Рішення № 39093441, 03.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2014 р.Справа № 2/58/5022-718/2012

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ", вул. Бродівська, 8в, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області,47707

про cтягнення 94 532 грн. 73коп. заборгованості.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Прімєрова Н.Г. - представник.

Суть справи: Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ", вул. Бродівська, 8в, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області про cтягнення 94 532 грн. 73коп. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не здійснював своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за орендоване майно, чим допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 25.09.2012 р.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляди справи було відкладено до 09.10.2012 року,23.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.10.2012 року провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Тернопільської області справ № 9/61/5022-859/2012 та № 16/54/5022-852/2012.

Відповідно до автоматичного розподілу справу № 2/58/5022-781/2012 передано для розгляду судді Сидорук А.М.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 січня 2014 року справу № 2/58/5022-718/2012 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" вул. Бродівська, 8в, с.Біла, Тернопільський район, Тернопільська область про стягнення заборгованості в розмірі 94 532 грн. 73 коп. прийнято до провадження суддею Сидорук А.М.

13 травня 2014 р. відповідачем через канцелярію господарського суду Тернопільської області, супровідним листом від 07.05.2014 р., долучено до матеріалів справи копію рішення від 13.03.2014 р. по справі №9/61/5022-859/2012, копію рішення від 07 грудня 2012 року у справі № 16/54/5022-852/2012, копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року у справі № 16/54/5022-852/2012, копію постанови Вищого господарського суду України від 05 червня 2013 року у справі № 16/54/5022-852/2012.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28 квітня 2014 року провадження у справі № 2/58/5022-718/2012 поновлено та призначено до розгляду на 20 травня 2014 року.

20 травня 2014 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що дія Додатку від 01.10.2010 року до договору оренди автомобіля від 01.06.2010 року поширюється на розмір орендної плати в сумі 5 400 грн., тільки у жовтні 2010 року, оскільки ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" не підписувало із ПП ОСОБА_1 жодних документів, які б свідчили про встановлення орендної плати в розмірі 5 400 грн.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу розгляд справи відкладено на 03 червня 2014 року.

Позивач в судове засідання 03.06.2014 р. не прибув, витребуваних судом документів не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні просить в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

31 травня 2010 року між позивачем в особі голови товариства Бобришової К.А. (як орендарем) та відповідачем ПП ОСОБА_1 (як орендодавцем) укладено договір оренди двох компютерів та кунга, зі сплатою щомісячно 600 грн. та строком дії до 31.12.2010 року.

На вимогу відповідача позивач зобов'язувався повернути йому орендовані 2 компютери та кунг у десятиденний термін (п.6 договору)

В подальшому, до договору оренди №2 від 31.05.2010 року сторонами укладено додатки, які торкаються лише зміни розміру орендної плати. А саме: з 01.09.2010р. до 200,40 грн., з 01.12.2010р. до 202,20 грн., з 01.02.2011р. до 202,90 грн.

За період дії договору оренди двох компютерів та кунга від 31.05.2010р. ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" заборгувало позивачу 14 205 грн.8 коп. орендних платежів.

01.02.2009 р. між сторонами по справі було укладено договір, у відповідності до якого позивач зобов'язався передати відповідачу у строкове платне користування балони.

Згідно з актом прийому - передачі від 01.02.2009 р. позивачем було передано, а відповідачем - прийнято 338 балонів. Крім того, у відповідності до акту прийому - передачі від 01.07.2009 р. позивачем було передано в оренду відповідачу ще 294 балони, відтак в користування відповідачу передано 632 балони.

Згідно з п. 3 договору оренди балонів, щомісячний розмір орендної плати сторони визначили в сумі 0,60 грн. за один балон.

В подальшому до вказаного договору було внесено зміни шляхом оформлення нової редакції договору від 04.01.2010 р., відповідно до п.3 якого, щомісячний розмір орендної плати сторони визначили в сумі 0,60 грн. за один балон, а в силу п.8 вказаного правочину, термін дії договору від 04.01.2010 р. обумовлено до 31.12.2010 р. і у разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про його припинення, останній вважається продовженим на тих самих умовах на наступний календарний рік.

Додатками до договору від 04.01.2010 р. було визначено, що з 01.09.2010 р. розмір орендної плати за один балон на місяць становить 4,00 грн., з 01.12. 2010р. - 2 грн. 30 коп., з 01.02.2011 р. - 3,55 грн.

У відповідності до актів прийому - передачі від 25.04.2012 р., від 14.05.2012 р., від 15.05.2012 р., від 18.05.2012 р. 29 травня 2012р. та від 18.06.2012 р. відповідачем повернуто позивачу 310 балонів.

За період дії вказаних вище договорів (01.02.2009 р. по 01.07.2012 р.) розмір плати за оренду балонів становить 55636,8 грн., яка в установленому договорами порядку відповідачем не сплачена.

Крім того, 30.07.2010 р. між сторонами по справі було укладено договір № 4, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" у строкове платне користування контейнери для балонів.

Згідно з п.3 даного договору, щомісячний розмір орендної плати становить 10,00 грн. за один контейнер, а силу п.8. договору термін дії останнього обумовлено до 31.12.2010 р. При цьому, передбачено, що якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про його припинення, останній вважається продовженим на тих самих умовах на наступний календарний рік.

У відповідності до акту прийому - передачі від 30.07.2010 р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято 39 контейнерів, однак згідно з актами прийому - передач від 14.05.2012 р., 25.04.2012 р., 15.05.2012 р., 18.05.2012 р., 29.05.2012 р. та від 18.06.2012 р. відповідачем повернуто 39 контейнері, відтак орендні правовідносини за договором оренди від 30.07.2010 р. припинились.

При цьому, за період дії договору (з 30.07.2010 р. по 18.06.2012 р.) за відповідачем числиться борг за оренду контейнерів в сумі 8540,00 грн.

11 червня 2010 року між ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ", м. Тернопіль вул.Тролейбусна,9, в подальшому "Орендар", з однієї сторони, та ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, в подальшому "Орендодавець", з другої сторони, було укладено договір оренди автомобіля.

Згідно п.3 Договору Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 400 грн. на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця.

01 жовтня 2010 року між ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" -"Орендар" та ПП ОСОБА_1 -"Орендодавець" був підписаний Додаток до договору оренди автомобіля від 11 червня 2010 року, в якому сторони зазначили про те, що п.3 договору слід читати: "3. Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 5400 гривень на місяць.

Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця".

За період дії договору оренди автомобіля (з 11.06.2010 р. по 01.07.2012 р.) відповідач мав перерахувати позивачу 115 000,00 грн.

Загальний розмір орендної плати за договорами оренди автомобіля від 11.06.2010 р., оренди балонів від 01.02.2009 р., оренди контейнерів до балонів від 30.07.2010 р., а також оренди двох комп'ютерів та кунга від 31.05.2010 р. становить 193 382 грн. 6 коп.

При цьому, відповідачем перераховано позивачу лише 41 977,67 грн., які зараховані в рахунок погашення заборгованості за вказаними вище договорами.

В свою чергу, відповідачем перераховано позивачу за призначенням платежу "за оренду автомобіля" лише 20 467,27 грн".

Станом на дату звернення із позовними вимогами до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2011 р. по червень 2012 р., зокрема за договором оренди автомобіля, згідно заяви ПП ОСОБА_1 від 25.07.2012 р., становить 94 532,73 грн.

Крім того, як вбачається із прохальної частини позовної заяви від 25.07.2012 р., ПП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість саме по договору оренди автомобіля.

Таким чином, предметом позовних вимог у даній справі №2/58/5022-718/2012 є заборгованість ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" перед ПП ОСОБА_1 по оплаті орендних платежів за договором оренди автомобіля від 11.06.2010 р., з урахуванням внесених до нього змін.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні 03.06.2014 р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне:

11 червня 2010 року між ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ", м. Тернопіль вул.Тролейбусна,9, в подальшому "Орендар", з однієї сторони, та ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, в подальшому "Орендодавець", з другої сторони, було укладено договір оренди автомобіля.

Згідно п.1 Договору "Орендодавець" надає, а "Орендар" приймає в оренду вантажний автомобіль ЗІЛ-130 СПГ бортовий - С, 1985 року випуску, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки.

Згідно п.3 Договору Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 400 грн. на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця.

Згідно п.2 Договору оцінка найманого автомобіля становить 25 000 грн.

Згідно п.4 Договору розмір найомної плати може бути змінено за згодою сторін.

Вантажний автомобіль згідно акту прийому-передачі до договору оренди автомобіля № 3 від 11.06.2010 року /підписаного орендодавцем та орендарем/ був переданий ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ".

01 жовтня 2010 року між ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" - "Орендар" та ПП ОСОБА_1 - "Орендодавець" був підписаний Додаток до договору оренди автомобіля від 11.06.2010 року, в якому сторони зазначили про те, що п.3 договору слід читати: "3. Орендна плата за користування даним автомобілем встановлена сторонами в розмірі 5 400 гривень на місяць. Оплата проводиться наймачем не пізніше 6 числа поточного місяця."

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із договору оренди автомобіля від 11.06.2010 р., сторони встановили оренду плату за оренду вантажного автомобіля в грошовій формі та її розмір: з 11.06.2010 р. становив 400, грн. на місяць; з 01.10.2010 р. - 5400 грн. на місяць.

За період дії договору оренди автомобіля від 11.06.2010 р., відповідачу нараховано 115 000 грн. 00 коп.

Однак, ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" перераховано позивачу з призначенням платежу " за оренду автомобіля" лише 20 467 грн. 27 коп.

Проведення відповідачем часткової проплати підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку ПП ОСОБА_1

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання по сплаті орендних платежів виконав не належним чином, чим допустив заборгованість перед позивачем за період з січня 2011 р. по червень 2012 р. в сумі 94 532 грн. 73 коп.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Крім цього, суд критично оцінює заперечення відповідача з приводу того, що дія додатку від 01.10.2010 р. поширюється на розмір орендної плати в сумі 5400,00 грн. тільки у жовтні 2010 р., оскільки товариство не підписувало із ПП ОСОБА_1 жодних документів які б свідчили про встановлення орендної плати в розмірі 5400,00 грн. та здійснення відповідачем оплати у даній сумі в наступних місяцях.

При цьому, суд виходив з того, що рішенням від 07.12.2012 р. по справі № 16/54/5022-852/2012 за позовом ТзОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" до відповідача ФОП ОСОБА_1 про визнання додатку від 01.10.2010 р. до договору оренди автомобіля від 01.06.2010 р. недійсним, в позові відмовлено в повному обсязі. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні даного позову, господарський суд Тернопільської області посилався на те, що додаток від 01 жовтня 2010 року є додатковою угодою, яка укладена між сторонами, і якою внесено зміни в п.3 договору від 01.06. 2010 року оренди автомобіля, зокрема, що стосуються зміни розміру орендної плати. Зокрема, суд виходив з того, що платіжним дорученням № 97 від 09.12.2010 р. згідно накладної № 24 від 29.10.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" було проведено оплату за оренду грузового автомобіля в сумі 5000,00 грн., тобто відповідач прийняв до виконання додаток від 01.10.2010 р. Таких же висновків дійшов і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 05.06.2013 р. по даній справі.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, факт дійсності додатку від 01.10.2010 до договору оренди автомобіля від 01.06.2010 р., а також факт прийняття останнього відповідачем до виконання на момент виникнення спірних правовідносин не підлягає доказуванню.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вантажний автомобіль ЗІЛ-130 СПГ бортовий-С,1985 року випуску, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 у березні 2012 р. повернутий ПП ОСОБА_1, тому нарахування орендної плати за квітень, травень та червень 2012 р. є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували факт передачі чи повернення спірного автомобіля позивачу.

Згідно вимог пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів сплати допущеної відповідачем заборгованості по орендній платі в розмірі 94 532 грн. 73 коп., сторонами не надано, а судом не здобуто.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення в розмірі 94 532 грн. 73 коп.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір із заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги, що 2% ціни позову позивача становить 1 890 грн. 65 коп., а позивачем сплачено 1 891 грн. 50 коп., зайво сплачене державне мито в сумі 0,85грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на користь позивача відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (вул. Бродівська, 8в, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 35194094) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентиф. номер НОМЕР_2) - 94 532 грн. 73 коп. заборгованості по оренді автомобіля за укладеним договором від 11.06.2010р. та 1 890 грн. 65 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. Повернути з державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентиф. номер НОМЕР_2 - 0, 85 грн. зайво сплаченого судового збору.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 06 червня 2014 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук