Ухвала суду № 39107617, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5693/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Созидатель XXI» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БК Созидатель ХХІ» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укррост ЛТД» за період з 01.11.2011 по 29.02.2012 року.

За результатами вказаної перевірки Податковим органом складено Акт від 18.05.2013 року №539/22-4/35181855, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 813333,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року на суму 181500,00 грн., за грудень 2011 року на суму 238333,00 грн., за січень 2012 року на суму 201833,00 грн. та за лютий 2012 року на суму 191667,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.08.2011 року між ТОВ «Сервісзем проект» та ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» укладено договір комісії, відповідно до умов якого ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» (комісіонер) за плату зобов'язується за дорученням ТОВ «Сервісзем проект» (комітент) вчинити від свого імені та за власний рахунок правочин по здійсненню багатоповерхової житлової забудови.

01.09.2011 року між ТОВ «Укррост ЛТД» та ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» укладено договір генпідряду №9 від 01.09.2011 року.

Цього ж дня між ТОВ «Сервісзем проект» та ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ», за участю ТОВ «Укррост-ЛТД», було складено акт про передачу майданчика під будівництво. За даним актом ТОВ «Сервісзем проект» (користувач землі) передало, а ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ» (замовник-забудовник) прийняло під будівництво житлового будинку на земельну ділянку, що виділена ТОВ «Сервісзем проект» відповідно до договору оренди землі від 08.02.2008.

На підтвердження реальності виконання умов договору генпідряду №9 від 01.09.2011 року у листопаді-грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року та здійснення оплати авансу та фактично виконаних генпідрядником будівельних робіт за вказаний період позивачем надано належним чином завірені копії: платіжних доручень; податкових накладних; виписок з банківського рахунку, що підтверджують оплату за договором; актів обстеження будівельного майданчику; податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за ці періоди.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на Акт перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за №5164/22-222-35362360 від 09.11.2012 року ТОВ «Укррост ЛТД», яким встановлено відсутність у ТОВ «Укррост-ЛТД» балансової вартості основних виробничих фондів, працюючого персоналу, автотранспорту, та спростовує наведені твердження наступним.

Як вже було встановлено, між ТОВ «Укррост ЛТД» та ТОВ «БК «Созидатель ХХІ» укладено договір генпідряду №9 від 01.09.2011 року. Згідно умов Договору підряду за період, що перевірявся Відповідачем, а саме з 01.11.2011 року по 29.02.2012 року Позивачем було перераховано TOB «Укррост ЛТД» в якості авансу на придбання будівельних матеріалів та виконання необхідних початкових робіт кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Щодо часткової сплати позивач пояснив, що під час виконання договору №9 від 01.09.2011 року між сторонами виник спір з приводу обсягу і вартості виконаних робіт, що підтверджується копіями: актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, які ТОВ «Будівельна компанія «Созидатель ХХІ» не підписано.

Таким чином, через виникнення спору та припиненням робіт на об'єкті, 26.03.2012 року договір генпідряду № 9 був достроково розірваний.

Фактично з дня укладення та до дня дострокового припинення договору генпідряду TOB «Укррост ЛТД» було виконано наступні роботи: підготовчі роботи (звалювання дерев, корчування пнів у ґрунтах, засипання підкорінних ям, розбирання дерев'яних парканів); улаштування паркану; земляні роботи; улаштування фундаментів (улаштування бетонної підготовки, стрижневе армування, влаштування залізобетонного фундаменту загального призначення).

01.04.2012 року, між TOB «Сервісзем проект» та TOB «Будівельна компанія «Созидатель XXI» було складено Акт про передачу майданчика, відповідно до якого було виконано фактично наступні роботи: вирито котлован під секції; залита бетоном подушка під фундамент секцій; залита бетоном фундаментна плита; зв'язаний каркас для стрічкового фундаменту.

З огляду на викладений обсяг робіт, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість посилань апелянта на Акт перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за №5164/22-222-35362360 від 09.11.2012 року, та крім того зазначає, що вказаний акт було скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі №810/3364/13.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2014

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.