Ухвала суду № 39108054, 04.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/81202/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Гончар Н.О.

за участю представників сторін: позивача - Пшеничний Ю.І.,

відповідача - не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р.

у справі № 2а/0470/4308/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» (далі - позивач, ТОВ «Восток-Руда») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відповідач, СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило суд визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002540630 від 28.10.2011 р. та № 0002670630 від 21.12.2011 р., якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0002530630 від 28.10.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, № 0000190800 від 28.10.2011 р., № 0000020800 від 04.01.2012 р., № 0000010800 від 04.01.2012 р., № 0000130800 від 23.01.2012 року, № 0000140800 від 23.01.2012 року, якими застосовані штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визнати протиправним (недійсним) та скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000180800 від 28.10.2011 р. в частині донарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 475 112,65 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано частково на суму донарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 475 112,65 грн. податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000180800 від 28.10.2011 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002530630 від 28.10.2011 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000010800 від 04.01.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000020800 від 04.01.2012 р.; визнано протиправним та скасовано частково на суму 19 471 920,98 грн. податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002670630 від 21.12.2011 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000130800 від 23.01.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000140800 від 23.01.2012 р.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.08.2011 р. по 12.10.2011 р., на підставі направлень від 09.08.2011 р. № 294, № 291, № 286, № 277, № 276, № 288, № 290, № 292, № 282, № 287, № 289, № 283, № 284, № 278, № 279, № 280, № 274, № 297, № 293, № 296, № 271, № 298, № 295, № 302, № 303, № 304, згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2011 року, посадовими особами СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Восток-Руда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 19.10.2011 р. № 127/08-06-335/19354901 та зроблено висновки про порушення позивачем вимог: - пункту 5.9 статті 5, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 17 210 123 грн. та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2 842 522 грн. у декларації за ІІ квартал 2011 року; - підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 192.1.1 пункту 192.1, пункту 192.3 статті 192, пунктів 201.1, 201.2 статті 201, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України та Порядку складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, які затверджено Наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 15 670 591 грн.; пунктів 1.3, 1.15 статті 1, пункту 2.1 статті 2, підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.9.«г» пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, статті 17, пункту 19.2 статті 19, пункту 20.2 (а), підпунктів 20.3.1 (а), 20.3.2 пункту 20.3 статті 20, пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпунктів 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктів 18.1, 18.2 статті 18, пункту 110.1 статті 110, підпункту 164.2.17.«г» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та несплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 16 011,75 грн.; - статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок чого на підставі статті 4 закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахована пеня у сумі 1 272 004,05 грн.; - статті 1 Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 р. № 319/94, що тягне за собою застосування штрафних санкцій; - пунктів 2.11, 2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р.

Також, у період з 04.01.2012 р. по 11.01.2012 р., на підставі направлень від 03.01.2012 р. № 1, № 2, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та Розпорядження ДПА у Дніпропетровській області № 60-р від 23.12.2011 р. «Про проведення службового розслідування», посадовими особами СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Восток-Руда» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 22.05.2008 р. № 12/7-08 за період з 01.01.2009 р. пор 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 12.01.2012 р. № 6/08-08/19354901 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок чого, на підставі статті 4 вказаного Закону нарахована пеня у сумі 1 298 997,15 грн.; - статті 1 Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо повернення на територію України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами».

На підставі вказаних актів податкових перевірок та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002530630 від 28.10.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 17 210 123 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 896 225,50грн.; № 0002670630 від 21.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 15 670 591 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 801 901 грн.; № 0000180800 від 28.10.2011 р., яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 272 004,05 грн.; № 0000010800 від 04.01.2011 р., яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5 214,23 грн.; № 0000020800 від 04.01.2011 р., яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 170 грн.; № 00001308800 від 23.01.2012 р., яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1 298 997,15грн.; № 00001408800 від 23.01.2012 р., яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 510 грн.

Як слідує з обставин справи встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0002530630, слугували висновки перевіряючих про заниження позивачем податковим зобов'язань з податку на прибуток, посилаючись при цьому на нікчемність господарських операцій позивача щодо купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», придбавання автотехніки у ХК «АвтоКрАЗ» та використання кредитних коштів.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Восток-Руда» у перевіряємий період було укладено ряд договорів купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології».

З акту від 19.10.2011 р. № 127/08-06/335/19354901 вбачається, що на думку відповідача вказані правочини здійснені між ТОВ «Восток-Руда» та продавцями і покупцями векселів емітента ТОВ «Хімічні технології» є нікчемними, внаслідок чого отримані грошові кошти за такими опрераціями не можуть бути визнаними оплатою за товар (простих векселів), а є безповоротною фінансовою допомогою.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ «Хімічні технології» не набуло правоздатності, з огляду на пояснення директора цього підприємства, в яких він зазначив про те, що не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Хімічні Технології», та враховуючи постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 р., якою порушено кримінальну страву за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології», що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, згідно наявної у матеріалах справи нотаріально посвідченої заяви, директор ТОВ «Хімічні технології» Дзера Я.М. спростував твердження, які були отримані співробітниками правоохоронних органів щодо його непричетності до ведення господарської діяльності ТОВ «Хімічні технології».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2012 р. у справі № 2610/7189/2010, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2012 р., скасовано постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 р. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології», що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, згідно обставин викладених в акті від 19.10.2011 р. № 127/08-06/335/19354901, під час проведеної перевірки податковим органом не заперечувалось те, що угоди з купівлі-продажу простих векселів, емітентом яких було ТОВ «Хімічні технології», оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства; приймання-передача простих векселів здійснена на підставі відповідних актів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства; розрахунки за договорами здійснені у повному обсязі; облік результатів операцій з цінними паперами здійснено ТОВ «Восток-Руда» відповідно до вимог підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що у свою чергу спростовує доводи відповідача про порушення позивачем вимог законодавства по операціях з купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології».

Відповідно до підпункту 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Таким чином, безповоротна фінансова допомога характеризується такими визначальними ознаками як: - сума коштів передається платнику податків у власність; - передача коштів платнику податків не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем укладалися договори купівлі-продажу векселів, якими визначався як предмет договору так і вартість договору. Тобто, векселі передавалися на платній основі, у зв'язку з чим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, посилання відповідача на те, що отримані позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою не узгоджуються з вимогами підпункту 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, згідно матеріалів справи, 24.06.2009 р. між ХК «АвтоКрАЗ» (Продавець) та ТОВ «Восток-Руда» (Покупець) укладено Договір № 482 ТД щодо купівлі-продажу автомобілів КрАЗ.

Загальна вартість автомобілів, що підлягають поставці, відповідно до пункту 4.2. даного договору, складає 14 000 000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2 333 333,33 грн. До даного Договору було укладено Додаткові угоди № 1, № 2, № 3.

В межах вказаної угоди позивач, згідно платіжного доручення № 1582 від 18.06.2010 р. перерахував на адресу ХК «АвтоКрАЗ» 91 500 000 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства, його виконання триває і в теперішній час, а висновки відповідача щодо відсутності в подальшому господарської мети з приводу отримання прибутку підприємством є лише припущенням та жодними доказами не підтверджується.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Із зазначених правових норм вбачається, що Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не ставить в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, оскільки відсутність прибутку по окремій господарській операції не може свідчити про прибутковість усієї господарської діяльності платника та те, що на час проведення перевірки договір у повному обсязі не виконано (замовлена кількість автомобілів не поставлена), то висновки відповідача щодо відсутності в подальшому господарської мети з приводу отримання прибутку підприємством мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем, згідно кредитного договору № 1304-10 від 19.01.2010 р., укладеного з АТ «Банк Фінанси та Кредит» по меморіальним ордерам від 18.06.2010 р. № 1056, 526, було отримано грошові кошти в сумі 74 302 290,93 грн., які були використанні на перерахування попередньої оплати на користь ХК «АвтоКрАЗ» згідно платіжного доручення № 1582 від 18.06.2010 р.

За період користування зазначеними кредитним коштами ТОВ «Восток-Руда» нараховані відсотки у розмірі 3 475 388,55 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено також, що частина оплати за векселі, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології», здійснювалась за рахунок кредитних коштів.

Як вбачається з акту перевірки, оскільки, на думку перевіряючих, господарські операції з купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології» та купівлі автомобілів КРАЗ не пов'язані з господарською діяльністю позивача, то витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за кредитним договором, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Однак, вказані доводи відповідача про неправомірність віднесення відсотків за користування кредитом до валових витрат, спростовуються встановленою вище необґрунтованістю доводів щодо не пов'язаності господарських операцій купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології» та купівлі автомобілів КРАЗ.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення 28.10.2011 р. № 0002530630, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. № 0002670630, з чим погоджується суд касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно акту перевірки № 127/08-06/335/19354901 від 19.10.2011 р. висновків про заниження позивачем податковим зобов'язань з податку на додану вартість відповідач дійшов з огляду на аналіз господарських операцій ТОВ «Восток-Руда» щодо придбавання автотехніки у ХК «АвтоКрАЗ» та завищення у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року у рядку 8.1 від'ємного значення коригування податкових зобов'язань податку на додану вартість внаслідок невірного проведення коригування податкового зобов'язання у бік зменшення на суму 420 020 грн. при поверненні оплати ЗАТ СП «Фінанси та Кредит».

Так, податковою перевіркою встановлено, що за перевіряємий період, на виконання умов договору № 482 ТД від 18.06.2010 р., позивачем здійснено на користь ХК «АвтоКрАЗ» оплату згідно платіжного доручення від 18.06.2010 р. № 1582 на суму 91 500 000 грн. (15 250 000 грн. - податок на додану вартість) за автомобілі КРАЗ.

Як вбачається з реєстру отриманих податкових накладних за червень 2010 року до податкового кредиту позивачем віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 15 250 000 грн. згідно податкової накладної ХК «АвтоКрАЗ» від 18.06.2010 р. № 1186 по придбанню автомобілів КрАЗ у кількості 129 шт. на загальну суму 91 500 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 15 250 000 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктами 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи викладені норми, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит

Таким чином, виходячи з вище зазначених висновків про необґрунтованість твердження відповідача щодо не пов'язаності господарської операції по придбанню автомобілів КРАЗ з господарською діяльністю ТОВ «Воток-Руда», - віднесення позивачем сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є правомірним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2011 року, на підставі листа ЗАТ СП «Фінанси та Кредит» щодо не виконання ТОВ «Восток-Руда» своїх зобов'язань за договором постачання № 4/10-06 від 25.09.2006 р., позивачем платіжним дорученням від 12.04.2011 р. № 1458 було проведено повернення оплати на адресу ЗАТ СП «Фінанси та Кредит» у розмірі 2 520 120 грн.

Для перерахунку податкових зобов'язань ТОВ «Восток-Руда» вписано розрахунок № 331 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.09.2006 р. № 310 за договором поставки від 25.09.2006 р. № 04/10-06.

Результат проведеного перерахунку податкових зобов'язань у бік зменшення на суму податку на додану вартість у розмірі 420 020 грн. за даною операцією відображено позивачем у складі податкової декларації з податку на орлану вартість за квітень 2011 року.

Так, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно із підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача, згідно пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених вище норм, здійснивши повернення оплати за договором поставки, позивач мав право на здійснення коригування податкових зобов'язань та відображення результатів такого перерахунку у складі податкової декларації за звітний податковий період. При цьому, таке право позивач набув з дня повернення оплати за договором, а саме - 12.04.2011 р., що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про пропуск позивачем строків давності у 1095 днів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань з підстав вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо висновків СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі про порушення позивачем розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Так, податковим органом під час проведення перевірки було встановлено укладання між ТОВ «Восток-Руда» (Покупець) та ВАТ «Машзавод Труд» (Продавець) імпортного контракту - договору купівлі-продажу обладання № 12/7-08 від 22.05.2008 р.

На виконання умов вказаного договору позивач 26.09.2008 р. здійснив перерахування коштів в сумі 7 794 000 руб. РФ, в гривневому еквіваленті 1 521 856,44 грн.

Законодавчо встановлений термін розрахунків закінчується - 25.03.2009 р. Як вбачається з акту перевірки, станом на 31.12.2009 р. обладання знаходиться на митному ліцензійному складі ТОВ «Торговий дім «Комтек». У період з 01.01.2009 р. - 31.12.2009 р. перевіркою не встановлено повернення товару, що мало бути підтверджено оформленою вантажною митною декларацією.

Вказані обставини, на думку перевіряючих, свідчать про порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим та на підставі акту планової перевірки від 19.10.2011 р. № 127/08-06-335/193554901, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 28.10.2011 р. № 0000180800 на суму 1 272 004,05 грн., що оскаржується позивачем в частині нарахування пені у розмірі 475 112,65 грн., - від 04.01.2012 р. № 0000010800 на суму 5 214,23 грн.; - від 04.01.2012 р. № 0000020800 на суму 170,00 грн.; та на підставі позапланової перевірки - акту позапланової перевірки від 12.01.2012 р. № 6/08-08/19354901, податкові повідомлення-рішення: - від 23.01.2012 р. № 0000130800 на суму 1 298 997,15 грн.; - від 23.01.2012 р. № 0000130800 на суму 510 грн.

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення події, яка завершує імпортну операція, а саме оформлення вантажно-митної декларації типу ІМ-40 та випуск товару у вільний обіг, як на тому наполягав відповідача чи ввезення товару на митну територію України, на чому ґрунтувалась позиція позивача.

Так, статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення імпорту - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Межі митної території України, відповідно до статті 6 Митного кодексу України, є митним кордоном України.

Згідно із статтею 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Отже, умовою здійснення імпорту товарів є перетин цим товаром митного кордону України. Митне оформлення товару є наступною подією, яка полягає у здійсненні митними органами своїх повноважень щодо оформлення товару та випуску його у вільний обіг.

Таким чином, враховуючи наведені норми права, датою надходження продукції в законодавчо встановлений строк за імпортними операціями є не дата оформлення вантажно-митної декларації типу ІМ-40 (завершення митного оформлення), а дата фактичного перетину митного кордону України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної № 0028203, перетин товаром митного кордону України за зовнішньоекономічним контрактом № 12/7-08, а отже і здійснення імпорту відбулося до спливу граничних термінів розрахунків за імпортними операціями, а саме - 04.11.2008 р., що у свою чергу свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав для нарахування пені по імпортним операціям за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми, встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. у справі № 2а/0470/4308/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко