Постанова № 39083941, 30.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року 10 год. 50 хв. № 826/3793/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 березня 2014 року № Ю-1437-25, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» (далі - позивач, ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 березня 2014 року № Ю-1437-25.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність та безпідставність виставлення відповідачем вимоги сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2014р. № Ю-1437-25, згідно якої сума боргу (сума недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» становить 45 728,75 грн., оскільки станом на день винесення вказаної спірної вимоги за підприємством зазначена сума недоїмки не обраховуються. На підтвердження правомірності заявлення позовних вимог підприємство надало суду звітність по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за звітні періоди січень-грудень 2013 року і січень-лютий 2014 року, та банківські виписки і довідки банків з відомостями про обсяги сплачених підприємством сум єдиного внеску. Крім того, позивач наголошує на тому, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) була прийнята не за чинною формою (а саме Постанова Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою відповідно затверджувалася форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) втратила чинність 05 лютого 2014 року), а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 22.04.2014р. б/н, додаткові документи (копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України/ та органів доходів і зборів України, банківські виписки і довідку банку). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідно до даних, зазначених в АС «Податковий блок» за ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» обліковувалася недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 45 728,75 грн. На підставі вищевикладеного та керуючись нормами ч. 1 ст. 12, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI відповідач прийняв спірну вимогу про сплату боргу.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

05 травня 2014 року судом було ухвалено про перехід розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» (ідентифікаційний код 35281642) являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Протягом лютого-вересня 2013 року підприємство подавало до органу Пенсійного фонду України, та протягом жовтня-грудня 2013 року і січня-березня 2014 року - до органу доходів і зборів України звіти про нарахування єдиного внеску за періоди січень-грудень 2013 та січень-лютий 2014 року, де самостійно визначило загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 1 062 254, 69 грн. (копії таких звітів позивача наявні в матеріалах справи).

Відповідно до виписки Філії ПУАТ «Фідобанк» (МФО 380009) по рахунку позивача № 26045000128069 за період з 01.01.2013р. по 31.05.2013р. та довідки ПАТ «Альфа-Банк» від 11.04.2014р. № 30395-28.1-162066 з відомостями про переказ коштів з поточних рахунків позивача за період з 22.05.2013р. по 01.10.2013р., вказана задекларована сума єдиного внеску була сплачена ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» в повному обсязі.

Згодом на адресу ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» надійшла вимога ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2014р. № Ю-1437-25 (далі - Вимога), в якій зазначено, що станом на 28 лютого 2014 року заборгованість підприємства зі сплати єдиного внеску становить 45 728, 75 грн. Дана Вимога від 05.03.2014р. № Ю-1437-25 складена за формою, що затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154.

При цьому жодних інших документальних доказів виникнення та формування зазначеної суми боргу зі сплати єдиного внеску (як то витягів з картки особового рахунку платника єдиного внеску-позивача, актів перевірок, тощо), окрім вказаної Вимоги, відповідач суду не пред'явив.

Також, в ході розгляду даної справи представник відповідача надав суду службову записку В.о. начальника Управління погашення заборгованостей ДПІ Прессер Н.О. від 13.05.2014р. № 186/26-59-25-12, що містить спростовуючи відомості про виникнення у позивача боргу по сплаті єдиного внеску на загальну суму 45 728, 75 грн. В даній Службовій записці зазначено наступне: «заборгованість виникла в результаті несвоєчасної передачі залишків Управлінням Пенсійного фонду України до податкової інспекції. Картки особових рахунків були приведені у відповідність. Станом на 13.05.2014р. згідно КОР по ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» (ідентифікаційний код 35281642) інформація щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску відсутня. У зв'язку з відсутністю боргу у картках особових рахунків вимога від 05.03.2014р. № Ю-1437-25 була автоматично відкликана 08 квітня 2014 року».

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до визначення, закріпленого у ст. 1 названого Закону, «єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - єдиний внесок) є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Починаючи з 11 серпня 2013 року після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. № 406-VII, яким внесені зміни до Закону № 2464-VI, та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013р. № 404-VII, яким, в свою чергу, були внесені зміни до Податкового кодексу України, функції по забезпеченню адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску покладено на органи Міністерства доходів і зборів України.

Порядок оперативного обліку територіальними органами Міністерства доходів і зборів України податків, зборів, митних платежів, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013р. № 765 (далі - Порядок), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994.

У відповідності до п. 4 розд. 1 цього Порядку облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо (п. 11 Порядку).

В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 1 - 4 ч. 1 ст. 25 цього Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Загальні положення щодо порядку направлення (вручення) та відкликання податкових вимог встановлені статтями 59 і 60 ПК України.

Так, згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

При цьому відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення (абз. 1 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013р. № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків», що зареєстрований Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372 та набрав чинності з 26 листопада 2013 року, а саме - наведена в додатку 1 до названого Порядку.

При цьому безпосередньо порядок формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки зі сплати єдиного внеску) передбачений розд. 6 згаданої вище Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. № 455.

Зокрема, положеннями абзацу першого п. 6.4 розд. 6 цієї Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

За результатами огляду спірної Вимоги судом встановлено, що посилання позивача на невідповідність форми такої Вимоги законодавчо встановленій нормативно і документально не підтверджуються.

Одночасно судом враховується те, що в силу норм п. 60.ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5).

Згідно п. 60.2 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Згідно усних пояснень представника відповідача станом на 08 квітня 2014 року Вимога від 05.03.2014р. № Ю-1437-25 була автоматично відкликана на підставі норм пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України, та в силу норм п. 60.2 ст. 60 зазначеного Кодексу прийняття письмового рішення керівника податкового органу з цього питання не вимагається.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи починаючи з 08 квітня 2013 року сума податкового боргу в розмірі 45 728,75 грн., що наявна у спірній Вимозі, за позивачем не обраховується.

Враховуючи викладене, прийняття Вимоги з метою забезпечення погашення відсутньої (неправомірно сформованої на той момент) суми боргу зі сплати єдиного соціального внеску, є протиправним.

Водночас, з урахуванням того, що на момент розгляду справи податкова вимога вважається відкликаною в силу законодавства, а в силу п. 60.2 ст. 60 ПК України та рішення податковим органом про скасування такої вимоги у випадку її скасування податковим органом (підпункту 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України, який має місце в даному випадку) не приймається, суд дійшов висновку про те, що спірна податкова вимога не порушує права позивача та не підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав, свобод або охоронюваних Законом інтересів позивача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова