Ухвала суду № 39104955, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 рокусправа № 811/623/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення -,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєгін" (надалі - ТОВ "Елєгін") звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000092210 та № 0000082210 від 15.02.13 року.

Позов мотивовано тим, що податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Ілтеріс" за грудень 2010 року та з ТОВ "Ферріт-Д" за січень та березень 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 52/22-10/31116080 від 08.02.13, яким установлено, що правочини, укладені з ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", не спрямовані на реальне настання наслідків, а товар за вказаними правочинами не був переданий, що зумовило заниження податку на прибуток в сумі 1093363 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 917076 грн. У зв'язку з чим відповідачем винесені спірні податкові повідомлення - рішення про донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій. Позивач, заперечуючи такі висновки відповідача та стверджуючи про те, що факт здійснення операцій з вказаними контрагентами підтверджується необхідними первинними документами, які не були надані до перевірки у зв'язку з їх вилученням у нього податковою міліцією, наполягаючи на правомірності відображення господарських операцій з ТОВ "Ілтеріс" та ТОВ "Ферріт-Д" у податковому обліку, просить суд визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" - задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області № 0000092210 та № 0000082210 від 15.02.13 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д" мали місце та фактично здійснені. Відповідачем на надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

З огляду на встановлений факт реорганізації, та в силу ст. 55 КАС України, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідної сторони - відповідача у справі, його правонаступником - Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що позивачем проводилося формування податкового кредиту та валових витрат від ТОВ "Ілтеріс", без наявності підтверджуючих документів та при відсутності факту поставки товару в адресу позивача. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Ферріт-Д", то актом ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.12 року встановлено, що оскільки за податковою адресою підприємство відсутнє, а також відсутні первинні та бухгалтерські документи, які б засвідчували ведення ним господарської діяльності, тому його діяльність була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ч. 1 ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без здійснення фіксування судового засідання технічними засобамию

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом у період з 04.02.13 року по 06.02.13 року на підставі наказу № 92 від 31.01.13 (а.с.7, т.1) проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ілтеріс" за грудень 2010 року та з ТОВ "Ферріт-Д" за січень та березень 2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 52/22-10/31116080 від 08.02.13 (а.с. 28-55, т. 1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено наступні порушення:

1) ч. 5 ст .203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 627 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

2) ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 134.1 ст. 134. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 093 363 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 815 205 грн., за І квартал 2012 року в сумі 278 158 грн.. внаслідок включення до складу валових витрат вартості товарів (робіт, послуг) за відсутності факту їх поставки від:

- ТОВ "Ілтеріс" 815 205 грн. (в.т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 815 205 грн.);

- ТОВ "Ферріт-Д" 278 158 грн. (в т.ч. за І квартал 2012 року 278 158 грн.);

3) пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.5.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 85, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року на 198756 грн. (рядок 19 декларації за січень 2012 року), завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2012 року в сумі 198756 грн. (рядок 24 декларації за лютий 2012 року), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року на 7563 грн. (рядок 19 декларації за березень 2012 року), занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 58 593 грн. (рядок 18 декларації за березень 2012 року), завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року в сумі 58593 грн. (рядок 24 декларації за березень 2012 року), завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року в сумі 7563 грн. (рядок 24 декларації за квітень 2012 року);

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 917 076 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 652 164 грн., за липень 2012 року в сумі 41118 грн., за серпень 2012 року в сумі 223 794 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг) за відсутності факту їх поставки від:

- ТОВ "Ілтеріс" 652 164 грн. (грудень 2010 року);

- ТОВ "Ферріт-Д" 264 912 грн. (січень 2012 року - 198 756 грн., березень 2012 року - 66 156 грн.).

На підставі вказаного акту Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0000082210 від 15.02.13, яким згідно з п.54.3 ст.54 та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення ст.З, пп.5.2.1 п. 5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1640044,50 грн., з яких 1 093 363 грн.- за основним платежем та 546681,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11, т.1);

- № 0000092210 від 15.02.13, яким згідно з п.54.3 ст.54 та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.5.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1375614 грн., з яких 917 076 грн. - за основним платежем, 458 538 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції встановлено, що за висновками акту перевірки, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток, кваліфіковані податковим органом за ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 134.1 ст.134, п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з податку на додану вартість - за пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.5.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, і полягали в тому, що позивач сформував валові витрати (витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування), та податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", які документально не підтверджені та щодо яких відповідач дійшов до висновку, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Статтею 134 розділу III Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.04.11), визначено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 року регулювались Законом України "Про податок на додану вартість", а після 01.01.11 року - положеннями Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (пп.7.4.4.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку) (пункт 188.1 ст. 188 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У ході розгляду справи судом першої інстанції, відповідач наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", у зв'язку з ненаданням на перевірку первинних документів на підтвердження цих відносин, а також з огляду на встановлені податковими органами порушення податкового законодавства в діяльності вказаних контрагентів позивача.

Заперечуючи ці доводи, відповідач посилався на те, що дані податкового обліку позивача підтверджуються належними первинними документами, які однак не були надані до перевірки на запити податкового органу, оскільки 23.07.12 були вилучені та приєднані до матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно директора ТОВ "Елєгін" ОСОБА_1

Відповідно до пунктів 44.3, 44.4, 44.6 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом першої інстанції встановлено, що проведенню перевірки, оформленої актом № 52/22-10/31116080 від 08.02.13, за наслідками якої винесені спірні податкові повідомлення - рішення, передувало направлення податковим органом на адресу ТОВ "Елєгін" запитів про надання пояснень та документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ТОВ "Ілтеріс" (запит № 4967/7/22-10/55 від 03.10.12 р. - а.с. 101, т.1) та ТОВ "Ферріт-Д" (запит № 392/1022-10-55 від 24.01.13 - а.с. 103, т.1). Позивач на вказані запити надав податковому органу відповіді № 211 від 09.10.12 та № 6 від 04.02.13 про те, що оригінали запитаних документів вилучені слідчим податкової міліції під час обшуку 23.07.12 (а.с. 104, 105, т.1).

Ненадання позивачем запитаних податковим органом пояснень та їх документального підтвердження стало приводом для призначення документальної позапланової перевірки позивача на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та видання наказу № 92 від 31.01.13. (а.с. 100, 110, т.1).

Чк встановлено судом першої інстанції, що постановою старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Кіровоградській області 25.06.12 порушено кримінальну справу № 90-0060 відносно директора ТОВ "Елєгін" ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в особливо великих розмірах на загальну суму 2693796 грн., за ознаками злочину, 'передбаченого ч. З ст. 212 КК України. Постановою Ленінського районного суду від 25.12.12 вказану постанову старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Кіровоградській області скасовано, (а.с. 207-210, т.2). Водночас, 23.07.12 у вказаній кримінальній справі у позивача проведено обшук, у ході якого було вилучено первинні фінансово - господарські документи ТОВ "Елєгін". (а.с. 63 - 70, т.1)

Пунктом 85.9 статті 85 ПК України передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Судом першої інстанції встановлено, що на запити Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про надання копій вилучених у ТОВ "Елєгін" документів по взаємовідносинах з ТОВ "Ілтеріс" за грудень 2010 року, ТОВ "Ферріт-Д" за січень та березень 2012 року, або забезпечення доступу до їх перевірки, СВ ДПС у Кіровоградській області повідомило, що первинні та договірні документи за вказані періоди у кримінальній справі № 90-0060 не вилучалися, (а.с. 106 - 109, т.1).

В обгрунтування правомірності формування даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", позивач зазначає, що вони підтверджені належними первинними документами. При цьому, взаємовідносини з ТОВ "Ілтеріс" за грудень 2010 року, а також відповідні первинні документи були перевірені відповідачем раніше, а саме у ході позапланових перевірок, оформлених актом № 37/22-10/31116080 від 08.05.12 (а.с. 230 - 257, т.2) та довідкою № 353/22-10/31116080 (а.с. 15 - 25, т.1), у ході яких порушень при декларуванні цих взаємовідносин установлено не було. Щодо документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Ферріт-Д" за січень та березень 2012 року, то позивачем наразі відновлено відповідні первинні документи, шляхом отримання їх примірників від ТОВ "Ферріт-Д", копії яких надано до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що Олександрійською ОДПІ у квітні 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Елєгін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 по 31.12.11, за результатами якої складено акт перевірки № 37/22-10/31116080 від 08.05.12. (а.с. 230 - 257, т.2)

У ході цієї перевірки на запит посадових осіб податкового органу від 24.04.12 позивачем 27.04.12 були надані копії документів по взаємовідносинах з ТОВ "Ілтеріс" на 486 арк. разом з пояснювальною запискою (а.с. 59-62, т.1).

Як вбачається зі змісту акту № 37/22-10/31116080 від 08.05.12, під час перевірки позивача порушень податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ілтеріс" за грудень 2010 року - не встановлено.

З матеріалів справи вбачється, що обставини здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Ілтеріс", на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем в акті перевірки № 52/22-10/31116080 від 08.02.13, суд установив, що вони стосуються поставки товарів за договором купівлі-продажу № 01-11/10 від 01.11.10, укладеним з ТОВ"Ілтеріс". Зокрема, у грудні 2010 року за вказаним договором позивачу було поставлено товарів (прокат кольорових металів) на загальну суму 3 912 984 грн.

Витрати на придбання товарів за вказаною операцією у сумі 3 260 818,14 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік (а.с. 9-11, т.2), а сума ПДВ у розмірі 652 163,63 грн. включена до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року (а.с. 12-17, т.2).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що поставка товарів підтверджується відповідними первинними документами, які у ході судового розгляду справи були надані суду позивачем та відповідачем, а саме:

- накладними ТОВ "Ілтеріс" про поставку ТОВ "Елєгін" прокату кольорових металів №1736 від 01.12.10, №1737 від 01.12.10, №1738 від 02.12.10, №1739 від 06.12.10, №1740 від 06.12.10, №1741 від 06.12.10, №1742 від 10.12.10, №1495 від 15.12.12, №1744 від 15.12.10, №1745 від 17.12.12, №1746 від 21.12.10, №1747 від 21.12.10, №1748 від 23.12.10 (а.с. 243- 250, т.1, а.с. 1-5, т.2);

- податковими накладними, виписаними ТОВ "Ілтеріс" на адресу позивача: №1488 від 01.12.10, №1489 від 01.12.10, №1490 від 02.12.10, №1491 від 06.12.10, №1492 від 06.12.10, №1493 від 06.12.10, №1494 від 10.12.10, №1495 від 15.12.10, №1496 від 15.12.10. №1497 від 17.12.10, №1498 від 21.12.10, №1499 від 21.12.10, №1500 від 23.12.10 (а.с.243-250, зв., т.1, а.с. 1-5, зв., т.2);

- товарно-транспортними накладними ПП фірма "Лагуна" про перевезення цих товарів від ТОВ "Ілтеріс" до ТОВ "Елєгін" №Л-243 від 01.12.10, №Л-244 від 02.12.10, №Л-245 від 06.12.10. №Л-249 від 10.12.10, №Л-256 від 15.12.10, №Л-257 від 17.12.10, №Л-258 від 21.12.10, №Л-259 від 23.12.10 (а.с. 211-218, т.2).

Згідно пояснень позивача, поставлений товар був розвантажений на складі ТОВ "Елєгін", розташованому у м. Олександрії по вул. Звенигородське шосе, 8/5, який він використовує на підставі договорів суборенди нежитлового приміщення №10-а від 01.10.10, №Арс-2012-2 від 01.01.12, укладених з ТОВ "Кіровцветмет". (а.с. 219, 220, 221, т.2).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Елєгін" з ТОВ "Ферріт-Д" представник позивача, доводячи правомірність формування даних податкового обліку за ними, зазначає, що останнім придбано у ТОВ "Ферріт-Д" за договором купівлі-продажу № 03-01/12 від 03.01.12 прокат кольорових металів та обладнання. Зокрема, у січні та березні 2012 року на підставі цього договору позивачу було поставлено товарів загальною вартістю 1 589472 грн.

Витрати на придбання товарів за вказаною операцією у сумі 1324559 грн. віднесені позивачем до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року (а.с. 6-8, т.2), а суми ПДВ з вказаної операції у розмірі 264 912 грн. включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ: 198 755,78 грн. - за січень 2012 року, 66156 грн. - за березень 2012 року (а.с. 18-28, т.2).

На підтвердження цих операцій в матеріалах справи містяться наступні первинні документи: договір купівлі-продажу № 03-01/12 від 03.01.12 (а.с. 82, т.2), видаткові накладні, податкові накладні, накладні на повернення, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 3 від 14.03.12, № 4 від 14.03.12 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на формування валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток) та податкового кредиту з ПДВ по спірних взаємовідносинах з ТОВ "Ілтеріс" та ТОВ "Ферріт-Д" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які в ході проведення перевірки відповідачем не перевірялися та не досліджувались. У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Щодо висновків відповідача про безтоварність цих операцій, вчинення їх без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними, чим порушено ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, судом установлено, що такі висновки ґрунтуються на актах перевірок, проведених іншими органами податкової служби, а саме:

- акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 527/23-3/37148736 від 06.02.12 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ілтеріс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ "Літіс Групп" за грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року", яким установлено, що ТОВ "Ілтеріс" здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди третіми особами, а угоди, укладені ним з контрагентами - покупцями, зокрема, з ТОВ "Елєгін" мають ознаки нікчемності, (а.с. 201-226, т.1);

- акту ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.12 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ферріт-Д" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Будівництво та комплектації" за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Олимп" за вересень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сакура" за вересень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за березень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку", яким установлено, що ТОВ "Ферріт-Д" здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди третіми особами, та не встановлено факту поставки товарів по ланцюгу від цих контрагентів до ТОВ "Ферріт-Д" та від ТОВ "Ферріт-Д" до його покупців, зокрема ТОВ "Елєгін" (а.с. 146-200, т.1).

Зазначені акти були використані у ході перевірки позивача відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених ДПА України від 18.04.08 № 266. З огляду на встановлену вказаними актами нікчемність правочинів, вчинених цими платниками, та з огляду на те, що позивач є наступним покупцем у ланцюгу придбання товарів за цими правочинами, відповідач дійшов до висновку, що ТОВ "Елєгін" є вигодонабувачем, що і стало підставою для висновків про нікчемність його господарських взаємовідносин з цими платниками, як таких, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними, та відповідно зменшення суми валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) та податкового кредиту, сформованого за ними.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки №52/22-10/31116080 від 08.02.13. визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, ст. 205 КК України, відповідачем суду не надано.

Також, не надано доказів наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемними укладених між ними правочинів.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання. Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контрагенти позивача - ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д"- у періоди, що перевірялися, мали господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, не є підтвердженням нікчемності угод, укладених позивачем, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товари, які поставлялися позивачу ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д", придбавалися останніми саме у контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

Зі змісту акту податкового органу № 527/23-3/37148736 від 06.02.12 та акту ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська № 7210/224/36441206 від 21.12.12 вбачається, що в ході проведення перевірок ТОВ "Ілтеріс" та ТОВ "Ферріт-Д" їх взаємовідносини з позивачем не досліджувалися. Тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем вказані акти безпідставно використані під час перевірки позивача як докази, що підтверджують факти виявлених порушень податкового законодавства з його боку.

До того ж, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від можливості проведення зустрічної звірки його контрагентів податковими органами, або від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д" мали місце та фактично здійснені. У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем ст.З, пп.5.2.1 п. 5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.5.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України при відображенні у податкбвому обліку спірних взаємовідносин з ТОВ "Ілтеріс", ТОВ "Ферріт-Д" є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ "Елєгін" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, отже, збільшення грошових зобов'язань на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України, є неправомірним.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай