Ухвала суду № 39095772, 06.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/11162/13-к 06.06.2014 06.06.2014 06.06.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Войтовського С.А.

суддів - Бережного С.Д., Семенчука О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013160040006120 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді провадження в суді першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 08 квітня 2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Херсона, не одруженого, працюючого зубним техніком в клінічній лікарні Суворовського району м.Херсона, не судимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, обвинуваченого за ст. 263 ч.1 КК України,

за участю:

секретаря - Ястреби С.С.

судового розпорядника - Овчаренка М.М.

прокурора - Брєк Г.С.

захисника - ОСОБА_3

обвинуваченого -ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати засудженим ОСОБА_1 за ст. 263 ч.1 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у скоєні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України з призначенням покарання у виді

Провадження № 11-кп/784/340/14 Головуючий суду першої інстанції: Беспрозванний О.В.

Категорія: ст.263 ч. 1 КК України Доповідач апеляційного суду: Войтовський С.А.

позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 226грн. 72 коп. та судово-балістичної експертизи в сумі 410 грн. 76 коп. Також судом вирішено питання щодо речових доказів.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1, вважає, що суд при призначенні покарання недостатньо врахував тяжкість злочину та особу обвинуваченого, у зв'язку з чим безпідставно звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що ОСОБА_1 хоча і є не судимим в силу ст. 89 КК України, однак раніше неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності та негативно характеризується за місцем проживання. На думку апелянта, позитивна характеристика ОСОБА_1 за місцем роботи є необ'єктивною, оскільки стосується не його особистості, а здобутків, як зубного техніка. Посилається й на те, що ОСОБА_1 вину не визнав і не розкаявся у скоєному, а тому суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття обвинуваченого. Вважає, що суд недостатньо врахував і те, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин в стані наркотичного сп'яніння.

3. Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого вважає вирок суду законним і обґрунтованим. Вказує, що ОСОБА_6 не судимий в силу ст. 89 КК України, а тому суд не має враховувати попередні судимості, як про це зазначає апелянт. Вважає, що суд обґрунтовано прийняв до уваги позитивну характеристику обвинуваченого за місцем роботи. Зазначає, що вказана характеристика містить відомості про поведінку обвинуваченого до і після скоєння злочину, його ставлення до роботи, професіональні здобутки. На думку захисника, суд правильно визнав обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття у скоєному. Захисник просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду без змін.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в невстановлений день та час, без передбаченого законом дозволу, придбав вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці ИЖ-58МА серії НОМЕР_1 та бойові припаси - 3 патрони 16 калібру до гладкоствольної мисливської зброї, які переніс до салону автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_2, де продовжував зберігати без передбаченого законом дозволу та перевіз на вказаному транспортному засобі з м.Херсону до м.Миколаєва.

28.10.2013 року, приблизно о 22 год., в районі будинку 81/1 по вул. Космонавтів в м.Миколаєві, працівниками ДАІ ОСОБА_1, який керував вказаним вище автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, був затриманий за вчинення адміністративних правопорушень.

Під час огляду транспортного засобу, на якому рухався ОСОБА_1, в сумці на задньому сидінні працівниками міліції була виявлена та вилучена вогнепальна зброя - обріз мисливської рушниці ИЖ-58МА серії НОМЕР_1 та бойові припаси - 3 патрони 16 калібру до гладкоствольної мисливської зброї.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ст. 263 ч.1 КК України, як придбання, носіння, зберігання, вогнепальної зброї ( крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини та каяття у скоєному, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, та на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні вироку та положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді; доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги; пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим та просили залишити його без змін; повторно дослідивши окремі обставини провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню в частині звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, з постановленням в цій частині свого вироку, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, у якому він обвинувачується, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку. В цій частині вирок сторонами кримінального провадження не оскаржується.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, а за місцем роботи - позитивно, також врахував, що ОСОБА_1 визнав вину та розкаявся у вчиненому злочині, що є обставинами, які пом'якшують покарання. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину в стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі та можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, суд належним чином не мотивував прийняте рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Доводи прокурора про те, що наведені судом обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК України, є слушними.

На думку апеляційного суду, судом першої інстанції недостатньо врахована ступінь тяжкості злочину, вчиненого ОСОБА_1, який є тяжким, обставини скоєння кримінального правопорушення, а також дані про особу винного.

Суд фактично не врахував негативну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання.

Обґрунтованими є й доводи прокурора про неналежну оцінку судом характеристики за місцем роботи.

Так, з вказаної характеристики вбачається, що ОСОБА_1 працює зубним техніком в стоматологічній поліклініці клінічної лікарні Суворовського району м.Херсона. При цьому характеристика фактично стосується професійної діяльності ОСОБА_1 як зубного техніка і не містить даних щодо його особистості. Тоді як, з характеристики за місцем проживання вбачається, що обвинувачений характеризуються негативно, схильний до вчинення злочинів і правопорушень, агресивний, зухвалий, зловживає алкогольними напоями та підтримує зв'язки з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя.

З матеріалів провадження також вбачається, що в 28.10.2013 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.2 КУпАП за повторне, протягом року керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.

Крім того, при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, судом не враховані й інші обставини, що характеризують його особу.

Так, при огляді автомобіля, яким керував ОСОБА_1, було виявлено та вилучено, крім вогнепальної зброї та бойових припасів, також комплекти змінного спортивного одягу, взуття, рукавички, спортивна шапка, два набори накладних вусів та накладна борода, державні номерні знаки автомобіля. Направляючись з м.Херсона до м.Миколаєва, де був затриманий ОСОБА_1, він не тільки мав при собі вищезазначені речі, а й змінив державні номерні знаки автомобіля на інші, а тому вказані обставини в своїй сукупності також свідчать про його схильність до правопорушень та негативну соціальну поведінку.

Що стосується визнання судом першої інстанції обставин, які пом'якшують покарання - визнання своєї вини обвинуваченим та розкаяння у вчиненому злочині, то, аналізуючи зазначене, апеляційний суд приходить до слідуючого.

Як слідує з технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив належність йому вилученого обрізу мисливської рушниці і бойових припасів, вказавши, що сумку з обрізом рушниці і речами випадково знайшов, що в ній достовірно не бачив і значення цьому не надав. Номерні знаки на автомобілі змінив на регіон Миколаївської області, так як хотів представитись дівчині, до якої нібито їхав, мешканцем м.Миколаєва.

Разом з тим, відповідно до висновку експерта № 1423 від 29.10.2013 року, який був досліджений судом першої інстанції, на поверхні предмета схожого на обріз, вилученого 28.10.2013 року під час огляду автомобіля ВАЗ-2108 д.н. НОМЕР_3 за адресою м.Миколаїв, вул.Косморнавтів, 81/1 (яким керував ОСОБА_1), виявлений один слід папілярного узору пальця руки, залишений вказівним пальцем лівої руки гр.ОСОБА_1

Таким чином, твердження обвинуваченого про те, що він достовірно не знав, що знаходиться в сумці і не бачив обрізу мисливської рушниці, не відповідають дійсності.

Щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, однак, в даному випадку, вказані ознаки відсутні. За таких обставин, не можна вважати, що обвинувачений свою вину визнав і щиро розкаявся у скоєному, як це зазначено у вироку суду першої інстанції. Тому, апеляційний суд такі обставини, що пом'якшують покарання, як визнання своєї вини та каяття у скоєному, - не враховує.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає неправильним висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, вирок суду у відношенні ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з постановленням в цій частині свого вироку відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.

З урахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким, даних про особу обвинуваченого, який не судимий в силу ст.89 КК України та характеризується, як спеціаліст, за місцем роботи позитивно, однак за місцем проживання характеризується негативно, обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, - апеляційний суд вважає, що покарання у виді 5 років позбавлення волі, передбачене в межах санкції ч.1 ст.263 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді провадження в суді першої інстанції, - задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 08 квітня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України - скасувати.

Вважати засудженим ОСОБА_1 за ст. 263 ч.1 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання.

В строк відбування покарання зарахувати період перебування ОСОБА_1 під вартою з 28.10.2013 року по 01.11.2013 року включно.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

Войтовський С.А. Бережний С.Д. Семенчук О.В.