Ухвала суду № 39097763, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20688/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Жукова Д.О., Мазура В.В.,

представника позивача - Шкодича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ПП «Гроцький Транс Експедиція» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.12.2013 року №108026552208 та №107926552708.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність реального характеру господарських операцій, внаслідок яких позивачем сформовано податковий кредит та зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток за рахунок понесених витрат при взаємовідносинах з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін».

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року, за підсумками якої складено акт від 29.11.2013 року №721/26-55-22-08/19244992 та виявлено порушення ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі на 264500 грн. за період ІІ-ІІІ квартали 2011 року, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 230000,00 грн., в тому числі у серпні 2011 року - на 195000 грн., у вересні 2011 року - на 35000 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 18.12.2013 року №108026552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 287500 грн., з них 230000 грн. - за основним платежем, 57500 грн. - за штрафними санкціями, №107926552708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 264500 грн. (без застосування штрафних санкцій).

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення першим коштів, витрачених за договорами поставки комплектуючих, укладеними з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін», до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки ці угоди не створюють обумовлених ними наслідків, зокрема й для оподаткування.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на викладеному в акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.02.2012 року №147 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» з питань достовірності та повноти формування податкового кредиту та податкових зобов'язань в період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, а також на протоколі допиту директора цього товариства ОСОБА_6, з огляду на які контролюючим органом було встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» за період з червня по жовтень 2011 року. При цьому, відповідачем відзначено, що з аналізу податкової звітності згаданого підприємства не вбачається наявності складських приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, необхідного для здійснення господарської діяльності. Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що товар, який наявний на складі ПП «Гроцький Транс Експедиція», отриманий від ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» безоплатно від невстановлених третіх осіб.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до податкової перевірки та до суду документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаним контрагентом, а також пояснення щодо застосування придбаного у останнього товару у власній господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається з матеріалів справи, між ПП «Гроцький Транс Експедиція» (замовник), в особі директора Гроцького О. П. та ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» (постачальник), в особі директора ОСОБА_6, укладено договори №201 від 15.07.2011 року, №203 від 18.07.2011 року, №205 від 19.07.2011 року, №206 від 22.07.2011 року та №207 від 23.07.2011 року щодо поставки комплектуючих. Згідно з умовами вказаних договорів постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується придбати товар. Умовами договору встановлено, що передача товару оформлюється видатковою накладною.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано виписані постачальником рахунки фактури на поставку комплектуючих, видаткові накладні.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» виписано позивачу податкові накладні щодо кожної поставки, підписані від імені ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» директором ОСОБА_6 та скріплені печаткою підприємства.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі та проведені у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача №26009232286 та визнається відповідачем у акті перевірки.

На підтвердження складського обліку придбаного товару позивачем надано прибуткові накладні. Наявність у позивача складських приміщень підтверджується відповідними договорами оренди нежитлових приміщень, укладеними з ТОВ «Шмітс Сервіс». Товар був отриманий за довіреностями, про що наявні записи в журналі їх реєстрації.

Також, до перевірки надано сальдову відомість по рахунку 281 ПП «Гроцький Транс Експедиція» станом на 22.11.2013 року, відповідно до якої товари придбані у ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» знаходяться на складі.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару власним вантажним автотранспортом позивача, останнім надано докази відрядження працівників підприємства на транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» за маршрутом: с. Гурівщина (Київська область) - с. Почапи (Волинська область) - с. Гурівщина (Київська область), а також подорожні листи, з яких можна встановити особу, що здійснювала перевезення, маршрут, витрати пального та час роботи автомобіля. Водії, що здійснювали перевезення є штатними працівниками ПП «Гроцький Транс Експедиція», що підтверджується затвердженим директором штатним розкладом. Наявність у позивача автотранспорту, зокрема, вантажного, підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що зі змісту наданих позивачем подорожніх листів слідує, що перевезення придбаного товару здійснювалось автомобілями марки Рено (Renault) №АА 0398 ВА та Вольво (Volvo) №37127 КА та №АА9250ВІ. Матеріалами справи підтверджується перебування у власності позивача автомобіля марки Renault моделі Kangoo з н.з. АА 0398 ВА та сідлового тягача марки Volvo моделі FH 12 з н. з. АА9250ВІ. Проте, не надано доказів належності позивачу на праві власності автомобіля марки Volvo з н.з. 37127 КА. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в подорожніх листах, копії яких наявні в матеріалах справи, не міститься записів про використання причіпів до сідлових тягачів. Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичної наявності на праві власності у позивача будь-яких причепів чи орендування їх з метою здійснення стверджуваних ним перевезень вантажу за договорами з ТОВ «БС Консалтінг Юкреін».

Окрім того, судова колегія враховує, що з подорожніх листів та наказу про відрядження штатних працівників слідує, що вони здійснювали виїзд по маршруту . Гурівщина (Київська область) - с. Почапи (Волинська область) - с. Гурівщина (Київська область). У той же час, матеріали справи не містять жодних доказів розташування в селі Почапи Волинської області складських приміщень ТОВ «БС Консалтінг Юкреін». Наявність складських приміщень у названого підприємства, зокрема, не була підтверджена в ході документальної перевірки ТОВ «БС Консалтінг Юкреін», за підсумками якої ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 15.02.2012 року №147/23-04/36412065. За даними ЄДРПОУ ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» зареєстроване в м. Бориспіль Київської області в будинку №83 по вул. Котовського, а за даними податкового органу фактично знаходиться в м. Києві по вул. Нижньоюрківській, 31.

У контексті наведеного, обговорюючи результати проведених між позивачем та ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» господарських операцій, які були відображені як позивачем, так і його контрагентом у податковій звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. «а» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який був чинним на час спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а також встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті (п. 1).

Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Зважаючи на вимоги до змісту податкової накладної та інших первинних документів, встановлені приведеними положеннями податкового законодавства та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідності засвідчення таких документів уповноваженою на їх підписання особою, колегія суддів відзначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та первинні документи, на основі яких позивачем зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток, підписані особою, яка заперечує свою участь в діяльності ТОВ «БС Консалтінг Юкреін», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, що підтверджується протоколом допиту директора ТОВ «БС Консалтінг Юкреін» ОСОБА_6, проведеним працівником податкової міліції в рамках досудового розслідування кримінальної справи (запис в ЄРДР №3201318000000005) від 17.05.2013 року (а.с. 210-2013 т.1).

Отже, виписані від імені ОСОБА_6 податкові накладні та первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, а сплачених за договорами поставки комплектуючих №201 від 15.07.2011 року, №203 від 18.07.2011 року, №205 від 19.07.2011 року, №206 від 22.07.2011 року та №207 від 23.07.2011 року коштів до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - необґрунтованим.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірними договорами товару, послуг та робіт є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження податкового обліку ПП «Гроцький Транс Експедиція».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 05 червня 2014 року)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М