Ухвала суду № 39104964, 09.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/11318/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліта" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліта" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каліта" (далі - ТОВ "Каліта", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпропетровська МДПІ, відповідач), в якій просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001261542 від 14.09.2012 року та № 0001621541 від 14.09.2012 року, прийняті Дніпропетровською МДПІ.

Позовні вимоги мотивує тим, що з висновками податкового органу не згодний, оскільки відповідач керувався актом ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська перевірки ТОВ "Агростройперспектива" з дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 17.01.2012 року за червень 2011 року, яким встановлено відсутність ТОВ "Агростройперспектива" за місцезнаходженням та анульоване свідоцтво платника ПДВ 10 жовтня 2011 р., а також не надано підприємством до перевірки документів, що підтверджують навантаження, розвантаження та транспортування товару. Позивач зазначає, що ТОВ "Каліта", при проведенні перевірки відповідачем було надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Агростройперспектива" і наголошує на тому, що ці документи не викликають сумнівів в їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції по придбанню товару. Щодо товарно-транспортних накладних позивач вказує, що їх відсутність не пов'язана з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліта" - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що досліджені докази не свідчать про реальність господарської операції ТОВ "Каліта" з ТОВ "Агростройперспектива", на виконання якої вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операцій. Результати, відображені у податковому обліку ТОВ "Каліта" по взаємовідносинам з ТОВ "Агростройперспектива" фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що ненадання документів ТОВ "Агростройперспектива" до перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Каліта" не має та позивач не повинен відповідати за незаконні дії інших суб'єктів господарювання. Позивач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким задоволено позов ТОВ "Агростройперспектива" до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними дій, а також на рішення судів різних регіонів України за позовами контрагентів ТОВ "Агростройперспектива", що, на думку позивача, підтверджує реальність здійснення господарської діяльності ТОВ "Агростройперспектива".

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду у відповідності до приписів абз. 4 ч. 4 ст. 33, ч. 1 ст. 35 КАС України повідомлені належним чином. За таких підстав, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 196 та ч. 1 ст. 41 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності останніх та без здійснення фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Дніпропетровською МДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Каліта" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Агростройперспектива" та їх реальності і повноти відображення в обліку за червень 2011 р. За наслідком перевірки відповідачем 23.08.2012 р. складено Акт № 376/152/32475928, на підставі якого були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001621541, яким за порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток (за основним платежем) на 365 322, 00 грн. (а.с. 34);

- № 0001261542, яким за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 144 400, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. (а.с.35).

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції були досліджені копії наступних документів, які долучено до матеріалів справи: договір купівлі-продажу № ДП - 55 від 03.06.2011 р. (а.с. 109), додаткова угода до договору від 23.02.2012 р. (а.с. 113), видаткова накладна № РН-06-3-4 від 03.06.2011 р. (а.с. 110), податкова накладна № 31 від 03.06.2011 р. (а.с.111), акт № 2 приймання-передачі векселя від 27.02.2012 р. (а.с. 112), договір оренди будівлі № 2-А від 01.04.2011 року (а.с.114) та договір оренди обладнання № 1 від 01.04.2011 р. (а.с.116).

Будь-які інші документи, які б підтверджували транспортування, зберігання та подальший продаж чи переробку товару, отриманого від ТОВ "Агростройперспектива", ТОВ "Каліта" суду першої інстанції не надавало.

Також встановлено, що 03.06.2011 р. між ТОВ "Каліта" (покупець) та ТОВ "Агростройперспектива" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № ДП - 55, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти сою кількістю 216 т. 600 кг. на загальну суму 866400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Пунктом 4.2. договору визначено, що поставка товару відбувається за домовленістю сторін.

Колегія суддів зазначає, що досліджуючи надані первинні документи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вони складені формально та не підтверджують фактичний рух товару, оскільки поставку всього товару (сої) за договором - 216,600 т. було оформлено в день укладання договору однією видатковою накладною на загальну вартість 866400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.; яким чином здійснювалась доставка такого обсягу товару за один день та яким транспортом товар перевозився, де здійснювалось навантаження та розвантаження товару жодний наданий суду документ не надає відповіді. Представник позивача в суді першої інстанції також не міг пояснити яким чином та хто саме здійснював транспортування товару на виконання зазначеного договору, а лише зазначив, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами бухгалтерського обліку. Проте, виходячи з загального обсягу товару, що мав бути перевезений (216,600 т.) протягом одного дня, позивачу або перевізнику необхідно було б залучити не менше 7 вантажних автомобілів (при вантажопід'ємності не менше 30 т.), або одним вантажним автомобілем зроблено не менше 7 перевезень за день з оформленням на кожне перевезення певного пакету документів: дорожнього листа, товарно-транспортної накладної, документів на товар та ін.

Посилання позивача на наявність у ТОВ "Каліта" в оренді складських приміщень в с. Миколаївка та певного обладнання не свідчить, що товар (216,600 т. сої) від ТОВ "Агростройперспектива" було доставлено на зазначений об'єкт, розвантажено та перероблено.

На підставі ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі обладнання тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарської операції ТОВ "Каліта" з ТОВ "Агростройперспектива", на виконання якої вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операцій. Результати, відображені у податковому обліку ТОВ "Каліта" по взаємовідносинам з ТОВ "Агростройперспектива" фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

На підставі п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Під час розгляду справи судом першої інстанції фахівцем відповідача доведене безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум на підставі документів, складених ТОВ "Каліта" з ТОВ "Агростройперспектива" та заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ.

Щодо посиланнь позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 р. у справі № 2а/0470/3537/12 за позовом ТОВ "Агростройперспектива" до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду і вирішення цієї справи судом першої інстанції, зазначене судове рішення не набрало законної сили, а, відповідно, дане посилання є безпідставним. Щодо постанови Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 р. по справі № 2а-1870/7621/12 за позовом фізичної особи-підприємця до Конотопської ОДПІ в Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що останнє не містить жодного висновку про реальність господарської операції ТОВ "Каліта" з ТОВ "Агростройперспектива", а тому не може бути належним доказом по цій справі.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліта" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліта" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай