Ухвала суду № 3910471, 03.06.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції - Ушаков Т.С.

  суддя - доповідач - Геращенко І.В.

  Донецький апеляційний адміністративний суд

 У Х В А Л А

Іменем України

 « 03 » червня 2009 року справа № 2а-1963/08

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26   

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.  

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання  Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду  

від 25.12.2008 року

у справі  № 2а-1963/08

за позовом Закритого акціонерного товариства “Чарівне дійво”

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

про  відміну податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Чарівне дійво” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про відміну податкового повідомлення - рішення від 14.02.2007 року № 0000222342/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 83721 грн. 60 коп., в тому числі основний платіж в сумі 69768 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 13953 грн. 60 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року у справі № 2а-1963/08 (суддя Ушаков Т.С.) позовна заява задоволена.

Відповідач з прийнятою постановою не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

Вказує на те, що судом невірно застосовані норми п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки, як вважає заявник скарги, зобов'язання позивача по сплаті прибуткового податку, яке визнане господарським судом Луганської області таким, що не підлягає сплаті у зв'язку з тим, що ДПІ у м. Свердловську заявлені вимоги конкурсних кредиторів після закінчення строків, встановлених для їх подання, тому позивач повинен був на таку суму збільшити валові доходи.

Крім зазначеного, податкова інспекція вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки дія мораторію поширюється тільки на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень, заслухавши представників сторін, судова колегія встановила.

В основу повідомлення - рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 05.02.2007 року № 000072/2342/00444777 про результати планової перевірки під час проведення якої встановлене порушення товариством вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як вважає податкова інспекція, в ІІI кварталі 2006 року позивач не відніс до складу валових доходів суму зобов'язання по сплаті прибуткового податку з громадян в розмірі 368109 грн. 59 коп., яка раніше віднесена на валові витрати та постановою Господарського суду Луганської області від 04.08.2006 року у справі № 10/405пн-ад визнана такою, що не підлягає сплаті, оскільки ДПІ у м. Свердловську вимоги конкурсних кредиторів заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

У зв'язку з встановленим порушенням позивачу визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 83721 грн. 60 коп., в тому числі основний платіж в сумі 69768 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 13953 грн. 60 коп.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.01.2007 року у справі № 22/8б порушена справа про банкрутство Закритого акціонерного товариства “Чарівне дійво” та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 4).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом.

В апеляційній скарзі відповідач вважає підставою для скасування постанови лише неправильне застосування норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість апеляційних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до Законів України.

Таким чином, відповідач у справі - ДПІ у м. Свердловську - орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції відносно інших суб'єктів господарювання у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування“ ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 3 вищезазначеного закону визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування, у тому числі єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування“ на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.

Порядок визначення об'єкту оподаткування , ставки та механізм сплати податку на прибуток встановлений Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В акті перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валовий доход включає д оходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

З системного аналізу зазначених норм Закону вбачається, що Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку збільшувати суму валових доходів в разі визнання судом суму зобов'язання по сплаті прибуткового податку з громадян, яка раніше віднесена на валові витрати, такою, що не підлягає сплаті, оскільки кредитором вимоги конкурсних кредиторів заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що визначення податкового зобов'язання у спорі, що розглядався, відповідачем не ґрунтується на законі.

Стосовно застосування відповідачем фінансових санкцій в сумі 13953 грн. 60 коп. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно пункту 4 статті 12  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” м ораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).  

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань по прибутковому податку з громадян настав у позивача станом на 05.11.2004 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів введений 16.01.2007 року, тобто  до  порушення провадження у справі про банкрутство,  на виконання цих податкових зобов'язань розповсюджується дія мораторію.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч.1 ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Такої правової позиції дотримується судова палата в адміністративних справах Верховного суду України у своїх постановах.

За таких обставин у податкового органу відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення, яке оспорювалось, відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, 3, 11 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 4, 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 3, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року у справі № 2а-1963/08 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року у справі № 2а-1963/08 за позовом Закритого акціонерного товариства “Чарівне дійво” до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про відміну податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 03.06.2009 року проголошений повний текст ухвали.

Головуючий   І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич

  з  оригіналом згідно:

головуючий суддя І.В.Геращенко