Рішення № 39091988, 06.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/3254/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3607/2014

Головуючий в 1 інстанції: Шавиріна Л.Н.

Доповідач: Халаджи О.В.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Халаджи Л.М.

суддів Бугрим Л.М., Гапонова А.В.,

при секретарі Лавицькому Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410 на повторне заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410, третя особа Червоногвардійська міська виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Львівського обласного відділення, про стягнення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Повторним заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410 на користь ОСОБА_1 допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у сумі 1551,73 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 229,40 грн. та 114,70 грн.

Не погодившись з вказаними повторним заочним рішенням суду 72 окремий загін механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що на підставі зазначених вище вимог законодавства, поданих документів відповідачем до Червоногвардійської міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Львівського обласного відділення, як до особи, яка здійснює відповідне фінансування виплати, наявності вимоги Третьої сторони в проведенні такої виплати, вважає що належним Відповідачем щодо вимоги про стягнення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами по даній судовій справі є Червоногвардійська міська виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Львівського обласного відділення. Окрім того, апелянт зазначає, що позивачем в порушення вимог законодавства, жодним чином не обґрунтовані підстави стягнення моральної шкоди, не надані жодні докази спричинення Відповідачем моральних страждань, втрати моральних життєвих зв'язків і таких що вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, оскільки, судом встановлено, що допомога по вагітності та пологам підлягає виплаті позивачу лише за період з 20.11.2012 року по 09.12.2012 року включно, сума моральної шкоди також підлягає перерахунку в зв'язку з зміною терміну нарахування допомоги. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що в справі є розписки.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу командира військової частини Т0410 № 195 від 15.10.2008 року між позивачем та відповідачем укладено безстроковий трудовий договір і позивача прийнято на роботу в якості техніка з планування(а.с.15, 39-40,102-103).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_2 (а.с.13), в зв'язку з чим відповідно до наказу № 156 від 19.08.2009 року позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.08.2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16, 39-40).

Відповідно до наказів командира військової частини Т0410 № 235 від 22.08.2011 року та № 201 від 24.10.2011 року відповідача було фактично звільнено з роботи з 24.10.2011 року на підставі скорочення штату та зараховано у розпорядження командира військової частини Т0410 як жінку, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 02.07.2012 року(а.с.25,27).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 20.06.2012 року (а.с.22) наказом командира в/ч Т0410 № 121 від 02.07.2012 року відпустку ОСОБА_1 по догляду за дитиною було продовжено до 02.07.2013 року (а.с.39-40).

З 06.08.2012 року по 10.12.2012 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами листок непрацездатності від 06.08.2012 року серія АВС № 535662 (а.с.44), ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_3 (а.с.14).

20 листопада 2012 року на підставі наказу командира в/ч Т0410 № 222 від цього ж числа та заяви ОСОБА_1 позивача було призначено на посаду інженера геодезиста будівельно-відновлювальної частини (а.с.72,102-103).

Згідно заяви позивача відповідно до наказу командира в/ч Т0410 № 236 від 10.12.2012 року ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_4(а.с.67-70).

До теперішнього часу допомога позивачу у зв'язку з вагітністю та народженням другої дитини за період з 06.08.2012 року по 10.12.2012 року відповідачем не виплачена (а.с.76-77).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог про стягнення на користь позивачки грошової суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на підставі ст. 2, 17, 29, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», саме відповідачем позивачці повинні бути призначені та надані зазначені соціальні виплати, оскільки такі виплати призначаються та надаються застрахованим особам за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. Виходячи з вищевикладеним доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування ст. 237-1 КЗоТ України.

Однак, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було взято до уваги у якості доказу на підтвердження спричиненої позивачці моральної шкоди, що остання нервувала, що призвело до загострення хронічного захворювання, необхідності перебування у лікарні під час вагітності та до стрімких пологів. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки зв'язок між психічним станом позивачки у зв'язку із несплатою зазначених сум та знаходженням останньої на лікуванні та стрімких пологів встановлений не був.

Апеляційний суд вважає, що стягнення моральної шкоди на користь позивачки у розмірі 1 000 гривень, буде достатньою компенсацію її моральних страждань, які були спричинені останній несвоєчасною виплатою їй належних сум, тоді як ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей та мала потребу у коштах на належне їх забезпечення.

За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції саме в частині відшкодування на користь позивачки з відповідача моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410 задовольнити частково.

Заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року змінити в частині відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0410 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: