала 2 042 913, 16 грн. з ПДВ. До матеріалів справи також залучено Акт звірки взаєморозрахунків від 04 березня 2010 року до Договору підряду, підписаний з боку ВАТ „ПМК № 2" головним бухгалтером. Оскільки відповідач відмовився підписувати зазначений Акт звірки, то представниками позивача та ВАТ „ПМК № 2" був складений та підписаний Акт про відмову від підпису позивачем 04.03.2010 року Акту звірки розрахунків до вищевказаного Договору підряду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем також надано:

- Акт № 3 від 02.02.2010 року опису активів ВАТ „ПМК № 2" на які поширюється право податкової застави, який складено на підставі рішення начальника Іванківської МДПІ від 30.12.2009 року № 31 про стягнення коштів та продаж активів ВАТ ПМК № 2", в якому вартість описаного майна склала 142 519,27 грн., що відповідає вартості транспортних засобів, визначених у довідці ВАТ „ПМК № 2" від 11.02.2010 р. та додатку до акту опису про наявні активи ВАТ „ПМК № 2", яка була надана позивачу та яка залучена до матеріалів справи;

- витяг № 26101217 від 03.02.2010 року про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна ВАТ „ПМК № 2",

- лист позивача на адресу ВАТ „ПСК № 2" від 10.03.2010 року № 880 про виділення майна, яке було описано згідно акту опису № 3 від17.02.2010 року для його реалізації в рахунок погашення податкового боргу,

- лист ВАТ „ПМК № 2" від 11.03.2010 р. № 42/1 на адресу позивача про неможливість надання майна для реалізації у зв'язку з його задіянням в виробництві;

- рішення позивача № 1 від 01.04.2010 року про продаж активів ВАТ „ПМК № 2", які віднесено до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків,

- повідомлення позивача від 01.04.2010 року на ім'я ВАТ „ПМК № 2" про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу, до якого додано поштове повідомлення від 06.04.2010 року про вручення 08.04.2010 року повідомлення позивача відповідачу про застосування вказаних вище заходів,

- довідку позивача № 3155/10/24-040 від 22.07.2010 року про наявність податкового боргу ВАТ „ПМК № 2" станом на 22.07.2010 року у сумі 106 294, 14 грн. з податку на додану вартість та штрафних санкцій згідно даних особового рахунку та поданих податкових декларацій, яке відповідно до п. 5.1. Закон № 2181, є самостійно узгодженим податковим зобов'язанням платника податків (ВАТ „ПМК № 2").

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -„КАС України"), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Виходячи з цього, змісту Договору уступки, положень пункту 14 частини 1 статті 3 КАС України щодо визначення терміну „адміністративний договір", положень пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" щодо права податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, Договір уступки відповідає ознакам адміністративного договору і даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 6 зазначеного Закону, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За змістом п. 3.1.1 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону N 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Перелік додаткових джерел, за рахунок яких податковим органам надано можливість погашати борги платників податків, визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону № 2181.

Зокрема, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено, зокрема, суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.

Згідно з підпунктом 7.4.2. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби (підпункт 7.4.4. Закону № 2181).

ДПА України у своєму листі від 16.10.2009 р. № 22736/7/24-0117 також відзначає, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів.

З метою реалізації положень пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181 ДПА України був затверджений наказ від 19.09.2003 р. N 439 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2003 р. за N 926/8247 (далі -Порядок).

Відповідно до пункту 4.2. Порядку, визначення дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення). Опис дебіторської заборгованості здійснюється за первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка відображається у бухгалтерському обліку платника податків, без проведення незалежної оцінки (п. 4.3. Порядку).

Згідно з п. 4.8. Платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.

В той же час, як встановлено судом, перевірка позивачем дебіторської заборгованості відповідача, як то передбачено п. 4.2. Порядку, позивачем не проводилась.

Акт звірки взаєморозрахунків від 04.03.2010 року за договором підряду, на який міститься посилання у Договорі уступки, як на підставу його укладання і підтвердження заборгованості відповідача перед третьою особою, не підписаний відповідачем, а отже заборгованість за Договором підряду станом на дату укладання Договору уступки була спірною та не підтверджувала право вимоги ВАТ «ПМК № 2»до відповідача станом на 01.04.2010 року, що виключало можливість укладання Договору уступки.

При цьому, як вбачається з акту від 29.01.2010 р., підписаному фахівцями відповідача та третьої особи, щодо обстеження стану виконання ремонтно-будівельних робіт по універсаму відповідача у м. Іванків, була виявлена низка недоліків, щодо усунення яких станом на дату укладання Договору уступки доказів не надано.

При цьому, акт звірки з боку третьої особи підписаний лише головним бухгалтером. Доказів наявності повноважень головного бухгалтера на вчинення юридично значимих дій від імені третьої особи під час розгляду справи не було надано.

Довідка за формою № КБ-3 щодо визначення вартості робіт за листопад 2009 року не підтверджує наявність заборгованості відповідача перед ВАТ „ПМК № 3" станом на 01.04.2010 року -на дату підписання Договору уступки.

Наданий під час розгляду справи Акт № 1 від 23.06.2010 року про виконання зауважень, викладених в актах від 29.01.2010 року та від 12.04.2010 року, складений вже після укладання Договору уступки, не містить суми узгоджених грошових зобов'язань відповідача перед третьою особою, а отже не може бути покладений в обґрунтування наявності заборгованості відповідача перед третьою особою для мети укладання Договору уступки станом на 01.04.2010 р. Більш того, ні даний акт, ні інші матеріали справи не підтверджують повноваження осіб, які підписали цей Акт № 1 від 23.06.2010 року, вчиняти дії від імені вказаних в ньому юридичних осіб.

Виходячи з наведеного, заборгованість за Договором підряду станом на дату укладання Договору уступки не була документально підтверджена, її не можна вважати дійсною та реальною до стягнення на дату укладання цього договору. В контексті наведеного суд відзначає, що відповідно до п. 4.6. Порядку платник податків передає податковому органу всі документи, що свідчать про право вимоги і відповідає за недійсність переданої йому вимоги. В даному випадку цих вимог не було дотримано.

Крім того, Договір уступки не містить визначення суми боргу, яка уступається позивачу, яка повинна бути визначена у цьому договорі виходячи із змісту п. 4 Порядку, що відповідно свідчить про недотримання позивачем вимог Порядку.

Доказів проведення опису дебіторської заборгованості, як передбачено п. 4.3. Порядку, також не надано, що також свідчить про недотримання вимог Порядку.

В порушення п.4.8. Порядку та положень пункту 2.1. Договору уступки відповідачу не було направлено повідомлення ВАТ „ПМК № 2" про уступку податковому органу права грошової вимоги. Повідомлення позивача від 01.04.2010 р. на адресу ВАТ „ПМК № 2" про застосування заходів стягнення за рахунок додаткових джерел погашення податкового боргу, до якого залучено повідомлення про вручення відповідачу, в даному випадку не є персональним повідомленням відповідача та не може вважатися доказом належного виконання позивачем покладених на нього функцій щодо повідомлення відповідача про уступку права на отримання суми заборгованості. Зазначене повідомлення позивача не містить суми грошових зобов'язань, що уступається органу стягнення (позивачу).

Не дивлячись на те, що від сторін були витребувані всі наявні докази, доказів вжиття заходів погашення податкового боргу третьої особи за рахунок майна (описаного за Актом № 3 від 02.02.2010 року опису активів ВАТ „ПМК № 2"), також не надано, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем передумов та порядку примусового стягнення активів, визначеного статті 6, 10 Закону № 2181, а отже і про ненастання обставин, які є передумовою застосування приписів підпунктів 7.4.1., 7.4.2. Закону № 2181 щодо визначення додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості інших осіб) та погашення за їх рахунок податкового боргу третьої особи.

В той же час, дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів (до укладання Договору уступки), доказів чого суду не було надано. Згідно з п. 7.4.2. Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених пунктом 7.4.1., може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

В сукупності наведене свідчить про недотримання позивачем порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу.

Крім того, під час судового розгляду відповідачем було надано довідку від 30.08.2010 року № 01-304, відповідно до якої відповідач сплатив на адресу ВАТ «ПМК-2»за вищевказаним Договором підряду: 01.07.2010 р. - 40 000 гривень, 12.07.2010 року -100 000 гривень, 16.07.2010 року -10 000 гривень, 23.07.2010 р. 9 600 гривень, 30.07.2010 року -10 000 гривень, 06.08.2010 року -10 000 гривень, а всього за цей період 179 600 гривень. Зазначені обставини не заперечуються та не спростовуються позивачем та третьою особою. ВАТ «ПМК-2»визначає факт перерахування цих коштів на його рахунок на виконання зобов'язань за Договором підряду. Тобто, станом на дату звернення позивача до суду та на дату судового розгляду справи відповідач перерахував кошти, у сумі, що перевищує розмір позовних вимог. Відповідно до п. 4.10. Порядку до моменту продажу за рішенням органу державної податкової служби або стягнення у судовому порядку дебіторської заборгованості податковим органом платежі продовжують надходити на рахунки платника податків, що має податковий борг. Надходження за дебіторською заборгованістю на рахунок платника податків негайно спрямовуються в рахунок погашення податкового боргу (п. 4.11. Порядку). Тобто, отримані третьою особою кошти у вищенаведених сумах повинні спрямовуватись третьою особою в рахунок погашення податкового боргу, який, відповідно до довідки позивача від 22.07.2010 року складав 106 294,14 гривень. Порядок не передбачає повторного стягнення цих коштів з відповідача за позовом органу стягнення (позивача у даній справі), у разі сплати коштів дебітором на рахунок кредитора (третьої особи).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано особливого порядку звернення стягнення на майно, передбаченого пунктами 7.4.1., 7.4.2. Закону № 2181, вимоги є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частина 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції (07200, Київська область, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 24, код ЄДРПОУ 20622270) до Київської регіональної спілки споживчої кооперації (01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 21, код ЄДРПОУ 31924756) про стягнення 106 294, 14 гривень відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складений та підписаний 31 серпня 2010 року.