Рішення № 39106962, 30.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 р. Справа № 914/1072/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» (м. Київ)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Металік-Комплект» (м. Львів)про:стягнення 7813 (сім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 71 коп. з яких: 6761 (шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 70 коп. - пеня та 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 01 коп. - 3 % річних

Суддя Кітаєва С. Б.

Представники:

Позивача:не з'явивсяВідповідача:не з'явився

Заяви про відвід судді не надходили.

Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: 31.03.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1115 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металік-Комплект» (м. Львів) про стягнення 115347 (сто п'ятнадцять тисяч триста сорок сім) грн. 36 коп., з яких: 107 046 (сто сім тисяч сорок шість) грн. 90 коп. - основна заборгованість, 6 761 (шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 70 коп. - пеня та 1 538 (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) грн. 76 коп. - 3 % річних. Позивач також просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 31.03.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.04.2014р. Вимоги до сторін висвітлені у зазначеній ухвалі.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 14.04.2014р. розгляд справи відкладався на 07.05.2014р., зокрема через неявку представника відповідача в засідання суду та невиконання відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі в частині витребовуваних судом документів.

05.05.2014 року за вх.№19202/14 в суді зареєстровано лист представника позивача від 11.04.2014 року про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2014 року про порушення провадження у справі, а саме: письмового підтвердження про відсутність спорів між позивачем і відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та судових рішень у справах з цього предмету і підстав; рахунків-фактур; податкових накладних; виписки з ЄДРПОУ станом на 06.08.2013р. на позивача; акту звірки взаєморозрахунків станом на 11 квітня 2014 року; довіреності на представника, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

У судове засідання 07.05.2014 року Позивач явку повноважного представника не забезпечив. Відповідач у судове засідання 07.05.2014 року явку повноважного представника забезпечив, подав відзив на позовну заяву від 05.05.2014р. (вх. №19485/14 від 06.05.2014р.) у якому позовні вимоги заперечив та подав додаткові докази в обґрунтування своїх заперечень, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався на 21.05.2014 року з підстав, зазначених в ухвалі суду від 07.05.2014р.

Представником позивача подано до суду клопотання від 19.05.2014р. (вх. №21426/14 від 19.05.2014р.) в якому просить долучити до матеріалів справи: оригіналу витягу з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача, копію витягу з ЄДРПОУ з відомостями про позивача, письмове підтвердження суми заборгованості станом на 19.05.2014р. Документи судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Представником відповідача подано до суду письмові пояснення від 21.05.2014р. (вх.№22128/14 від 21.05.2014р.), які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи. До пояснення долучені, зокрема, докази надіслання 07.05.2014р. позивачу примірника відзиву на позовну заяву, який поступив до суду 06.05.2014р. (вх.№19485/14).

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 21.05.2014 року, розгляд справи було відкладено на 30.05.2014 р.

26.05.2014 р. до суду за вх. № 22651/14 від представника позивача поступив лист, в якому він, повідомляє, що в абзаці першому позовної заяви від 26 березня 2014 року ним було допущено описку в номері договору, а саме вказано помилково договір поставки №48629 замість договору №46829, копія якого долучена до позовних матеріалів і на умови якого посилається позивач у позовній заяві. Позивач підтверджує , що всі поставки товару від позивача до відповідача відбувались на підставі договору поставки №46829 від 01 вересня 2011 року, про що зазначалось у видаткових накладних та податкових накладних, які долучені до матеріалів справи. Стверджує, що жодних інших договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Вікант» (31568293) та товариством з обмеженою відповідальністю «Металік-комплект» (25548613) не укладалося та не підписувалося. Із врахуванням наведеного, позивач просить у поданому листі вважати вірним в тексті позовної заяви від 26.03.2014 р. абзац перший в наступній редакції: « 01 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВІКАНТ» (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металік-Комплект» (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № 46829 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Позивач прийняв зобов'язання поставити Відповідачу металопродукцію (надалі Товар), а Відповідач - прийняти Товар та оплатити його на умовах договору». Лист-клопотання доєднано судом до матеріалів справи і взято до уваги при розгляді справи.

26.05.2014 р. позивач у письмовому зверненні ( вх. № 2659/14) просить суд стягнути з Відповідача 6761 (шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 70 коп. - пені та 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 01 коп. - 3 % річних, а в частині стягнення 107046 (сто сім тисяч сорок шість) грн. 90 коп. провадження у справі припинити, оскільки відповідач після порушення провадження у справі сплатив основний борг, відтак в цій частині заявлених вимог спір відсутній. Судові витрати позивач просить покласти на Відповідача. Клопотання доєднано судом до матеріалів справи і взято до уваги при розгляді справи.

ГПК, зокрема стаття 22 цього Кодексу , не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.д. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного ) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог. В даному випадку, позивач у поданому клопотанні ( вх№ 2659/14) заявив про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача явку повноважного представника в судове засідання 30.05.2014 року не забезпечив.

Відповідач в судове засідання 30.05.2014 року явки повноважного представника не забезпечив, однак позицію щодо заявлених вимог відповідач висловив у поданих до справи відзиві на позовну заяву ( вх.№19485/14 від 06.05.14р), письмових від 21.05.2014 р.поясненнях (вх.№22128 від 21.05.14р), наданих суду поясненнях представників відповідача у попередніх судових засіданнях.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява ТзОВ «Торговий дім Вікант» від 26.03.2014 року, яка ухвалою господарського суду від 31.03.2014 року прийнята судом до розгляду і за якою порушено провадження у справі №914/1072/14, поступила на розгляд до господарського суду 31.03.2014 року і зареєстрована в діловодстві суду за вх. №1115. Із врахуванням обставин даної конкретної справи, враховуючи приписи ч.1 ст.69 ГПК України, відсутність заяв сторін про продовження строку вирішення спору в силу наявності виняткових обставин, а також зважаючи, що господарським судом створено сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представників сторін за наявними у справі документами із врахуванням поданих 26.05.2014 року позивачем заяв - клопотань ( вх. №22651/14; 2659/14).

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Підставою заявлених позивачем вимог до відповідача є договір №46829, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Вікант» ( надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металік-Комплект» ( надалі - покупець) 01 вересня 2011 року (надалі - Договір).

Згідно п 1.1. договору поставки від 01.09.2011р. № 46829, продавець (Позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію, а покупець (Відповідач) зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору. Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, Позивачем у період з 22.10.2013 р. по 02.12. 2013 р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 158391,90 грн. по видаткових накладних : № 25092 від 22.10.2013 р. на суму 25042,50 грн., № 25386 від 25.10.2013 р. на суму 26302,50 грн., № 26397 від 05.11.2013 р. на суму 23679,40 грн., № 26558 від 07.11.2013 р. на суму 27006,20 грн., № 27247 від 13.11.2013 р. на суму 27672,20 грн., № 27859 від 19.11.2013 р. на суму 20386,60 грн., № 28731 від 02.12.2013 р. на суму 8302,50 грн. згідно довіреностей останнього на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що передається за цим Договором, визначається в Заявках Покупця, у Рахунках - фактурах Продавця та /або Специфікаціях до Договору, видаткових накладних.

Сторони домовилися , що заявки передаються представником покупця за допомогою телефонного зв»язку в усній формі, або направляються на адресу продавця в письмовій формі та відображаються у рахунках-фактурах продавця, надалі - рахунки-фактури, які є невід'ємною частиною договору та/або специфікаціях до договору.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що орієнтовна ціна договору становить 3000000 грн.00 коп., ПДВ становить: 500000 грн.00 коп.

При пролонгації строку дії Договору сума по ньому пропорційно збільшується, про що сторони укладають Додаткову угоду.

Загальна ціна цього Договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена у в усіх специфікаціях до цього Договору або Рахунках-фактурах, які є невід»ємними частинами цього Договору та видаткових накладних. (п. 3.2).

Діюча ціна на момент на момент відвантаження товару вказується у рахунках-фактурах Продавця та/або Специфікаціях до Договору. Факт передачі товару за цінами, зазначеними у Рахунках-фактурах, або факт оплати Рахунка-фактури означає взаємну згоду Продавця і Покупця на ціну товару на момент відвантаження, що зазначена у Рахунках-фактурах та/або Специфікаціях (п. 3.3).

Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок Продавця, вказаний у цьому Договорі або у Рахунках-фактурах на умовах передоплати протягом 2-х (двох) календарних днів від дати Рахунку-фактури, якщо інше не зазначено у Рахунку-фактурі, або в терміни, зазначені у відповідній Специфікації.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.6).

У п. 3.7 договору сторони погодили, що при відстрочці платежу оплата вартості товару (та транспортних послуг, в разі замовлення) здійснюється протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дня отримання товару.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору №46829 від 01 вересня 2011 року ним було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 158391,90 грн. (з ПДВ) за наступними видатковими накладними:

№ 25092 від 22.10.2013 р. на суму 25042,50 грн., № 25386 від 25.10.2013 р. на суму 26302,50 грн. Факт отримання товару Відповідачем підтверджується довіреністю на отримання цінностей від ТзОВ «Торговий дім «Вікант» № 297 від 22.10.2013 р., дійсна до 01.11.2013 р.;

№ 26397 від 05.11.2013 р. на суму 23679,40 грн., № 26558 від 07.11.2013 р. на суму 27006,20 грн., № 27247 від 13.11.2013 р. на суму 27672,20 грн. Факт отримання товару Відповідачем підтверджується довіреністю на отримання цінностей від ТзОВ «Торговий дім «Вікант» № 313 від 05.11.2013 р., дійсна до 15.11.2013 р.;

№ 27859 від 19.11.2013 р. на суму 20386,60 грн.Факт отримання товару Відповідачем підтверджується довіреністю на отримання цінностей від ТзОВ «Торговий дім «Вікант» № 322 від 19.11.2013 р., дійсна до 29.11.2013 р.;

№ 28731 від 02.12.2013 р. на суму 8302,50 грн.Факт отримання товару Відповідачем підтверджується довіреністю на отримання цінностей від ТзОВ «Торговий дім «Вікант» № 336 від 02.12.2013 р., дійсна до 12.12.2013 р.

Позивач виконав вимоги ухвал суду і подав для огляду оригінали перелічених видаткових накладних; крім того, подано до справи копії рахунків-фактур та податкових накладних.

Відповідачем в додаток до відзиву на позовну заяву про стягнення 115347,36 грн. теж долучено копії рахунків-фактур, які оплачувались відповідачем і які зазначені у платіжних дорученнях відповідача як підстави платежів ( копії рахунків-фактур ідентичні з копіямит , поданими позивачем); подано також копії платіжних доручень згідно яких відповідач перераховував позивачу кошти за отриманий від позивача по вищеперелічених видаткових накладних товар.

Відповідач не заперечує факту укладення між сторонами договору поставки № 46829 від 01.09.2011 року, не заперечує факту отримання від позивача товару на суму 158 391,90 грн. по видаткових накладних, зазначених у позовній заяві позивачем , не заперечує, що товар був отриманий відповідачем на підставі виданих ним довіреностей №297 від 22.10.2013 р., №313 від 05.11.2013 р., №322 від 19.11.2013 р., №336 від 02.12.2013р, не заперечує, що позивачем виставлялись для оплати товару рахунки-фактури які в подальшому зазначались відповідачем у платіжних дорученнях як підстава платежів, однак стверджує, що поставка товару по видаткових накладних № 25092 від 22.10.2013 р., № 25386 від 25.10.2013 р., № 26397 від 05.11.2013 р, № 26558 від 07.11.2013 р, № 27247 від 13.11.2013 р, № 27859 від 19.11.2013 р, № 28731 від 02.12.2013 р. відбувалась не на виконання умов договору поставки №46829 від 01 вересня 2011 року (оскільки останній на той час вже припинив свою дію), а на позадоговірній основі, згідно видаткових накладних.

Суд ретельно дослідив документи у справі які стосуються господарських операцій по поставці товару (видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні) а також документи які стосуються оплати товару (рахунки-фактури, платіжні доручення відповідача) та умови договору поставки №46829 від 01 вересня 2011 року і оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що поставка товару по вищеперелічених видаткових накладних відбувалась поза договором поставки №46829 від 01.09.2011 року та що зазначений договір у період здійснення між сторонами господарських операцій по поставці товару на суму 158391,90 грн. по видаткових накладних, вже припинив свою дію. При цьому суд виходив із наступного.

У Договорі поставки №46829 від 01.09.2011 року сторони погодили, що, зокрема, рахунки-фактури ( які містять відомості про загальну кількість, асортимент та розгорнуту номенклатуру товару, що продається за цим Договором, а також діючу ціну товару на момент відвантаження) визначається у Рахунках-фактурах Продавця, які є невідємною частиною Договору.

Сам Відповідач подав до справи (в додаток до відзиву) копії Рахунків-фактур Продавця, які в подальшому оплачувались Покупцем ( Відповідачем) і на які останній посилався у призначеннях платежів, що вбачається із змісту платіжних доручень відповідача на перерахування коштів Позивачу. Аналогічні Рахунки-фактури подані і позивачем.

Розбіжностей між примірниками Рахунків-фактур (наявними у позивача і відповідача) не виявлено.

Так, Позивач 22 жовтня 2013 року виписав Рахунок-фактуру №25609 Відповідачу (як одержувачу товару за Договором №46829 від 01.09.2011р.) на суму 25042,50 грн. У Рахунку-фактурі зазначено, що для отримання продукції необхідно мати при собі довіреність та копію рахунку-фактури.

22 жовтня 2013 року ТзОВ «Металік-Комплект» видано головному енергетику ОСОБА_3 Довіреність №297 на отримання від ТзОВ «Торговий дім ВІКАНТ» металопрокату за Договором в кількості двадцяти тонн. Довіреність дійсна до 01 листопада 2013р.

По видаткових накладних №25092 від 22 жовтня 2013 року та №25386 від 25 жовтня 2013 року відповідач, через уповноважену ним на отримання від позивача матеріальних цінностей довіреністю №297 від 22.10.2013 р. особу - головного енергетика ОСОБА_3, отримав від позивача товар (металопрокат), відповідно, на суму 25042,50 грн. та на суму 26302,50 грн. (в сукупності - на суму 51345,00 грн.).

Видаткові накладні містять посилання на Договір № 46829 від 01.09.2011 року, як на підставу поставки; підписані відповідачем без зауважень, та без претензій. Слід зазначити, що у вартість відпущеного відповідачу товару включено 20% ПДВ. Позивач долучив до справи податкові накладні по поставках (у тому числі й по тих, що мали місце 22.10.2013 р. на суму 25042,50 грн. та 25.10.2013 р. на суму 26 302,50 грн.), у яких зазначено вид цивільно-правового договору, який був підставою поставки товару і, як вбачається зі змісту податкових накладних таким договором зазначено Договір від 01.09.2011 року №46829. Як вбачається зі змісту платіжного доручення №1411 від 07 березня 2014 року Відповідач перерахував Позивачу 51345,00 грн., вказавши у призначенні платежу: «За металопрокат, згідно рахунку № и25609 від 22.10.13, № 25917 від 25.10.13 в т.ч. ПДВ 20% 8557 ,50 грн.».

Позивач 04 листопада 2013 року виписав Рахунок-фактуру № 26810 Відповідачу (як одержувачу товару за Договором №46829 від 01.09.2011р.) на суму 23679,40 грн., 07 листопада 2013 року - Рахунок -фактуру №27137 на суму 27006,20 грн., 13.11.2013 Р - Рахунок-фактуру №27725 на суму 27672,20 грн. У Рахунках-фактурах зазначено, що для отримання продукції необхідно мати при собі довіреність та копію рахунку-фактури.

05 листопада 2013 року ТзОВ «Металік-Комплект» видано головному енергетику ОСОБА_3 Довіреність №313 на отримання від ТзОВ «Торговий дім ВІКАНТ» металопрокату за Договором в кількості двадцяти тонн. Довіреність дійсна до 15 листопада 2013р.

По видаткових накладних № 26397 від 05 листопада 2013 року, №26558 від 07 листопада 2013 р. та №27247 від 13 листопада 2013 року відповідач, через уповноважену ним на отримання від позивача матеріальних цінностей особу довіреністю №313 від 05.11.2013 р. - головного енергетика ОСОБА_3, отримав від позивача товар (металопрокат), відповідно, на суму 23679,40 грн., 27006,20 грн. та на суму 27672,20 грн. (в сукупності - на суму 78357,80 грн.).

Видаткові накладні містять посилання на Договір №46829 від 01.09.2011 року, як на підставу поставки; підписані відповідачем без зауважень, та без претензій. У вартість відпущеного відповідачу товару включено 20% ПДВ. Позивач долучив до справи податкові накладні по перелічених поставках, у яких зазначено вид цивільно-правового договору, який був підставою поставки товару і як вбачається зі змісту податкових накладних таким договором зазначено Договір від 01.09.2011 року №46829. Як вбачається зі змісту платіжного доручення № 5055 від 02 квітня 2014 р. Відповідач перерахував Позивачу 50685,60 грн., вказавши у призначенні платежу: «За металопрокат, згідно рахунку № 26810 від 04.11.2013 р, № 27137 від 07.11.2013 в т.ч. ПДВ 8447,60 грн».

Позивач 19 листопада 2013 року виписав Рахунок-фактуру № 28286 Відповідачу (як одержувачу товару за Договором № 46829 від 01.09.2011р.) на суму 20386,60 грн , 02 грудня 2013 р - Рахунок-фактуру № 29152 на суму 8302,50 грн. (в загальному - на суму 28689,10 грн.).У Рахунках-фактурах зазначено, що для отримання продукції необхідно мати при собі довіреність та копію рахунку-фактури.

19 листопада 2013 року ТзОВ «Металік-Комплект» видано головному енергетику ОСОБА_3 Довіреність № 322 на отримання від ТзОВ «Торговий дім ВІКАНТ» металопрокату за Договором в кількості двадцяти тонн. Довіреність дійсна до 29 листопада 2013р., а 2 грудня 2013 року - довіреність № 336 на отримання від ТзОВ «Торговий дім ВІКАНТ» металопрокату за Договором в кількості двадцяти тонн, Довіреність дійсна до 12 грудня 2013 року.

По видаткових накладних № 27859 від 19 листопада 2013 року, № 26558 від 02 грудня 2013 р. відповідач, через уповноважену ним на отримання від позивача матеріальних цінностей особу довіреністю № 322 від 19 листопада 2013 р. та довіреністю № 336 від 2 грудня 2013 року - головного енергетика ОСОБА_3, отримав від позивача товар (металопрокат), відповідно на суму 20386,60 грн. та на суму 8302,50 грн. (в сукупності - на суму 28689,10 грн.).

Видаткові накладні містять посилання на Договір № 46829 від 01.09.2011 року, як на підставу поставки; підписані відповідачем без зауважень та без претензій. У вартість відпущеного відповідачу товару включено 20% ПДВ. Позивач долучив до справи податкові накладні по перелічених поставках, у яких зазначено вид цивільно-правового договору, який був підставою поставки товару і, як вбачається зі змісту податкових накладних таким договором зазначено Договір від 01.09.2011 року № 46829. Як вбачається зі змісту платіжного доручення № 1479 від 11 квітня 2014 року Відповідач перерахував Позивачу 56361,30 грн., вказавши у призначенні платежу: «За металопрокат, згідно рахунку № 27725 від 13.11.13, № 28286 від 19.11.13, № 29152 від 02.12.13 р. в т.ч. ПДВ 20% 9393,55 грн.».

Таким чином, перерахувавши Позивачу платіжним дорученням № 1411 від 07 березня 2014 року 51345,00 грн., платіжним дорученням № 5055 від 02 квітня 2014 року - 50685,60 грн., платіжним дорученням № 1479 від 11 квітня 2014 року - 56361,30 грн. Відповідач повністю провів розрахунок з позивачем за товар, поставлений по вказаних у позовній заяві видаткових накладних, в загальному перерахована сума коштів склала 158391,90 грн. При цьому, кошти в сумі 107 046,90 грн. перераховані Відповідачем Позивачу після порушення провадження у даній справі (а саме: по платіжному дорученні №5055 від 02 квітня 2014 р. і по платіжному дорученні №1479 від 11 квітня 2014 р).

Однак, заперечуючи проти позову відповідач стверджує,що строк дії договору поставки № 46829 від 01.09.2011 року сплив 31.12.2012 року, так-як автоматична багаторазова пролонгація договору не передбачена у п.9.1 договору, а лише одноразова. Посилається в запереченнях і на умови абз. 2 п.3.1 договору поставки, де зазначено, що при пролонгації строку дії договору сума по ньому пропорційно збільшується, про що сторони укладають додаткову угоду та вважає, що вказана норма містить імперетивне правило, згідно якого, незалежно від волі сторін, для пролонгації цього договору необхідне укладення додаткової угоди, в якій договірні сторони мають обумовити особливості співпраці в межах наступного календарного року з урахуванням поточного фінансового потенціалу підприємства та стану ринкової економіки в країні загалом. Однак, в 2013 р. між сторонам по справі жодної додаткової угоди не укладалось, а відтак, в силу імперативної норми, вираженої в абз. 2 п. 3.1 договору поставки, повторна пролонгація договору на 2013 календарний рік не відбувалась, а договір поставки від 01.09.2011 р. втратив чинність 31.12.2012р, що є останнім днем року, на який його було пролонговано. Відповідач стверджує, що оплата за товар проводилась відповідачем поза встановленими договором строками, а саме по мірі наявності у відповідача обігових коштів, а не в межах 10-ти банківських днів з дня отримання товару, як це передбачено в договорі поставки. Стверджує відповідач і про те, що оскільки строк виконання відповідачем грошового зобовязання перед позивачем не встановлений ( вищеперелічені поставки були позадоговірними), то строк виконання відповідачем обовязку по оплаті отриманого товару сторонами не встановлений, а за переліченими накладними умови поставки є позадоговірними, письмова вимога про оплату вказаних поставок від відповідача не надходила, відтак, строк оплати ще не настав. Крім того, оскільки поставка товару була здійснена на позадоговірних умовах, то застосовувати положення договору від 01.09.2011 року про відповідальність сторін також немає підстав.

Проте, такі твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Договір поставки №46829 від 01 вересня 2011 року, видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень . Позивач виписував відповідачу Рахунки-фактури на оплату товару отриманого по Договору поставки від 01.09.2011 р. № 46829, відповідач видавав уповноваженій особі довіреності на отримання від позивача товару по Договору і ця уповноважена особа (на підставі виданої довіреності) отримувала у позивача по перелічених вище видаткових накладних, у яких підставою поставки вказано Договір від 01.09.2011 р. № 46829 товар без зауважень, без претензій; товар прийнятий (не повернутий позивачу), товар повністю оплачений відповідачем, відповідач у призначеннях платежів посилався на Рахунки-фактури позивача, які за Договором поставки № 46829 від 01.09.2011 року є невідємними частинами цього Договору.

До документів, шо підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, повязаної з відпуском (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Наявні у справі документи, оцінку яким надано судом, свідчать про те, що Відповідач отримував від Позивача товар по вищеперелічених видаткових накладних саме на виконання умов Договору поставки від 01.09.2011 року № 46829.

До того ж, суд відмічає, що Договір поставки не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є чинним і підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Системний аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Цивільним кодексом України, Інструкцією про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р. № П - 6 зі змінами та доповненнями на яку, зокрема, має місце посилання у п. 5.5 Договору поставки №46829 від 01 .09.2011 р., не передбачено конкретний строк дії для договорів поставок.

В п. 9.1 Договору поставки № 46829 від 01 вересня 2011 року сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами.

Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.

Отже, суд прийшов до висновку, що сторонами погоджено таку істотну умову договору як строк його дії, і сторони, враховуючи диспозитивні засади цивільного права та принцип свободи договору, дійшли згоди щодо автоматичної його пролонгації.

До того ж, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що з моменту укладання Договору №46829 (01 вересня 2011) і станом на день розгляду справи в суді, сторонами не висувалося будь-яких заперечень щодо пролонгації Договору поставки №46829.

Тобто, між сторонами існували договірні зобов'язання, а дії відповідача ( що підтверджують документи у справі) є підтвердженням визнання Договору поставки №46829 і його пролонгації.

Слід зазначити і те, що у п.9.1 Договору не передбачено разову, лише на один наступний календарний рік, його пролонгацію. Тобто, Договір передбачав не разову, а постійнку автоматичну пролонгацію.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір № 46829 від 01 вересня 2011 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 3.7 Договору передбачено, що покупець повинен був сплатити вартість товару протягом 10-ти банківських днів з дня отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи , відповідач у встановлені Договором строки не провів повного розрахунку з позивачем за товар.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений по Договору поставки №46829 від 01 вересня 2011 року товар в сумі 107046,90 грн.станом на момент порушення провадження у справі належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Твердження ж відповідача про те, що позивач повинен був застосувати досудове врегулювання спору розцінюється судом як безпідставне та необґрунтоване, оскільки строки виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті отриманого товару встановлені в Договорі поставки. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії, а Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2001 р. № 2413-Ш скасував обов'язок порядку претензійного врегулювання спорів. Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТзОВ «Торговий дім «КампусКоттонклаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст. 124 Конституції України (справ про досудове врегулювання спорів) визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів та зазначено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Стосовно посилання відповідача на абз. 2 п. 3.1 Договору та твердження про те, що поскільки не було укладено жодної додаткової угоди між сторонами, то це свідчить , що договір не пролонговувався не береться судом до уваги в даному випадку, оскільки у ч.1 ст. 3.1 Договору визначена орієнтовна ціна Договору, а вартість поставленого по видаткових накладних товару не перевищує цієї ціни, відтак необхідності в укладенні додаткових угод не вбачається, оскільки сума по Договору (враховуючи перелічені поставки, що входять у предмет дослідження) пропорційно не збільшується.

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження у справі (а саме: по платіжному дорученні №5055 від 02 квітня 2014 р. і по платіжному дорученні №1479 від 11 квітня 2014 р) відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 107046,90 грн., оплативши виставлені позивачем Рахунки-фактури (які містять посилання на зазначений Договір поставки) і які є невід»ємною частиною Договору. Таким чином, в частині вимоги про стягнення 107046,90 грн. основного боргу предмет спору відсутній.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі підлягає припиненню, у звязку із відсутністю предмету спору, в частині заявленої вимоги про стягнення 107046,90 грн. основного боругу, що просить також позивач у поданій заяві ( вх. №2659 від 26.05.14р).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. ( ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 6.3 Договорувід 01 вересня 2011 р. № 46829 сторони встановили, що у разі порушення строків оплати товару, указаних в пунктах 3.7, 3.8 цього Договору прокупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача пеня підлягає до задоволення в сумі 6761,70 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У заяві (вх. №2659/14 від 26.05.2014 р. із врахуванням якої розглядається справа, позивач заявив вимогу про стягнення 1052,01 грн. трьох процентів річних, хоча у розрахунку (долученому до позовної заяви) вірно розрахував 3% річних в сумі 1538,76 грн. Проте, суд не наділений правом виходити за межі заявлених (у даному випадку - зменшених) позивачем вимог з власної ініціативи, таким правом наділено в силу ст. 22 ГПК України лише позивача, відтак вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення в сумі 1052,01 грн.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При зверненні з позовом до суду позивач сплати в доход державного бюджету України 3495,30 грн. судового збору платіжним дорученням № 1520 від 04 березня 2014 року.

Виходячи із ціни позову (115347,36 грн.) позивач повинен був сплатити в доход держбюджету України 2306,95 грн. судового збору (2% від суми 115347,36 грн). Відтак, 1188,35 грн. є сумою судового збору, яку позивач переплатив.

Поданою заявою (вх. №2659/14 від 26.05.2014 р.) позивач фактично зменшив розмір позовних вимог в частині вимоги про стягнення 3% річних, що є його правом і не підлягає коригуванню (уточненню), зокрема іншою стороною чи судом. Відтак, враховуючи вимоги згідно заяви та враховуючи , що основний борг погашено відповідачем після порушення провадження у справі, позивачу, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір в сумі 2297,21 грн. (2% від суми 114860,61 грн.). Окрім суми 1188,35 грн. зайво сплаченого судового збору, у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, останньому підлягає поверненню також 9,75 грн. судового збору. В сукупності - 1198,19 грн., сплачених платіжним дорученням № 1520 від 04 березня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75,п. 1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Вимоги позивача за заявою (вх.№2659/14 від 26.05.14 р.) задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металік-Комплект» (79066, м. Львів, вул.Зелена, 301, код ЄДРПОУ 25548613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» (01001, м.Київ, вул. Еспланадна,34/2, оф., 5, код ЄДРПОУ 31568293) 6761,70 грн. пені, 3 % річних в сумі 1052,01 грн., 2297,21 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 107046,90 грн.

5. В порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір», повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна,34/2, оф., 5, код ЄДРПОУ 31568293) з держбюджету 1198,19 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1520 від 04 березня 2014 року, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог та у зв'язку із переплатою суми судового збору.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 31.05.14р. та 01.06.14 р., складено 04.06.14 р.

Суддя Кітаєва С.Б.