Постанова № 39087591, 04.06.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 червня 2014 р. № 820/8475/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Оленич В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в особі виконуючого обов`язки прокурора Дмитренко Романа Миколайовича про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в особі виконуючого обов`язки прокурора Дмитренко Романа Миколайовича, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність з розгляду заяви від 27.03.2014року виконуючим обов`язки прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова Дмитренко Р.М., що виражається в ухиленні від функціональних обов`язків, які передбачені Законом України "Про прокуратуру", зокрема, встановлення і допиті пацієнтів кардіологічного відділення 25-ї міської лікарні, які проходили обстеження за допомогою апарата УЗІ, здавали на аналіз крові по 140 грн., які поступили у відділення та платили грошову суму у розмірі 10грн. санітарці на придбання миючих засобів для підтримання санітарного порядку у відділенні, інші протиправні факти. Обстеження за допомогою УЗІ не може бути платним, у зв`язку з тим, що апарат УЗІ придбаний за кошти державного бюджету, обстеження здійснює медичний працівник, який отримує заборітну плату з державного бюджету, інші медичні обстеження, відповідно ст.49 Конституції України, які є безкоштовними та зобов`язати прокуратуру Орджонікідзевського района м. Харкова розглянути клопотання від 27.03.2014року у відповідності з вимогами ст.12 Закону України "Про прокуратуру" та при виявленні кримінально-караних фактів отримання незаконної винагороди, інших зборів грошових коштів з пацієнтів кардіологічного відділення 25-ї міської лікарні, вжити заходи в порядку ст.214 КПК України.

В обґрунтування вказаного адміністративного позову позивач посилається на неналежний розгляд його звернення суб'єктом владних повноважень, що виявилося у переадресації заяви позивача до Управління охорони здоров'я Харківської міської ради та ненадання обґрунтованої відповіді по факту викладених у зверненні обставин.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, зауваживши на тому, що відповідну перевірку за заявою позивача, могло бути проведено лише у разі її попереднього розгляду органом, уповноваженим проводити відповідні перевірки або неприйняття останнім у встановлені строки рішень з цих питань. Враховуючи те, що ОСОБА_1 на час звернення до прокуратури із заявою від 27.03.2014 року не було надано доказів направлення аналогічного звернення до органу, уповноваженого проводити відповідні перевірки з питань, викладених в зверненні, відповідачем було правомірно направлено звернення позивача до Управлінням охорони здоров'я Харківської міської ради.

У судовому засіданні 04.06.2014 року сторони підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою, зокрема, до прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова Мельника Ю.В., відповідно до якої просив суб'єкта владних повноважень здійснити перевірку щодо факту списання з позивача еналаприлу та перевірити викладені позивачем в заяві обставини, які стосуються фактів вимагання та отримання коштів медичними працівниками кардиологічного відділення лікарні № 25 м. Харкова.

Судом встановлено, що вказане звернення також було адресовано та направлено позивачем до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В.В., начальнику Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради Сороколату Ю.В., голові Харківського обласного територіального відділення антимонопольного комітету Косолапову А.Г.

На вказане звернення позивача, 31.03.2014 року Прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова за підписом виконуючого обов`язки прокурора району Дмитренко Романа Миколайовича було надано відповідь № 175-04 про направлення вказаного звернення для проведенні перевірки до Заступника директора департаменту - начальнику Управління охорони здоров'я Харківської міської ради Сороколату Ю.В. Останньому було запропоновано повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення.

Наведені обставини сторонами у судовому засіданні не спростовувалися та не заперечувалися.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Статтею 4 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Згідно з приписами ст. 12 «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.

Статтею 19 ЗУ «Про прокуратуру» визначено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Повноваження прокурора під час здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів врегульовано ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру». Так, відповідно до п.п 3, 4, 5 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор має право:

вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.

Частиною 2 вищенаведеної норми права передбачено, що дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання; у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Перевірки та порядок їх проведення узгоджені ст. 21 ЗУ «Про прокуратуру». Так, згідно приписів вказаної норми права, перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.

Отже, проаналізувавши вищевказані норми права та дослідивши зміст відповіді, наданої суб'єктом владних повноважень на звернення ОСОБА_1 від 27.03.2014 року, суд дійшов висновку, що відповідачем не було враховано ані факту звернення позивача до начальника Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради Сороколата Ю.В. із відповідним аналогічним зверненням, ані з'ясовано чи було попередньо розглянуто відповідним компетентними органами виконавчої влади заяву позивача від 27.03.2014 року, чи за результатами такого звернення було прийнято відповідним компетентними органами виконавчої влади у встановлені строки рішення з цих питань.

Надана відповідачем відповідь від 31.03.2014 року № 175-04 носить лише інформативний характер, зі змісту якого не можна встановити суті прийнятого рішення, порядку його оскарження, тощо.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що позивач при зверненні до органів прокуратури зобов'язаний був надати докази направлення звернення аналогічного змісту до органу, уповноваженого проводити відповідні перевірки з питань, викладених у зверненні, оскільки, по - перше, законодавцем не визначено такого обов'язку заявника при зверненні із заявами до органів прокуратури, а по - друге, саме органами прокуратури при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та виконанні своїх функціональних обов'язків вчиняються дії щодо вимагання від керівників та колегіальних органів проведення попередніх перевірок.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що ст. 21 ЗУ «Про прокуратуру» не звільняє суб'єкта владних повноважень щодо належного розгляду заяви фізичної особи та надання обґрунтованого рішення за результатами розгляду такого звернення. Вказаною нормою права визначено порядок проведенні перевірки, а не порядок передачі органами прокуратури звернення фізичної особи до компетентного органу.

Суд звертає увагу відповідача на те, що передача розгляду заяв чи скарг іншим органам, не звільняють органів прокуратури від обов'язку щодо належного розгляду відповідної заяви чи скарги з прийняттям обґрунтованого рішення по суті викладених обставин з урахуванням вимог ЗУ «Про звернення громадян» та ЗУ «Про прокуратуру».

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання Прокуратуру Орджонікідзевського району м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2014 року відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про звернення громадян" та з урахуванням вказаної постанови суду.

Щодо заявлених позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність з розгляду заяви від 27.03.2014року виконуючим обов`язки прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова Дмитренко Р.М., що виразилися в ухиленні від виконання функціональних обов`язків, які передбачені Законом України "Про прокуратуру", зокрема, встановлення і допиті пацієнтів кардіологічного відділення 25-ї міської лікарні, які проходили обстеження за допомогою апарата УЗІ, здавали на аналіз крові по 140 грн., які поступили у відділення та платили грошову суму у розмірі 10грн. санітарці на придбання миючих засобів для підтримання санітарного порядку у відділенні, інші протиправні факти. Обстеження за допомогою УЗІ не може бути платним, у зв`язку з тим, що апарат УЗІ придбаний за кошти державного бюджету, обстеження здійснює медичний працівник, який отримує заборітну плату з державного бюджету, інші медичні обстеження, відповідно ст.49 Конституції України, які є безкоштовними, суд зазначає наступне.

Функціональні обов'язки відповідача, на час існування спірних правовідносин, були затверджені наказом Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова № 7 від 19.03.2014 року «Про розподіл обов'язків між оперативними працівниками прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова» , відповідно до яких відповідач, зокрема, здійснює організацію нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Заслухавши доводи позивача, в обґрунтування своєї правової позиції, та проаналізувавши обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, суд встановив, що бездіяльність відповідача, на думку позивача, виразилася саме в ухиленні останнього від виконання своїх функціональних обов'язків, передбачених саме Законом України «Про Прокуратуру», а саме у не встановлення і допиті пацієнтів кардіологічного відділення 25-ї міської лікарні, які проходили обстеження за допомогою апарата УЗІ, здавали на аналіз крові по 140 грн., які поступили у відділення та платили грошову суму у розмірі 10грн. санітарці на придбання миючих засобів для підтримання санітарного порядку у відділенні, інші протиправні факти.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені позивачем дії можуть бути вчинені відповідачем лише в рамках перевірки, яка, в свою чергу, може бути проведена лише в разі попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади відповідної заяви ОСОБА_1 або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги те, що до суду не надано доказів проведення попередньої перевірки компетентними органами виконавчої влади відповідної за заявою ОСОБА_1 або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань, суд дійшов висновку, що при наданні позивачу відповіді № 174-04 від 31.03.2014 року відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було порушено своїх функціональних обов'язків, які повинні бути вчинені прокурором під час проведення прокурорської перевірки.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України визначено завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що для відновлення прав позивача необхідно зобов'язати Прокуратуру Орджонікідзевського району м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2014 року відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про звернення громадян" та з урахуванням вказаної постанови суду. В решті задоволення позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова в особі виконуючого обов`язки прокурора Дмитренко Романа Миколайовича про визнання дій протиправними - задовольнити частково.

Зобов'язати Прокуратуру Орджонікідзевського району м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2014 року відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про звернення громадян" та з урахуванням вказаної постанови суду.

В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст виготовлено 05.06.2014 року.

Суддя Горшкова О.О.