Ухвала суду № 39096718, 27.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/740/14 Справа № 182/334/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Борисова Н. А. Доповідач - Литвиненко О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

27 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Литвиненка О.О.,

суддів: Кузьменко В.М.,Кислого М.М.,

при секретарі: Шевченко Т.В.,

за участю прокурора: Кузьменка А.С.,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляції обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий:

- 18.06.2009 року Нікопольським міськрайонним судом за ч.2 ст.187, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 16.10.2013 року умовно-достроково на 1 рік 25 днів, згідно ухвали Апеляційного суду Харківської області,

засуджений: - за ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 18.06.2009 року та остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, раніше судимий:

- 02.04.2013 року Нікопольським міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ст.ст. 75,76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

засуджений: - за ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 02.04.2013 року та остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, раніше судимий:

- 29.11.2011 року Нікопольським міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ч.1 ст.185, ч.1 ст.70, ст.ст. 75,76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 03.02.2012 року Нікопольським міськрайонним судом за ч.1 ст.309, ч.4 ст.70, ст.ст. 75,76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

засуджений: - за ч.2 ст.187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 03.02.2012 року та остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Обвинуваченим ОСОБА_4 апеляції на вирок суду не подані.

Згідно вироку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочину за таких обставин.

18 листопада 2013 року приблизно о 22.00 годин, ОСОБА_2, який раніше вчинив розбій, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку № 217 по вул.Шевченка в м.Нікополь Дніпропетровської області, під вигаданим приводом зупинили потерпілого ОСОБА_5 та попросили «запалити».

Почувши відмову потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_4, тримаючи в руках предмет зовні схожий на автомат, наполягав на вимозі.

Потерпілий, побачивши в руках у ОСОБА_4 предмет, який зовні схожий на автомат, сприйняв його за справжню зброю та реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, злякавшись почав тікати.

З метою заволодіння чужим майном ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наздогнали потерпілого та напали на нього.

При цьому, ОСОБА_2, реалізуючи спільну з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мету на заволодіння майна потерпілого, наніс один удар кулаком в обличчя потерпілого, від чого останній присів. Після чого, ОСОБА_3 наніс один удар ногою по обличчю потерпілого ОСОБА_5, від якого останній впав на землю. Потім, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 умисно, з метою досягнення спільної злочинної мети, спільно почали наносити удари ногами по обличчю потерпілого. В процесі побиття потерпілого, ОСОБА_2, помітив на пальці правої руки потерпілого золоту каблучку та намагався її зняти.

В цей час ОСОБА_4, реалізуючи спільну з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мету на заволодіння майна потерпілого, умисно наніс предметом, зовні схожим на автомат, удар по голові потерпілого, чим подавив його волю до супротиву.

Після чого, ОСОБА_2 зняв з пальця правої руки потерпілого золоту каблучку та спробував зняти з пальця лівої руки потерпілого іншу каблучку, але не зміг.

В цей час ОСОБА_4, маючи при собі предмет зовні схожий на автомат, продовжуючи реалізовувати спільну з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мету на заволодіння майна потерпілого, приставив дуло зазначеного предмету до голови останнього, тобто погрожуючи застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я, почав вимагати від ОСОБА_5 передачі їм іншого майна. ОСОБА_5, реально сприймаючи погрозу, зняв з пальця лівої руки золоту каблучку та передав ОСОБА_2, який в цей час разом з ОСОБА_3 перебували поруч і своєю присутністю здійснювали психологічний тиск на потерпілого. Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знову продовжили наносити удари ногами та руками по обличчю потерпілого ОСОБА_5

Потім, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати спільну з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мету на заволодіння майна потерпілого, почав вимагати у потерпілого передачі йому мобільного телефону. Потерпілий ОСОБА_5, злякавшись та реально сприймаючи загрозу своєму життю та здоров'ю, передав ОСОБА_2 свій мобільний телефон.

Після чого, обвинувачені нанесли ногами декілька ударів по обличчю потерпілого ОСОБА_5, який знаходився на землі та з викраденим майном зникли з місця пригоди.

В результаті розбійного нападу, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили потерпілому ОСОБА_5, тілесні ушкодження у вигляді саднин, синця та двох забитих ран обличчя, синця нігтьової фаланги третього пальця правої кисті, які відпостяться до категорії легких тілесних ушкоджень та заволоділи різним майном потерпілого, спричинивши йому матеріальну шкоду на загальну суму 2430 грн.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, в зв'язку з тим, що даного злочину він не скоював, також вказує на те, що ОСОБА_4 у судовому засіданні наголошував на тому, що це він побіг за потерпілим та побив його. Крім цього обвинувачений зазначає, що йому не були роз'ясненні його права згідно КПК України, не наданий своєчасно захисник, а також що до нього працівниками міліції застосовувалися недозволені методи фізичного та психологічного впливу.

В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати за тими же обставинами, що ним були зазначені раніше та застосувати до нього Закон України «Про амністію».

З основної апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що він не заперечуючи фактичні обставини справи, а також правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо нього змінити, призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

З доповнень до основної апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 вбачається, що він змінив свої апеляційні вимоги та просить вирок суду скасувати, направити справу на новий судовий розгляд, при цьому вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового слідства, оскільки не були допитані два свідки, однак не зазначив які саме. Також при ухвалені вироку прокурор та суддя взяли до уваги лише покази потерпілого, в яких маються певні суперечності.

З доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що він просить вирок суду скасувати, оскільки вважає, що вирок ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що працівники міліції застосовувалися до нього недозволені методи морального та психологічного впливу. Також обвинувачений зазначає, що потерпілого ОСОБА_5 він не бив, його майно не забирав, при цьому просить застосувати до нього Закон України «Про амністію».

З нових доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що він просить вирок суду змінити, пом'якшити йому покарання застосувавши ст.69 КК України, та на підставі ст.71 КК України остаточно призначити йому покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які конкретизували свої апеляційні вимоги та просили пом'якшити їм покарання або застосувати до них Закон України «Про амністію», обвинуваченого ОСОБА_4 який апеляції не подавав, але також просив застосувати до нього Закон України «Про амністію», прокурора, який заперечував проти апеляцій обвинувачених та просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєнні злочину при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю ґрунтуються на розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказах.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання, органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які були б підставою для скасування або зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми, достовірними.

Злочинні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вірно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, а стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 також особою, яка раніше вчинила розбій.

При розгляді справи у суді першої інстанції, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою провину визнали частково, а обвинувачений ОСОБА_2 свою провину за ч.2 ст.187 КК України не визнав, вказуючи на те, що потерпілого він не бив та його майно не забирав.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони не скоювали даного злочину і що саме ОСОБА_4 першим побіг за потерпілим та почав його бити є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В ході досудового та судового слідства було достовірно встановлено, що саме ОСОБА_2 спровокував конфлікт з потерпілим ОСОБА_5, першим побіг за ним, наздогнавши почав бити та заволодів його майном, яке в подальшому обвинувачені передавали один одному.

Ці обставини підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_5, даними ним як на досудовому слідстві так і в суді, з яких вбачається, що в період часу з 21.00 по 22.00 годин, він повертався додому в районі СШ №20. До нього підійшли обвинувачені, ОСОБА_2 попросив запалити. Він відповів,що не палить. При цьому він помітив у ОСОБА_4 на плечі автомат чорного кольору, який особисто він сприйняв як справжню зброю. Для того, щоб уникнути конфлікту, він перейшов на протилежну сторону вулиці, яка більш освітлена. ОСОБА_2 став кричати «стій» і побіг за ним першим і наздогнав його, вдарив рукою в обличчя. Від чого він присів. В цей час підбігли ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та почали усі бити ногами. При цьому ОСОБА_2 говорив «я тебе вб'ю» і нецензурно лаявся. Удари наносили по голові та тулубу. Кілька разів вдарили автоматом по потилиці, вважає, що бив ОСОБА_4 у якого постійно знаходився автомат та який перебував у нього за спиною. Під час побиття ОСОБА_2 зняв у нього з правої руки золоту каблучку, а потім намагався зняти каблучку з лівої руки, але не міг. Тоді, приставили до його голови автомат і ОСОБА_2 в цей момент зняв каблучку. Він реально злякався, що можуть вистрелити з автомату. Обвинувачені один одному передавали його речі, які відбирали у нього. Коли ОСОБА_2 спитав, що у нього в кишенях, то він витяг і передав йому мобільний телефон. Після того, коли все відібрали, нанесли йому ще кілька ударів і побігли. А він залишився лежати. Випадкові перехожі викликали міліцію та він описав нападників, яких затримав наряд ППС з його участю, за СШ № 20. При цьому у обвинувачених був його мобільний телефон, який був у ОСОБА_4 та золоті прикраси, які вилучили у ОСОБА_3. Стверджує, що запам'ятав одяг обвинувачених, так у ОСОБА_2 був світлий костюм та темна спортивна куртка, на ногах кросівки. У ОСОБА_3 була спортивна куртка з жовтими смугами та через плече маленька сумка. ОСОБА_4 був вдягнутий у темний одяг, а на голові чорна шапка з зеленими смужками. Під час затримання у ОСОБА_4 також знаходився автомат.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 1063 від 23.12.2013 року, в слідах на спортивних штанах і на кросівці на праву ногу, які належать ОСОБА_2 і були вилучені у нього під час затримання, встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні слідів крові, в зазначених об'єктах виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цих слідів за рахунок крові особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, зі ізосерологічною системою АВО. Оскільки виявлений в цих слідах антиген А являється групо специфічним для крові потерпілого ОСОБА_5, тому не виключена можливість походження вказаних слідів за рахунок крові потерпілого (а.с. 128-131).

У обвинуваченого ОСОБА_3 також було вилучене взуття чорного кольору зі слідами бурого кольору (а.с. 53). Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 1064 від 23.12.2013 року (а.с. 121-124) згідно висновку експерта № 632к від 13.12.2013 року в слідах на кросівці на ліву ногу, які належать ОСОБА_3 встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні слідів крові, в зазначених об'єктах виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цих слідів за рахунок крові особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, зі ізосерологічною системою АВО. Оскільки виявлений в цих слідах антиген А являється групо специфічним для крові потерпілого ОСОБА_5, тому не виключена можливість походження вказаних слідів за рахунок крові потерпілого. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що особисто у нього тілесних ушкоджень не було, що також було очевидним під час його затримання одразу ж після скоєння правопорушення.

Крім цього, згідно слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_5, відеозапис якого було переглянуто під час судового розгляду, підозрюваний ОСОБА_4 пояснив, що першим за потерпілим побіг саме ОСОБА_2, який збив його з ніг (а.с. 192-196).

Також відповідно до матеріалів справи, на одязі ОСОБА_4 були відсутні сліди крові, оскільки обвинувачений у цей час застосовував автомат, тримаючи його біля голови потерпілого та знаходячись позаду нього.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що йому не був своєчасно наданий захисник, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що згідно доручення (т.1 а.с. 27) ОСОБА_2 для його захисту був наданий адвокат, однак відповідно до його заяви обвинувачений відмовився від допомоги захисника, наголошуючи на тому, що буде захищати свої інтереси самостійно і це не пов'язано з його матеріальним становищем (т.1 а.с. 28).

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що працівники міліції застосовували до них недозволені методи фізичного та психологічного впливу, оскільки обвинувачені як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції жодного разу не зазначали, що до них застосовувалися такі методи впливу.

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що при ухвалені вироку суд взяв до уваги лише покази потерпілого, які мають суперечності, колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи, при цьому суд обґрунтовано у вироку зазначив, що підстав для сумніву в показах потерпілого не має.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними заяви обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування до них Закону України «Про амністію», оскільки згідно п.п. «б» і «в» ст.8 даного закону, амністія не застосовується до осіб які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин та які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Відносно доводів апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про пом'якшення йому призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що вони не можуть бути підставою для зміни вироку і не підлягають задоволенню, оскільки суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.65 КК України врахував тяжкість вчиненого засудженими злочину, дані про осіб засуджених, а також сукупність всіх обставин у справі.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням вище вказаного, колегія суддів вважає, що доводи апеляцій обвинувачених є необґрунтованими, та такими, що не можуть бути підставою для скасування чи зміни вироку суду.

Керуючись ст.ст. 404,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляції обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2014 року у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: