Рішення № 39088981, 04.06.2014, Київський районний суд м. Одеси

____________________ Справа № 520/10877/13-ц

Провадження № 2/520/3326/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Малярчук О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у приватизації земельної ділянки, зобов»язання вчинити певні дії,

Встановив,

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами, ухвалити рішення, яким зобов»язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не перешкоджати в проведенні землевпорядкових робіт для приватизації земельної ділянки. Після неодноразових уточнень позову у судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала такі вимоги: зобов»язати відповідачів не чинити ОСОБА_1 перешкод під час проведення землевпорядкових робіт для приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та зобов»язати відповідачів привести навіс літ.»И» до первісного стану шляхом демонтажу споруди, незаконно збудованої відповідачами ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 позов не визнали.

Суд вислухав сторони, вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

Рішенням виконкому Кагановичської райради м.Одеси №265 від 19.04.1957 року ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва була надана земельна ділянка площею 510 кв.м. АДРЕСА_2. Межі ділянки були визначені актом від 14.05.1957 р., 15.02.1958 року з ОСОБА_1 було укладено договір на безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на праві приватної власності, 15.07.1960 року ОСОБА_1 було видано дозвіл на виконання будівельних робіт відповідно до проекту. За умовами договору ОСОБА_1 зобов»язався побудувати житловий будинок відповідно до проекту протягом 3-х років. Станом на 1963 рік ОСОБА_1 побудував будівлю літ.»А» зовнішніми розмірами 9,5 м х 3,5 м., що складалась з приміщень 1-1 площею 9,1 кв.м., 2-2 площею 13,5 кв.м. Виконкомом Приморської райради №135 від 22.02.1963 року ОСОБА_1 дозволена прописка разом з родиною з 3-х осіб (він, дружина,син) в незакінченому будівництво будинку ( готова веранда і закладено фундамент основного будинку) . До сьогодні будівля літ.»А» в експлуатацію не здана, правовстановлюючі документи на будівлю відсутні. ОСОБА_1 у 1985 році за місцем роботи отримав квартиру АДРЕСА_3 на склад сім»ї три особи (він, дружина і дочка), після чого звільнив приміщення АДРЕСА_1

В будівлі літ.»А» АДРЕСА_1 залишився проживати з своєю родиною син ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_2 У 2004 році ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 для родини сина побудували житловий будинок літ.»З» загальною площею 33,9 кв.м., в тому числі житловою 17,3 кв.м.

У 2012 році ОСОБА_1 вирішив приватизувати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 і з цього питання між ним та сином і онуком виник спір щодо права користування цією ділянкою. Позивачева сторона стверджує, що відповідачі перешкоджають у виконанні геодезичних робіт - не дозволяють фахівцям виконати обстеження і належні заміри ділянки. Геопідоснова є обов»язковим документом для вирішення питання приватизації земельної ділянки. Крім того, позивач стверджує, що у 2012 році відповідачі самочинно переробили навіс літ.»И» під гараж і використовують цю споруду для своїх потреб, таким чином порушуючи права та інтереси ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою.

На підтвердження своїх вимог позивач посилався на такі докази: договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 15.02.1958 р., технічний паспорт на домоволодіння за 2012 рік, рішення Київського райсуду м.Одеси від 8.11.2013 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22.01.2014 року, лист-відповідь інспекції ДАБК від 15.11.2012 року, лист-відповідь позивачу з УЗР від 6.12.2012 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року, фотографії спірної споруди.

Відповідачі, не визнаючи позов, стверджували, що більше 20 років ОСОБА_1 не користувався ні земельною ділянкою ні будівлями та спорудами на цій ділянці, не ніс будь-яких витрат з утримання будівель і споруд, не обробляв ділянку, не займався її благоустроєм. Відповідачі вважають, що ОСОБА_1 втратив право на користування земельною ділянкою, яка надавалась йому у користування у 1957 році.

При наведених обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

Громадяни України, використовуючи надане їм ст.14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у приватну власність земельну ділянку. Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України. Ст.116 ЗК України врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у цих випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених Земельним Кодексом повноважень.

ОСОБА_1 є громадянином України, у 1957 році йому в установленому законом порядку надавалась земельна ділянка АДРЕСА_1 в безстрокове користування. У 2012 році ОСОБА_1 звернувся до управління земресурсів Одеської міськради з заявою щодо приватизації зазначеної земельної ділянки. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у ст.118 ЗК України. Згідно з зазначеним порядком громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки, до Одеської міськради надають відповідну заяву, технічні документи та матеріали, що підтверджують розмір земельної ділянки, разом з письмовою згодою власників (законних користувачів) суміжних земельних ділянок. Технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, виготовляються на підставі кадастрових зйомок. Як зазначено у ст..198 ЗК України - кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, та інші роботи, без виконання яких позивачка не може реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки. У судовому засіданні відповідачі визнали, що перешкоджають у виконанні робіт з геодезії земельної ділянки (не пускають фахівців на ділянку), тобто відповідачі порушують право ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки, тому в цій частині позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов»язання відповідачів привести навіс літ.»И» до первісного стану « шляхом демонтажу споруди» задоволенню не підлягають.

В технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1, виготовленому КП «ОМБТІ» 27.09.2012 року зазначено, що будівлі літ. «Б,Е,Д,Ж,И,В» самочинно зведені до 1992 року. У листі-відповіді Інспекції ДАБК від 15.11.2012 року на звернення ОСОБА_1 вказано, «виїздом на місце інспекція встановила, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 виконали роботи з улаштування навісу з метало профілю з боковою стіною АДРЕСА_1».

Відповідачі у судовому засіданні стверджували, що старий навіс зруйнувався, тому вони виконали роботи з улаштування нового навісу з сучасних матеріалів на тому ж самому місці і в тих самих розмірах.

Ч.1 ст.376 ЦК України визначає, «житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил».

У п.5 і п.17 Постанови №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ надав такі роз»яснення « відповідно до вимог ст.376 ЦК право звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно зведеного об»єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред»явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених ст.ст.391,396 ЦК, ст.103 ЗК.»

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про демонтаж самочинної споруди, посилаючись на ст.152 ЦК України, яка визначає способи захисту прав на земельну ділянку від порушень, і не пов»язаних із позбавленням володіння. Ні в позові ні в поясненнях в судовому засіданні позивачева сторона не зазначила, в чому полягає порушення його права на користування земельною ділянкою, а в судовому засіданні представник позивача пояснила, що відповідачі під навісом зберігають свою автівку, чим позбавили ОСОБА_1 користуватися цим навісом. Суд вважає, що позивач не визначився, яке саме його право порушено і не визначився зі способом захисту порушеного права.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 - дозволити доступ фахівцям на ділянку для проведення землевпорядкових робіт.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскарженим в Одеський апеляційний суд через Київський райсуд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.