Рішення № 39093442, 02.06.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 рокуСправа № 912/1000/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1000/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор", м. Київ

до відповідача: управління освіти Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

про стягнення 565 796,27 грн.

Представники сторін:

від позивача - Ковальова О.Д., довіреність № б/н від 08.01.14;

від відповідача - Васильєва О.К., довіреність № 1096/1-01-09 від 17.04.14, начальник відділу юридичного та фінансового забезпечення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Навігатор" подано позовну заяву з вимогою стягнути з управління освіти Кіровоградської міської ради 488777,28 грн. основного боргу, 18182,51 грн. пені, 14663,32 грн. штрафу, 9354,45 грн. інфляційного збільшення та 7472,27 грн. 3% річних, що всього складає 538449,83 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю щодо проведення розрахунку за товар.

Заявами від 29.04.2014, 19.05.2014 та 27.05.2014 позивач зменшував та збільшував розмір позовних вимог та згідно останньої заяви від 27.05.2014 просить стягнути з відповідача 488777,28 грн. основного боргу, 15841,75 грн. пені, 14663,32 грн. штрафу, 37113,34 грн. інфляційного збільшення та 9400,59 грн. 3% річних, що всього складає 565796,27грн. (а.с. 53-55, 71-73, 82-84).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити та зменшити розмір позовних вимог.

На підставі викладеного та оскільки відповідно до частини третьої ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача від 27.05.2014 про збільшення розміру позовних вимог та враховує, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 565796,27грн., виходячи з якої вирішується спір.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив суд про те, що оплата вартості товару не проведена у зв'язку з не перерахуванням коштів управлінням державної казначейської служби, тоді як зі сторони відповідача здійснено всіх необхідні дії для перерахунку коштів (а.с. 62).

В судовому засіданні 02.06.2014 представником позивача позовні вимоги підтримано; представник відповідача підтвердив наведені у відзиві обставини.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову та відзиву на позовні вимоги, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що за результатами конкурсних торгів між сторонами 08.08.2013 укладено договорів про закупівлю № 0808/1 (за даними відповідача договір про закупівлю № 20 від 08.08.2013), за умовами якого ТОВ "Навігатор" (Продавець) зобов'язався поставити управлінню освіти Кіровоградської міської ради (Покупець) товар в асортименті, а Покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (надалі - Договір) (а.с. 11-12, 66).

Предметом закупівлі згідно Договору є машини обчислювальні, частини та приладдя до них загальною вартістю з урахуванням ПДВ 488777,28 грн. (пункти 1.1., 2.1. Договору).

Строк дії Договору до 31.12.2013 (пункт 8.1. Договору).

Договір підписаний керівниками обох сторін та скріплений печатками.

Також до Договору сторонами підписано специфікацію (додаток до Договору), в якій узгоджено найменування товару, що є предметом Договору, його кількість та ціну (а.с. 13).

Відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 N2289-VI, який діяв на час укладення між сторонами Договору, договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти. До поняття державних коштів, згідно наведеного Закону, включено кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Згідно ст. 40 Закону договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За вимогами частини першої ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору згідно видаткової накладної № 3352 від 22.08.2013 поставлено відповідачеві передбачений специфікацією до Договору товар та в погодженій ціні 488777,28 грн. (а.с. 14).

Товар отримано посадовою особою відповідача, уповноваженою на отримання відповідного товару згідно довіреності № 156 від 22.08.2013 (а.с. 15-16), що відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 N 9, якою встановлено, що товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Для оплати товару позивачем виставлено рахунок-фактуру на суму 488777,28 грн. (а.с. 17).

Відповідно до пункту 2.2. Договору оплата за товар здійснюється за фактично отриманий товар відповідно рахунків, накладних протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач за товар, отриманий згідно видаткової накладної № 3352 від 22.08.2013, не розрахувався, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідач у наданому до суду відзиві отримання товару в сумі 488777,28 грн. та наявність кредиторської заборгованості в сумі 488777,28 грн. не заперечив та повідомив, що для оплати товару до управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді були передані відповідні документи по Договору. Однак, з незалежних від управління освіти причин, кошти управлінням казначейської служби товариству з обмеженою відповідальністю "Навігатор" перераховані не були.

Дослідивши наведені відповідачем обставини, господарський суд враховує наступне.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому, відповідно до пункту 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Отже, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Відповідна позиція викладена в пункті 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, наведені відповідачем у відзиві обставини не є припиненням зобов'язання та не звільняють відповідача від обов'язку виконати своє зобов'язання, а також від відповідальності за його невиконання.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи отримання відповідачем товару на загальну суму 488777,28 грн. та відсутність доказів його оплати в установлений Договором строк, позовні вимоги ТОВ "Навігатор" про стягнення з управління освіти Кіровоградської міської ради суми основного боргу в розмірі 488777,28 грн. підлягають задоволенню.

Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором (ст. 216 Господарського кодексу України). За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).

Умовами пункту 5.1. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар, Покупець сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, сума пені за прострочення оплати отриманого товару за період з 24.09.2013 по 24.03.2014 становить 15841,74 грн. (а.с. 82), що відповідає наведеним вище вимогам законодавства та умовам Договору.

За викладених обставин, з огляду на підтвердження матеріалами справи наявності порушення зі сторони відповідача грошового зобов'язання по сплаті вартості отриманого товару, позовні вимоги ТОВ "Навігатор" про стягнення пені в розмірі 15841,74 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 14663,32 грн., господарський суд не встановив підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як передбачено зазначеними вище нормами та що встановлено частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України, підставою для застосування штрафних санкцій, у т.ч. штрафу, є порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3. Договору, на якому ґрунтується вимога позивача про стягнення штрафу, передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного Договору, винна сторона сплачує штраф в розмірі 3% від суми, на яку повинен бути поставлений товар.

Отже, згідно наведеного пункту Договору підставою для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу є одностороння необґрунтована відмова від виконання своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, позивачем не доведено наявність зі сторони відповідача односторонньої необґрунтованої відмови від виконання своїх зобов'язань за Договором, що є підставою для стягнення штрафу згідно умов Договору.

Так, на претензію позивача щодо погашення боргу від 04.11.2013 № 0411/3 відповідач у листі від 14.11.2013 № 3662/1-01-09 не заперечив та не відмовився від свого обов'язку оплатити вартість товару і повідомив, що платіжні доручення для оплати виставленні, однак казначейською службою кошти не перераховані (а.с. 18-20).

На повторну претензію позивача від 20.12.2013 № 2012/1 відповідач надав аналогічну відповідь (а.с. 21-23).

Під час розгляду справи відповідач також не заперечив та не відмовився від обов'язку оплатити вартість товару, пояснивши причини несплати наведеними вище обставинами та надавши документи на їх підтвердження (а.с. 62-70).

На підставі викладеного та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд не встановив підстав для стягнення з відповідача штрафу згідно пункту 5.3. Договору, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення 14663,32 грн. штрафу відмовляє.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 37113,34 грн. та 3% річних в розмірі 9400,59 грн. підлягають задоволенню оскільки в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наведеної норми правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Розрахунок позивача на суму боргу 488777, 28 грн. інфляційних нарахувань в період з жовтня 2013 по квітень 2014, що становить 37113,34 грн., та 3% річних за період прострочення з 24.09.2013 по 15.05.2014, що становить 9400,59 грн. відповідає вимогам законодавства і матеріалам справи, а тому вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги ТОВ "Навігатор" про стягнення з управління освіти Кіровоградської міської ради 488777,28 грн. основного боргу, 15841,75 грн. пені, 14663,32 грн. штрафу, 37113,34 грн. інфляційного збільшення та 9400,59 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 488777,28 грн. основного боргу, 15841,74 грн. пені, 37113,34 грн. інфляційних та 9400,59 грн. 3% річних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині (стягнення штрафу) господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з управління освіти Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 05403286) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" (04116, м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, ідентифікаційний код 23704614) заборгованість в сумі 551132,95 грн., з якої: 488777,28 грн. основного боргу, 15841,74 грн. пені, 37113,34 грн. інфляційних, 9400,59 грн. 3% річних, а також 11022,66 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 06.06.2014.

Суддя В.В.Тимошевська