Ухвала суду № 39107835, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/800/27122/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Бившева Л.І. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р.

у справі № 2а-1033/11/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податного повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (далі - позивач, ВАТ «Український нафтогазовий інститут») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним та скасування податного повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.01.2011 р. № 0000072310/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум місцевих, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів за період з 01.10.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 4692/23-07/00147134 від 27.12.2010 р.

11 січня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072310/0 про нарахування ВАТ «Український нафтогазовий інститут» податкового зобов'язання по сплаті земельного податку з юридичних осіб в сумі 353 920,10 грн., з яких 283 136,08 грн. - основний платіж, 70 784,02 грн. - штрафні санкції.

При цьому податкове зобов'язання, що визначено в податковому повідомленні-рішенні, виникло внаслідок донарахування позивачу земельного податку за 2009 рік за січень-червень 2010 року з урахуванням п. 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ЗАТ «Фоззі», ВАТ «КФК» та інших до Київської міської ради, треті особи: ДПА в м. Києві та інші про визнання незаконним та нечинним з часу прийняття пункту рішення, позовні вимоги позивачів задоволено та визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п.2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві».

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування», не відповідає нормам Законів України «Про систему оподаткування» та «Про плату за землю» і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провал денні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у податкового органу не було підстав для застосування п. 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» при визначенні позивачу податкового зобов'язання по сплаті земельного податку з юридичних осіб.

Крім того, зазначена позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

О.В. Муравйов