Постанова № 39088612, 02.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року Справа № 876/8795/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012 року № 0001181720, №0001191720 та № 0001201720.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що формування об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб за рахунок витрат на придбання товарів у ПП "Егеста" цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства, зокрема Податковим кодексом України. При цьому, всі первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операція, по якій сформовано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пов'язана з власною господарською діяльністю позивача. Також, податковий орган позбавлений повноважень на визнання правочинів нікчемними. Що ж стосується податкового повідомлення-рішення № 0001191720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій за неподання звітності з податку на додану вартість, то ФОП ОСОБА_2 неодноразово звертався до податкового органу із заявами про реєстрацію його платником ПДВ, однак, кожного разу за відсутності об'єктивних причин йому було відмовлено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки суд не погодився з доводами позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення таких вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно заявленим позовним вимогам.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Львівської міської ради, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області, на момент проведення перевірки не був зареєстрований платником ПДВ.

Судом встановлено, що в період з 28.08.2012 року по 10.09.2012 року відповідачем проведено документальна виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року .

14.09.2012 року за результатами перевірки складено акт за № 221/17-411/НОМЕР_4, а 04.10.2012 року податковий орган прийняв щодо ФОП ОСОБА_2 податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме: №0001181720, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 20436,60 грн., у тому числі за основним платежем 16349,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4087,32 грн.; №0001191720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 680 грн. за неподання до податкового органу обов'язкової фінансової звітності з податку на додану вартість за період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року; № 0001201720, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 574,34 грн., у тому числі за основним платежем 51,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 522,87 грн.

За наслідками їх адміністративного оскарження до ДПС у Львівській області, рішенням останньої за № 25299/10-10-2005/1954 від 23.11.2012 року податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001181720 та №0001191720 залишено без змін, а № 0001201720 - скасовано та прийнято інше, від 27.11.2012 року № 0001491720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. за неподання у встановлені строки податкової звітності про суми доходів, нарахованих (виплачених) в користь платника податків.

Відповідно до п. 58.1 Податкового кодексу України, форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання даної норми ДПА України 22.12.2010 року прийнято № 985 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735) "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" (надалі - Порядок) .

Розділом V зазначеного Порядку передбачено процедуру відкликання податкових повідомлень-рішень.

Так, згідно п.п. 5.1.1 Порядку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Порядку, у випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на зазначені приписи та встановлені обставини, а саме, що податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001201720 скасовано рішенням ДПС у Львівській області № 25299/10-10-2005/1954 від 23.11.2012 року, то таке вважається відкликаним з 23.11.2012 року.

Факт скасування 23.11.2012 року ДПС у Львівській області податкового повідомлення-рішення № 0001201720 від 04.10.2012 року позивачу достеменно було відомо.

Апелянт не спростовує жодними доказами зазначені обставини стосовно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001201720.

Стосовно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001181720, то необхідно зазначити, що відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 з ПП "Егеста".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Статтею 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Так, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п.п. 164.1.1, 164.1.2, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, крім іншого: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; 164.2.17. дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті.

Згідно п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Спірні господарські відносини виникли з приводу придбання ФОП ОСОБА_2 у ПП «Егеста» паливної гранули з лузги соняшника на підставі договору № 000018 від 01.04.2011 року.

Податковим органом досліджено вказаний договір, предметом якого є поставка в порядку та на умовах, визначених таким договором товару - паливної гранули з лузги соняшника в кількості та за ціною, що наводяться в акті прийому-передачі товару або видатковій накладній, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною договору.

Зі змісту наданого договору, а також наданих видаткових накладних № рн4-0100012 від 01.04.2011 року, № рн4-1400003 від 14.04.2011 року, № рн4-1400004 від 14.04.2011 року, № рн4-2200002 від 22.04.2011 року, № рн4-2600003 від 26.04.2011 року, що знаходяться в матеріалах справи, не можливо встановити, про які істотні умови поставки товару сторони дійшли згоди. Так, до матеріалів справи не долучено доказів, які б свідчили про те, в який спосіб формувалась ціна товару, якими партіями він має поставлятись та в які строки, яким фізичним характеристикам товар має відповідати, його виробник тощо.

Крім того, п. 2.3 договору визначено, що товар поставлявся силами та засобами покупця. Водночас, представником позивача не підтверджено наявність у ФОП ОСОБА_2 власних транспортних засобів та не подано суду доказів залучення до перевезень інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт надходження в касу ФОП ОСОБА_2 коштів від ПП "Егеста" позивач підтвердив квитанціями до прибуткових касових ордерів №1 від 21.03.2011 року, №2 від 24.03.2011 року, №3 від 28.03.2011 року, №4 від 30.03.2011 року, №5 від 01.04.2011 року, №6 від 05.04.2011 року, №7 від 07.04.2011 року, №8 від 12.04.201 року, №9 від 14.04.2011 року, №10 19.04.2011 року, №11 від 25.04.2011 року на 10000 грн. кожен.

Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що доручені до матеріалів справи копії ВМД, які свідчать про відправку ФОП ОСОБА_2 закордон паливної гранули з лузги соняшника з країною виробництва Україною, то такі не є беззаперечним доказом реальності поставки за договором з ПП "Егеста" від 01.04.2011року. Так само як і факт оренди позивачем у ТОВ "Вітрук" навісу в с. Наварія Пустомитівського району Львівської області по вул. Львівській, 129, необхідного для зберігання товару.

Одночасно судом підставно взято до уваги документи, отримані від ФОП ОСОБА_4, якою надавались позивачу послуги з перевезення закордон паливної гранули з лузги соняшника, згідно яких місцем завантаження товару було м. Миколаїв а не с. Наварія Львівської області.

Також це стосується і ПКВП "Транспортник" місцем завантаження зазначеного товару було м. Городок Львівської області.

Також на спростування доводів позивача, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги факти, встановлені в ході невиїзної перевірки ПП "Егеста" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, оформленої актом від 14.11.2011 року № 1815/236-37156841, згідно якого Алчевською ОДПІ встановлено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання основних фондів та виробничих потужностей, трудових та матеріальних ресурсів, земельних ділянок, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності в частині поставки товару.

Водночас, суд першої інстанції безпідставно не погодився з доводами позивача, що податковим органом всупереч вимог п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України за наведеними господарськими зобов»язаннями оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2012 року № 0001181720 застосовано штрафну санкцію в сумі 4086,32 грн.

Так, зазначеним приписом встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Одночасно необхідно зазначити, що актом перевірки № 221/17-411/НОМЕР_4 від 14.09.2012 року встановлено, що обов'язок ФОП ОСОБА_2 щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість обумовлений перевищенням ним допустимої п.п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг в розмірі 300000 грн., внаслідок чого, як передбачено положеннями цієї статті, така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість.

При цьому, факт отримання ФОП ОСОБА_2 доходу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг в розмірі, що перевищує 300000 грн., виявлений за результатами аналізу інформації, що містилась в книзі обліку доходів і витрат та банківських виписках, наданих підприємцем до перевірки і цього не заперечує сторона позивача. Загальна сума отримана ФОП ОСОБА_2 від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2011 року по 25.08.2011 року склала 307920,72 грн.

Відповідно до ч.2 п. 180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

В свою чергу ст. 181 Податкового кодексу України встановлено вимоги щодо реєстрації осіб платників податку. Зокрема, в п. 181.1 цієї статті визначено, що у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної та глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податків в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

На виконання вимог п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України та чинного на момент виникнення спірних правовідносин наказу ДПА України від 22.12.10 №978 "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість", позивачем 09.09.2011 року подано до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Однак, вказана заява не була прийнята податковим органом в зв'язку з її неналежним заповненням і ДПІ Франківському районі м. Львова, відповідно до п. 10 розділу 3 вищевказаного Положення, запропонувала ФОП ОСОБА_2 подати нову заяву.

На виконання цієї пропозиції, позивачем подано до податкового органу заяви про реєстрацію платником ПДВ від 30.09.2011 року, 26.10.2011 року та 11.11.2011 року, однак, такі, на думку податкового органу містили помилки і реєстрація ФОП ОСОБА_2 платником ПДВ проведена не була.

Відповідно до п. а ст. 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, в силу приписів ст. 180 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 став платником ПДВ з вересня 2011 року і зобов'язаний був подавати податкову звітність з податку на додану вартість. Однак, цього в період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року не робив.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Суд першої інстанції з урахуванням того, що позивачем в період з 11.09.2011 року по 31.12.2011 року звітність з податку на додану вартість не подавалась, то вважав, що податковим органом правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_2 штрафні (фінансові) санкції в розмірі 680 грн.

Між тим, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи, є суперечливим та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 підрозділу 10 Розділу XX ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Таким чином, особи, які перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування, на підставі пункту б підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільняються від фінансових санкцій за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому кварталі 2011 року, незалежно від видів податків, норми щодо справляння яких порушені.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апелянт наведеними доказами спростовав висновок суду першої інстанції, щодо правомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012 року, а саме № 0001181720 в частині застосування штрафної санкції в сумі 4086,32 грн., а №0001191720 в сумі 680 грн.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід частково скасувати та прийняти нову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі №813/1058/13-а та прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року за № 0001181720 в частині застосування штрафної санкції в сумі 4086,32 грн.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року за №0001191720.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 03.06.2014р.