Ухвала суду № 39107618, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16755/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгротехніка» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Украгротехніка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів в місті Києві про скасування податкових повідомленнь-рішень від 17.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс» за вересень 2011 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2011 року на 93070 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 80930 грн. за вересень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.04.2013 року №0005232230, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 101163,00 грн. з якої основний платіж 80930,00грн. та штрафна санкція у розмірі 20233,00грн. та від 17.04.2013 року №0005222230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93070,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, не відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Украгротехніка» (замовник) та ТОВ «Декос Альянс» (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг від 20.09.2011 року №20-09 11/26і та від 15.09.2011 року №15-09 11/25і.

На виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копії вищевказаних договорів, акти здачі-прийняття робіт (послуг), платіжні доручення, податкові накладні.

Однак, на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ПАТ «Украгротехніка» та ТОВ «Декос Альянс», відповідачем вказано на акт від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року 31.12.2011 року та пояснення засновника та директора ТОВ «Декос Альянс», відповідно до якого він ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Декос Альянс» не має, підприємство не реєстрував. Разом з тим, відповідачем встановлена відсутність у ТОВ «Декос Альянс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання та матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності поставки товару за договорами про надання консультаційних послуг від 20.09.2011 року №20-09 11/26і та від 15.09.2011 року №15-09 11/25і, колегія суддів приходить до висновку, що фактичне виконання вище перелічених договорів не відбулось.

Окрім того, відповідно до довідки з ЄДРПОУ №АА627913, основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і комами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, надання ландшафтних послуг.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано економічної доцільності укладення договорів про отримання консультаційних послуг юридичного характеру з товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», основним видом діяльності якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі та надання інших комерційних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані факти унеможливлюють виконання ТОВ «Декос Альянс» умов за спірними договорами укладеними з позивачем про надання юридичної-правової допомоги, а тому судом прийнято вірне рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Украгротехніка» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2014 року

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.