Ухвала суду № 39084677, 05.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4816/14 Справа № 185/1254/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Кочкова Н.О. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

05 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Максюти Ж.І., Чубукова О.П.,

при секретарі - Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, визнання договору виконаним у повному обсязі та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, визнання договору виконаним у повному обсязі, посилаючись на те, що 12 квітня 2006 року між ним та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту строком до 12 квітня 2007 року в сумі 1352 грн. З 15 вересня 2006 року він припинив сплачувати кредит. У вересня 2011 року представник банку зателефонувавши на мобільний телефон повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 8600 грн. Маючи намір сплатити банку суму згідно договору, а саме 1352 грн. у вересні 2011 року він зробив один платіж по кредиту в сумі 50 грн. 07 червня 2012 року працівник банку запропонував йому подати заяву з проханням реструктуризації боргу і сплачувати частинами суму 3600 грн. Він подав банку таку заяву і почав сплачувати частинами зазначену суму, але по закінченню строку, на який він писав заяву, всієї суми боргу не сплатив. У липні 2013 року він звернувся до банку з проханням продовжити строк виплати боргу, але йому повідомили, що ніякої реструктуризації та списання боргу йому не надавалося. Він вважає, що повністю сплатив кредит у сумі 2236, 63 грн. Нараховану банком суму заборгованості 13 279 грн. 98 коп. він не має можливості сплатити, оскільки у 2008 роді він був засуджений, у зв'язку з чим не міг влаштуватись на роботу і не мав постійного заробітку, крім того настала світова криза, що на думку позивача є істотною зміною обставин, якими він керувався при укладенні договору. ОСОБА_2 просив розірвати кредитний договір від 12 квітня 2006 року, укладений між ним та відповідачем, визнати цей договір виконаним у повному обсязі.

У березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подав зустрічну позовну заяву стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 12 квітня 2006 року, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх в'язань станом на 11 березня 2014 року в сумі 10 090 грн. 09 коп. і складається з у наступного: заборгованість по процентам за користування кредитом 2707 грн. 57 коп., пеня 7382 грн. 52 коп. (а.с. 28-29).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, визнання договору виконаним у повному обсязі та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с.53-56).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову банка та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі в іншій частині рішення суду залишити без змін (а.с.73-75).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та банком був укладений договір DNK4KP71921335 про надання споживчого кредиту строком до 12 квітня 2007 року в сумі 1352 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на рік на суму залишку заборгованості. З 15 вересня 2006 року позичальник припинив сплачувати кредит. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 11 березня 2014 року заборгованість становить 10 090 грн. 09. коп. і складається із заборгованості по процентам за користування кредитом 2707 грн. 57 коп., пені 7382 грн. 52 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності умов, передбачених ст. 652 ЦК України, для розірвання кредитного договору і в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд 1 інстанції виходив із того, що початок перебігу позовної давності за зверненням банка до відповідача за кредитним договором № DNK4KP71921335 розпочався 13 квітня 2007 року й сплинув 12 квітня 2010 року, банк звернувся до суду 14 березня 2014 року, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем, є підставою для відмови в позові.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, кінцевим терміном повернення кредиту є 12 квітня 2007 року, що є початком перебігу позовної давності, таким чином виходячи з умов договору вказаний строк для банку сплинув 12 квітня 2010 року, а з позовом він звернувся 14 березня 2014 року, при цьому не зазначив жодної поважної причини його пропуску.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи 27 березня 2014 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заперечення на позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в яких посилався на сплив позовної давності, що є підтвердженням того, що він зробив заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 45). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що сплачені ОСОБА_2 протягом 2012-2013 років кошти на погашення заборгованості за кредитом свідчить про визнання позичальником боргу, а відтак перебіг строку позовної давності переривається, - не спростовують правильності висновків суду, оскільки переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»- відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді