Постанова № 39091074, 03.06.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4386/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (надалі - ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс") з позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги підприємство мотивувало протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в загальній сумі 44384 грн., в тому числі за основним платежем 39577 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4807 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2014 року вказаний позов задовольнив частково, а саме визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 12.09.2013 р. № 0000752200. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що всупереч висновкам суду першої інстанції, ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" занижено валові доходи внаслідок невірно визначених залишків ТМЦ на кінець звітних кварталів.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено Акт №143/2200/35143846 від 16.08.2013р. та встановлено порушення зокрема п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 135.1, 135. 2, 135.4 ст. 135, пункту 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 39577 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 р. в сумі 10808 грн., за 3 квартал 2010 р. в сумі 1537 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 6883 грн., за 2 квартал 2011 р. в сумі 18664 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 1685 грн.;

В подальшому на підставі вказаного акту від 16.08.2013 р., податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 р. №0000752200, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних та фінансових санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в загальній сумі 44384 грн. в тому числі за основним платежем 39577 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4807 грн., яке і слугує предметом судового розгляду.

В свою чергу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задоволенні позову виходив з того, що хоча висновки, викладені в акті перевірки №143/2200/35143846 від 16.08.2013 р. і частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, проте з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000752200 від 12.09.2013 року, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним та підлягає скасуванню в цілому.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає необґрунтованими посилання податкового органу щодо порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з огляду на нижчевикладене.

Як досліджено з матеріалів справи, перевіряючими при перерахунку балансової вартості ТМЦ ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" включено в приріст заробітну плату, відрахування до пенсійного фонду та відрахування до фондів соціального страхування, які включені до складу готової продукції.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (надалі - 9П(С)БО 9) затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У пункті 9 П(С)БО 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Отже, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції Законом встановлено обов'язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

Тобто при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до Закону № 334, податковий облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов'язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації тощо).

Всупереч вищевказаним нормам закону, податковим органом при проведенні перерахунку балансової вартості ТМЦ ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" включено в приріст заробітну плату, відрахування до пенсійного фонду та відрахування до фондів соціального страхування, які включені до складу готової продукції, в зв'язку з чим суд погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині.

При цьому правомірними, на думку колегії суддів, є висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем п. 135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 ПК України, оскільки підприємством не надано первинних документів, які б свідчили про те, що ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" було отримано кошти в якості авансових платежів за певну продукцію, як і не було надані документи, які б підтверджували певні господарські операції, водночас надані позивачем платіжні доручення та виписки з рахунків банківської установи не можуть беззаперечно свідчити про те, що суми грошових коштів були сплачені саме як аванс, що дає підстави стверджувати про порушення підприємством податкового законодавства в цій частині.

Разом з тим, дійшовши обґрунтованих висновків про порушення ДП "Томашпільський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" вищевказаних положень ст. 137 ПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість відокремлення та ідентифікування недійсної частини податкового повідомлення-рішення, а відтак наявності правових підстав для скасування останнього в цілому, враховуючи наступне.

Так, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Слід зауважити, що в матеріалах справи містяться надані відповідачем письмові пояснення, в яких міститься детальний розрахунок визначення штрафних санкцій, а відтак суд першої інстанції мав реальну можливість самостійно ідентифікувати частину оспорюваної суми податкового повідомлення-рішення, яка є правомірною та належить до сплати.

При цьому, можливість часткового скасування рішення органу владних повноважень та відповідно і рішення суду у разі помилкового вирішення спору, випливає також і з норм Податкового кодексу України, зокрема зі змісту п.п. 60.1.5 ст. 60 ПКУ, а саме: податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі, якщо із рішення органу владних повноважень та матеріалів справи встановлено можливість виокремити ту частину, яка підлягає залишенню без змін, а інша - скасуванню, без необхідності встановлення додаткових обставин чи доказів та перебирання на суд повноважень контролюючих органів якщо при цьому не втрачається зміст та суть рішення, - позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а рішення контролюючого органу частковому скасуванню.

Випадки часткового скасування податкових повідомлення-рішень прослідковуються і в практиці Вищого адміністративного суду України, а саме: в постановах від 08.12.2011 р. №К-26798/09; від 27.02.2012 року № К-35360/10; від 22.03.2012 року №К-24697/09 тощо. Побічно зазначений висновок випливає також із листа ВАСУ №247/12/13-13 від 19.02.2013 року.

За вказаних вище обставин колегія суддів дійшла переконання про правомірність податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання у сумі 20349,00 грн. (за предоплату 88476 грн.*23%), а тому підстави для його повного скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 17,20 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013р. №0000752200 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19228,00 (девятнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. та штрафної санкції в розмірі 4807,00 (чотири тисячі вісімсот сім) грн. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" судові витрати в сумі 17 (сімнадцять) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.